Ухвала суду № 29832371, 20.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 рокум. Львів№ 876/986/13Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

при секретарі судових засідань: Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «Галич-Кабель» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне підприємство «Фірма «Галич-Кабель» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2012 року № 0003632302/17171, № 0003642302/17173 та № 0001101702/17151.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою, апелянт ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач провів планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Галич-Кабель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012 р., що підтверджується актом від 30.07.2012 р. № 1946/22-10/33359491.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Фірма «Галич-Кабель» в порушення:

-п.1.31 п.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.6, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138,139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток всього у сумі - 3087429,8 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі - 2901869,8, за 3 квартал 2011 року в сумі - 33798,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 54127 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі - 97635 грн.

-п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу занижено податок на додану вартість всього на 2321495,8 грн., в тому числі за лютий 2011 р. в сумі - 292778,45 грн., березень 2011 р. в сумі 1354626,3 грн., квітень 2011 р. в сумі 155181 грн., травень 2011 р. в сумі - 518920 грн.

-п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України занижено суму орендної плати за землю за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. всього на 32938, 95 грн.

-п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», р. 3 п. 7 «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою».

-п.3.1 п.7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні» відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі - 2091,52 грн.

-п.п. 6 164.2.11 п.п. «е» п.п. 164.2.17, п.164.2, ст.. 164; п. 167.1, ст.. 167; п.п. «а», п. 171.2, ст.. 171; п.п 176.2 2 «а», п.п. 176.2, ст.. 176; п.п. 170.9.3, п.п. 170.9, ст.. 170 п.п. 168.1.2, п. 168.1, ст.. 168 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 7399,31 грн.

На підставі акта № 1946/22-10/3335949 від 30.07.2012 року відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 19 вересня 2012 року № 0003632302/17171, № 0003642302/17173 та № 0001101702/17151.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції які були здійсненні між позивачем ПП «Фірма «Галич-Кабель» та контрагентами ПП «Ново-Ком» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» документально підтверджені відповідними первинними документами. Також, позивач правомірно включив витрати до валових, визначив суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму - 3 087 429,80 грн. та податку на додану вартість на загальну суму - 2 321 495,80 грн., та не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі - 7 399,31 грн.

Підставою для таких висновків стали відомості використаного при проведенні перевірки ПП «Фірма»Галич-Кабель» акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.05.2012 року №129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

В даному акті передбачено, що ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для виконання будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для займання господарською діяльністю, здійснюється проведення транзитних потоків, направлених на виконання операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають реального товарного характеру, що вказує на безтоварність операцій, підприємство виконує фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку.

Крім того, відповідач використав відомості акту Алчевської ОДПІ від 01.02.2012 року №315/231-36917481 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, згідно з яким із звіту про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за 1 квартал 2011 року оптовий товарооборот складає 27 000 грн., за ІІ квартал 2011 року оптовий товарооборот всього складає 25 000 грн., за ІІІ квартал 2011 року оптовий товарооборот всього складає 0 грн., за І квартал 2011 року на підприємстві числиться 1 особа, за ІІ та ІІІ квартали 2011 року інформація відсутня.

Перевіркою також встановлено відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинному в редакції на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпункт 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону визначає, що до складу валового доходу включаються: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього розділу в тому числі операції з передачі права власності товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а і разі відсутності такої - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» визначає первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такими, згідно із ст.1 цього Закону, є документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Суд першої інстанції встановив, що в період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. позивач здійснював господарські операції з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново-Ком».

Встановлюючи реальність здійснення господарських операцій з контрагентами суд першої інстанції встановив, що надані позивачем первинні документи, зокрема, договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, договори оренди, суборенди, акти прийому-передачі, договори відступлення права вимоги ( цесії), виписки з банку, вантажно митні декларації відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальний характер господарських операцій.

Даючи правову оцінку вказаним документам, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вони відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не викликають сумнівів щодо їх достовірності а тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, про те що у позивача не було підстав для включення до валового доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по зобов'язаннях за якими минув строк позовної давності оскільки позивач не отримав жодного доходу за договором відступлення права вимоги ( цесії).

Так, п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованістю суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Інші доходи, виходячи із п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із п.1 ст.257 Цивільного Кодексу України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 261 Цивільного кодексу України встановлює, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції встановив що у відповідності до п.1 договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 20 березня 2009 року Цедент (ПП «Пластінвест») відступив Цесіонарієві (ПП «Фірма «Галич-Кабель») і останній набув право вимоги належне Цедентові і став кредитором за договором поставки №1/01-07 від 20 грудня 2006 року між ПП «Пластінвест» та ТзОВ «Промексленд», в у відповідності до умов п.2 вказаного договору, Цедент здійснив відступлення права вимоги Цесіонарію безоплатно. За даним договором Цесіонарій набуває право вимоги від боржника належного виконання таких обов'язків: сплати боржником коштів належних продавцю в сумі 332 850,16 грн. Строк даного договору, відповідно до вимог п.12, починає свій перебіг у момент встановлений в п.11 та визначається часом достатнім для реального та належного виконання даного договору сторонами. Тобто , строк дії договору не визначений.

Як встановлено судом першої інстанції, на дату укладання договору цесії з ПП «Пластінвест» позивач не здійснював у відповідний звітний період збільшення витратної частини на суму набутого права вимоги від боржника, оскільки ПП «Пластінвест» безоплатно відступило право вимоги. До укладення договору цесії, ПП «Пластінвест» 24.01.2008 року подало позовну заяву до суду і 26.02.2008 року Господарським судом Донецької області прийнято рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ТзОВ «Промексленд» на користь ПП «Пластінвест» коштів. 18 квітня 2008 року відкрите виконавче провадження, яке було закінчено 22 жовтня 2008 року у зв'язку з відсутністю боржника та не виявленням активів боржника.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ПП «Фірма «Галич-Кабель» не було правових підстав для включення до валового доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості по зобов'язаннях за якими минув строк позовної давності, оскільки позивач не отримано доходу за договором відступлення права вимоги (цесії).

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат вартість страхування вантажів в частині нереалізованих залишків товарно-матеріальних цінностей виходячи з наступного.

п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України визначає, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.4. та п.138.5 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно застосував норму абз.«е» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, відповідно до якого, витрати на збут, які враховують витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. До витрат, пов'язаних з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг відносяться, зокрема витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки. Оскільки, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, враховуються у складі витрат платника податку у податковому періоді, в якому вони були здійсненні, за умови наявності підтверджуючих документів.

Матеріалами справи підтверджується, що дані витрати відбулись в ІІІ-IV кварталі 2011 року та в І кварталі 2012 року тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат та відобразив у відповідних рядках податкових декларацій з податку на прибуток витрати пов'язані з страхування товарів за ІІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 382 279,00 грн. та за І квартал 2012 року в сумі 97 919,00 грн.

Натомість, згідно п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Відповідно до п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Згідно із п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 розділу ІІІ ПК України, при визначені об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що виплати здійсненні працівникам підприємства у зв'язку з відрядженням їх для роботи на складі, що знаходяться в іншій місцевості не можуть вважатися доходом у вигляді додаткового блага та не оподатковуються, що чітко передбачено ст.165 Податкового кодексу України.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160,195,198,205,254 КАС України суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року у справі за № 2а-8141/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: В.З. Улицький

Р.М. Шавель