Рішення № 29830283, 04.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/16425-2012 04.03.13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про відшкодування шкоди у порядку регресу 11 000,28 грн.

Судді:

Головуючий: Полякова К.В.,

Картавцева Ю.В.,

Гумега О.В.

Представники

від позивача: Пахолка Т.П. (дов. б/н від 09.07.2012),

від відповідача: Павлушкіна О.С. (дов. №2912/12-32 від 29.12.2012),

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 11 000,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року порушено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 06.12.2012 року.

У судовому засіданні 06.12.2012 судом оголошено перерву для надання додаткових доказів у справі до 17.01.2012 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 06.12.2012 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла відповідь із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження (а. с. 45-46).

17.01.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача зіслався на розсуд суду щодо вирішення даного клопотання. Судом залишено без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою суду від 17.01.2013 розгляд справи відкладений на 31.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 визначено для розгляду справи № 5011-8/16425-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Картавцева Ю.В. та Гумега О.В.

У судовому засіданні 28.02.2013 р. судом оголошено перерву для надання додаткових доказів у справі до 04.03.2013 р.

01.03.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані витребувані судом докази по справі.

У судове засідання 04.03.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" (Страховик) та гр. Буланцовою С.Л. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № ЦО-05-003372/1, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "LEXUS" державний номер АA 5544 BE (а. с. 72-76).

Пунктом 6.1 вказаного договору, страховими ризиками визначено пошкодження, знищення, втрата транспортного засобу та додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Згідно з довідкою № 8671351 про обставини дорожньо-транспортної пригоди від 08.09.2010 р. №3450, 22.08.2010 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Легковий ВАЗ 21099», державний номер СН 5169 АС, що належить та знаходився під керуванням Шулат-Рощина А.А. і автомобіля марки "LEXUS" державний номер АA 5544 BE, що належить Буланцовій С.Н. та знаходився під керуванням Буланцевого В.С. (а.с.9).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Шулат-Рощиним А.А. Правил дорожнього руху України, якого постановою Ялтинського міського суду АРК від 08.09.2010 р. у справі № 3-2236, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 10).

Вартість відновлюваного ремонту, транспортного засобу марки "LEXUS" державний номер АA 5544 BE, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 14 257,57 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна №1559 від 04.10.2010 р., проведеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Сальватор» на замовлення ВАТ СТ «Іллічівське», рахунком №24 від 02.11.2010 р. та актом Дефіктації № 24, складеними ФОП Барановим Є.В., відповідно до яких вартість відновлювального ремонту склала 14 244, 00 грн. (а.с. 12-13, 22, 23).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 11).

У листопаді 2010 р. позивач на підставі Страхового акту № ЦО-18303-ЦО-05-003372/1-02 від 04.11.2010 р., здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 11 000,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5218 та карткою рахунку 36.1.1 (а. с. 29, 30).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Шулат-Рошина А.А., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Легковий ВАЗ 21099», державний номер СН 5169 АС на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № ВЕ/4769700 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 45, 46).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 19.07.2012 р. звернувся до відповідача із заявою № 1529/69ІЛ про регресні вимоги, яку відповідачем було прийнято за вх. № 4828 від 20.07.2012 р., однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Легковий ВАЗ 21099», державний номер СН 5169 АС, знаходився під керуванням Шулат-Рошина А.А., вина якого підтверджується постановою Ялтинського міського суду АРК від 08.09.2010 р. у справі № 3-2236, (а. с. 10).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Легковий ВАЗ 21099», державний номер СН 5169 АС була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/4769700) (а. с. 46).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "LEXUS" державний номер АA 5544 BE.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № ЦО-05-003372/1, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Шулат-Рошина А.А. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Посилання відповідача на недоведеність фактично понесених витрат по сплаті страхового відшкодування на суму 4 616,00 грн. судом до уваги не приймається з огляду на наступне. Пунктом 20.4 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № ЦО-05-003372/1 сторони погодили, що виплата страхового відшкодування проводиться з врахуванням несплаченої частини страхового платежу за цим договором, завданого страхувальнику, але не більш страхової суми, встановленої за згодою сторін у договорі.

Як вбачається, загальна сума страхового відшкодування відповідно до страхового акту № ЦО-18303-ЦО-05-003372/1-02 від 04.11.2010 р., склала 11 000,28 грн., з яких 6 384 грн. були сплачені гр. Буланцовій С.Л., (платіжне доручення №5218), а на суму, що залишилася - 4 616,00 грн. сторонами був проведений взаємозалік у відповідності з п. 20.4 Договору. Таким чином, сума фактично понесених витрат позивачем складає 11 000,28 грн.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № ВЕ/4769700 (а. с. 50), розмір франшизи становить 510,00 грн., у зв'язку із чим розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню і становить 10 490,28 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають частковому задоволенню без урахування розміру франшизи.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-б, код ЄДРПОУ 25186738) 10490 (десять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 28 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1534 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) гривні 88 копійок судового збору.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.03.2013 р. у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення виготовлено - 06.03.2013 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Судді Ю.В. Картавцева

О.В. Гумега