Рішення № 29830133, 06.03.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/504/2013 Головуючий у першій інстанції - Лазаренко В.В.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Товарницькій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2012 позов ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «СК «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу, задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» 9654 грн. 99 коп. витрат по сплаті страхового відшкодування та 214 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши стягнуту з нього суму страхового відшкодування до 577 грн. 02 коп., а в задоволенні іншої частини заявлених до нього вимог відмовити. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про стягнення з нього 9654 грн. 99 коп., оскільки його відповідальність була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Україна» з лімітом відповідальності 25500 грн., а отже з огляду на те, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 26077 грн. 02 коп., то з нього підлягає стягненню лише 577 грн. 02 коп. (26077,02 грн. - 25500 грн.). При цьому також вказує, що ПрАТ «Страхова компанія «Україна» з порушенням чинного законодавства розраховане страхове відшкодування, яке було виплачено на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в сумі 16422,03 грн., а отже ПрАТ «Страхова компанія «Україна» зобов'язана виконати своє зобов'язання за договором страхування і здійснити виплату в межах ліміту в сумі 25500 грн.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач в клопотанні на адресу суду просив відкласти розгляд справи у зв'язку з сімейними обставинами. Представник позивача та представник третьої особи направили до суду письмові пояснення в яких просили рішення суду залишити без змін та розглядати справу за їх відсутності. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін та представника третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а повідомлені відповідачем причини неявки не можуть бути визнані поважними, оскільки в справі брав участь його повноважний представник.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає не повністю.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з вини відповідача заподіяно шкоду майну третьої особи, а виплачене страхове відшкодування не покрило фактичних витрат страхової компанії, то з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування та сумую фактичних витрат страхової компанії, що становить 9654 грн. 99 коп.

Вказаний висновок суду не відповідає обставинам справи та зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2010 в м. Києві по вул. Механізаторів, 2 відбулася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21112», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.11.2010, було встановлено, що 22.10.2010 о 09 год. 40 хв. в м. Києві, керуючи автомобілем «ВАЗ 21112», державний номер НОМЕР_1, громадянин ОСОБА_2 під час зміни напрямку руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п.п. 10.1. ПДР України (а.с.13).

Вказаною постановою ОСОБА_2 був визнаний винним та, відповідно, притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність вини відповідача в скоєнні ДТП.

Судом також підставно встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ШКОДА», д.р.н. НОМЕР_2, відповідно до Звіту № 1239 автотоварознавчого дослідження від 01.11.2010, становить 26585 грн. 10 коп. (а.с.14-17), а відповідно до Рахунку-фактури № АТ-0007748 від 16.11.2010, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 26402 грн. 02 коп. (а.с.27-28).

29.09.2008 та 24.02.2009 ПрАТ «ПРОСТО-страхування» складено розрахунки страхового відшкодування № 16871 та № 1687ІД, що належить до виплати страхувальнику.

Згідно з даними розрахунками, страхове відшкодування складає 27623,24 грн. Збиток розраховано згідно з Правилами, договором страхування транспортних засобів від 11.09.2007 № АТК 125574.

Подія була визнана страховою, про що 22.11.2010 складено Страховий акт (а.с.31).

Відповідно до платіжного доручення № 17296 від 04.12.2010 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Шкода», д.р.н. НОМЕР_2 в розмірі 26077 грн. 02 коп. (а.с.76), які й становлять фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Україна» відповідно до Полісу № ВС/9298464, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500,00 грн., при цьому франшиза складає 00,00 грн. (а.с.72).

Оцінивши шкоду, яка була заподіяна внаслідок ДТП, ПрАТ «Страхова компанія «Україна» відшкодувало потерпілій стороні в межах ліміту лише суму в розмірі 16422,03 грн. Визначаючи вказану суму відшкодування ПрАТ «СК «Україна» керувалась висновками звіту ФОП ОСОБА_4 та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду держмайна України від 24.11.2003, зокрема, аварійним комісаром ПрАТ «СК «Україна» було застосовано коефіцієнт фізичного зносу деталей транспортного засобу «Шкода», який станом на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 0,6162.

При цьому, слід звернути увагу на ту обставину, що при визначені вартості матеріального збитку за заявою ПрАТ «ПРОСТО-страхування», ФОП ОСОБА_4 у звіті № 1239/7578 від 01.11.2010, коефіцієнт фізичного зносу не застосовано. З вказаним звітом погодилось ПрАТ «ПРОСТО-страхування», виплатило страхове відшкодування потерпілій особі та надавши всі необхідні документи звернулось з регресною вимогою до ПрАТ «СК «Україна», яка, в свою чергу, неправомірно, зменшила суму страхового та сплатила ПрАТ «ПРОСТО-страхування» лише 16422,03 грн. замість 26077 грн. 02 коп. (різниця становить 9654,99 грн.).

Так, статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик (в даному випадку ПрАТ «Страхова компанія «Україна») відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.

Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.

Розрахунок фізичного зносу колісного транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 зі змінами від 04.08.2009 (далі - Методика).

Проте, як вбачається з листа ПрАТ «Страхова компанія «Україна», коефіцієнт фізичного зносу визначався не суб'єктом оціночної діяльності, а аварійним комісаром, що суперечить вимогам закону, оскільки останній не наділений відповідними повноваженнями для оцінки шкоди, а відтак підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу були відсутні.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, в даному випадку єдиним належним доказом, відповідно до якого визначається вартість матеріального збитку (ремонту автомобіля) є звіт № 1239 з автотоварознавчого дослідження від 01.11.2010, складений ФОП ОСОБА_4 за заявою ПрАТ «ПРОСТО-страхування» і, як вже зазначалось, вказаним дослідженням розраховано, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Шкода» державний номер НОМЕР_2 становить 0,00, а тому ПрАТ «Страхова компанія «Україна» безпідставно було нараховано коефіцієнт фізичного зносу та, як наслідок, зменшено суму страхового відшкодування.

Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши сукупність вказаних вище норм права, колегія суддів приходить до висновку, що сума заявлена до стягнення позивачем у розмірі 9654,99 грн. разом із сумою страхового відшкодуванням у розмірі 16422,03 грн. виходить за межі ліміту відповідальності (25500,00 грн.) ПрАТ «Страхова компанія «Україна», визначеного полісом № ВС/9298464 з нульовою франшизою, лише на 577,02 грн., тобто ПрАТ «Страхова компанія «Україна» є відповідальною за спричинену позивачем шкоду на суму 25500,00 грн., а розмір шкоди, що перевищує вказану суму підлягає стягненню з відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що оскільки його відповідальність була застрахована з лімітом відповідальності 25500 грн. з нульовою франшизою, то з нього підлягає стягненню лише 577 грн. 02 коп. (26077,02 грн. - 25500 грн.), ґрунтуються на аналізованих вище правових нормах, а відтак є обґрунтованими.

Також заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення чинного законодавства при розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Україна», яка в порушення взятих на себе зобов'язань за договором страхування не здійснила виплату страхового відшкодування в межах визначеного ліміту.

Таким чином, у суду першої інстанції не було достатніх належних правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми в розмірі 9654,99 грн., оскільки зібрані у справі докази, в їх сукупності, дають підстави для висновку про задоволення заявлених позовних вимог до відповідача лише в сумі 577,02 грн., а інша частина заявлених вимог пред'явлена до неналежного відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому рішення суду, у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 577 грн. 02 коп. В задоволенні іншої частини заявлених вимог слід відмовити, а в частині вирішення питання про судові витрати рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрат по сплаті страхового відшкодування в розмірі 9654 грн. 99 коп. - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (03035, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 300335, ЄДРПОУ 24745673) витрати по сплаті страхового відшкодування в сумі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді