Ухвала суду № 29829787, 27.02.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора Мінакової Г.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Москва, РФ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 368 КК України (в ред. до набрання чинності ЗУ №3207-VI від 07.04.2011 року) на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла, та з позбавленням 7 рангу державного службовця.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що виконуючи обов'язки начальника управління Державного комітету України з земельних ресурсів у Броварському районі Київської області, згідно наказу голови Державного комітету України з земельних ресурсів від 09.11.2009 року № 778-кт, будучи наділений владними повноваженнями на прийняття рішень в межах своєї компетенції, маючи 7 ранг державного службовця, що відповідає четвертій категорії посад відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу», таким чином відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабара в особливо великому розмірі за наступних обставин.

В один із днів 20-23 грудня 2009 року до ОСОБА_3 у його службовий кабінет за адресою: АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_4, як представник ТОВ «Компанія «Мегаполіс», у якій з жовтня 2009 року був на випробувальному терміні.

Під час розмови ОСОБА_4 висловив прохання оформити для ТОВ «Компанія «Мегаполіс» документи про право власності на земельні ділянки загальною площею 118 га, розташовані в Броварському районі Київської області.

28.12.2009 року під час наступної зустрічі з ОСОБА_4, ОСОБА_3 погодився здійснити оформлення вказаних документів для ТОВ «Компанія «Мегаполіс» за винагороду в сумі 40 000 доларів США, яку бажав отримати в два етапи: спочатку в сумі 10 000 доларів США, а потім 30 000 доларів США. При цьому, намагаючись приховати свої злочинні наміри та дії, спрямовані на отримання хабара, вказував ОСОБА_4 на передачу зазначених грошових коштів як на оплату купівлі автомобіля «Фольцваген Туарег».

Реалізуючи свій умисел на отримання хабара, з метою приховати свої дії та наміри, ОСОБА_3 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5 та повідомив, що з м. Одеси повинен приїхати його знайомий, який має віддати борг. При цьому, ОСОБА_6, посилаючись на неможливість виїзду з м. Бровари до м. Києва, попросив ОСОБА_5 зустріти знайомого та забрати в нього борг, сказавши, що останній називатиме ОСОБА_5 «ОСОБА_5».

29.12.2009 року ОСОБА_6 дав ОСОБА_4 номер телефону ОСОБА_5, повідомивши вигадане ім'я та по батькові, з яким просив зв'язатися та передати першу частину хабара у розмірі 10 000 доларів США.

Того ж дня ОСОБА_4 зателефонував за наданим ОСОБА_6 номером телефону, домовившись із ОСОБА_5 про зустріч на паркмайданчику готелю «Дніпро» по вул. Грушевського, 2 в м. Києві.

На обумовлену зустріч з ОСОБА_4 поїхали помічники ОСОБА_5: ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення, зокрема, у тому, що у цей же день близько 12-00 год. ОСОБА_4 біля готелю «Дніпро» зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яким в салоні автомобіля «Фольксваген Туарег», д.н.з. НОМЕР_1, на якому останні приїхали на зустріч, передав грошову суму в розмірі 10 000 доларів США, що на день вчинення злочину згідно курсу НБУ становило 79 650 грн., для подальшої їх передачі ОСОБА_6 в якості хабара, однак, не зазначено за що саме.

Наступного дня вказані грошові кошти ОСОБА_5 після отримання їх від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були передані ОСОБА_6

05.03.2010 року при зустрічі з ОСОБА_6 у м. Бровари в ресторані «Бровархофф», ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 державні акти про право власності на земельні ділянки, реєстраційні картки, які ОСОБА_6 забрав із собою сказавши, що підпише їх після отримання решти суми хабара - 30 000 доларів США. Однак, не конкретизовано, які саме акти та на які земельні ділянки, їх місцезнаходження, осіб, яким належить право власності на них.

18.03.2010 року, згідно попередньої домовленості, приблизно о 14 год 20 хв. ОСОБА_6 під оперативним контролем працівників правоохоронних органів, на території підземного паркінгу ТРЦ «Комод», що по вул. Луначарського, 4 в м. Києві, в салоні автомобіля НОМЕР_2, одержав від ОСОБА_4 другу частину хабара в розмірі 240 000 грн.

Того ж дня, ОСОБА_6 був затриманий співробітниками СБУ, а вказані грошові кошти в сумі 240 000 грн. вилучені на прибудинковій території будинку знайомої ОСОБА_6 -ОСОБА_10 по АДРЕСА_3

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року скасувати в частині призначеного ОСОБА_3 покарання; виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставини, що пом'якшують покарання; постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла, та з позбавленням 7 рангу державного службовця.

В обгрунтування апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вказує на неправильне застосування судом кримінального закону, оскільки суд визнав те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, матір похилого віку, обставинами, що пом'якшують покарання, не вмотивувавши таке рішення; невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

В апеляції захисник просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 рокускасувати, справу повернути на додаткове розслідування, скасувати обраний засудженому запобіжний захід у виді взяття під варту та відібрати у ОСОБА_3 письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

В обґрунтування наведеного апелянт зазначає, що по справі допущено однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Посилається на неконкретність пред'явленого засудженому обвинувачення, зокрема, вважає, що у матеріалах справи відсутні дані про перелік службових повноважень ОСОБА_3 з тих питань, з метою вирішення яких ОСОБА_4 звертався до нього.

Вважає, що суд не перевірив правдивість показань свідка ОСОБА_4, а саме його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Компанія «Мегаполіс»; не допитав свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які мають значення для правильного вирішення справи. Поза увагою суду залишилась і та обставина, що кримінальна справа не містить об'єктивних даних, які вказували б на факти передачі ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_3 всумі 10000 доларів США та 240 000 гривень. У справі відсутні протоколи (обшуку, огляду, виїмки), відповідно до яких грошові кошти у вказаних розмірах вилучалися б у ОСОБА_3. Суд не взяв до уваги докази, що виключають винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, зокрема, дані висновку експерта, де зазначено про відсутність на змивах з рук ОСОБА_3 слідів спеціальної речовини, якою позначені грошові кошти в сумі 240 000 гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_1; захисників ОСОБА_1, ОСОБА_13, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_1, апеляцію прокурора в частині скасування вироку суду; засудженого, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_1, проти задоволення апеляції прокурора заперечував; провівши часткове судове слідство; судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При провадженні досудового слідства доказуванню в кримінальній справі підлягають обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого у його вчиненні і мотиви злочину.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, базуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 367 КПК України серед підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Статтею 334 КПК України передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. З вказаної норми закону випливає, що у мотивувальній частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення визнаного доведеним. Мотивувальна частина вироку має викладатись так, щоб не було суперечливих формулювань і висновків та не було невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Однак, органом досудового слідства та судом першої інстанції вказані вимоги закону належним чином не виконані, оскільки залишились не з'ясованими обставини, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення по справі.

Статтею 43 КПК України встановлено право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують, давати показання з приводу пред'явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. Вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.

Як убачається з обвинувального висновку, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що він своїми умисними діями, які виразились в одержанні хабара в особливо великому розмірі в будь-якому вигляді службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Однак, вказані посилання обвинувачення є неконкретними та поверховими(т. 6 а.с. 160).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року встановлено, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду виконувача обов'язків начальника управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Броварському районі Київської області,відповідно до своїх службових обов'язків вчиняв дії в інтересах ОСОБА_4 щодо оформлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_12, ТОВ «Український науково-експлуатаційний центр» та ОСОБА_11 Суд кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції до набрання чинності Законом № 3207-VI від 07.04.2011), як умисні дії, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, дій з використанням наданого йому службового становища.Водночас, ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду справи дав показання про те, що будь-якого власного інтересу у нього не було.

Суд першої інстанції на зазначені протиріччя, які вказують на неконкретність пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення уваги не звернув та не дав належної юридичної оцінки у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначаючи в оскаржуваному вироку про вірну кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 368 КК України, суд проігнорував відсутність у матеріалах справи конкретних даних, які вказували б на те, що дії ОСОБА_3, пов'язані з оформленням вказаної у вироку земельної ділянки,входили до переліку його організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, чи міг або повинен був ОСОБА_3 з використанням наданої йому влади або службового становища виконати чи не виконувати в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-яку дію. Пред'являючи ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України слідчий зобов'язаний був конкретизувати:де, за що, які саме дії та на якій правовій підставі за виконання чи невиконання та в чиїх саме інтересах ОСОБА_3 отримав хабара.

Наведене дає підстави вважати, що слідством фактичні обставини і наявність складу злочину по справі не встановлено, допущено неконкретність пред'явленого обвинувачення, що в свою чергу потягло порушення права на захист ОСОБА_3 та унеможливлює прийняття апеляційним судом рішення по справі.

Відповідно до вимог ст. 368 КПК України однобічним і неповним визнається слідство, коли не були досліджені такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Під однобічністю або неповнотою досудового слідства розуміється, як нез'ясування всіх істотних обставин справи, так і недостатність доказів або їх поверхове дослідження.

Так, органом досудового слідства допущена суттєва неповнота, яка полягала у тому, що залишилися не перевірені належним чином обставини фактичного перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ТОВ «Компанія «Мегаполіс».

З показань ОСОБА_4 у судовому засіданні убачається, що він діяв за дорученням від ТОВ «Компанія «Мегаполіс» (т. 7 а.с. 72).

Однак, як зазначив директор ТОВ «Компанія «Мегаполіс» ОСОБА_14 у суді першої інстанції, ОСОБА_4 в компанії офіційно не працював, і поки він намагався офіційно працевлаштуватися, виконував функції кур'єра. Інших повноважень йому не надавалося (т. 7 а.с. 195).

При цьому, суд у вироку не дав оцінку його показанням у сукупності з іншими доказами по справі.

Із показань засудженого ОСОБА_3 у судовому засіданні убачається, що ОСОБА_4 при зустрічі представився йому як представник власника земельної ділянки, на яку оформлялося право власності (т. 7 а.с. 34).

Питання фактичної наявності у ОСОБА_4 довіреності від ТОВ «Компанія «Мегаполіс», правдивості його показань про взаємовідносини з ОСОБА_3, залишилися поза увагою органу досудового слідства та суду.

Не з'ясовано, що право власності на земельну ділянку мало бути оформлене на ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ТОВ "Український науково- експлуатаційний центр". Однак, ОСОБА_15, ОСОБА_12, повноважний представник вказаного товариства не допитані про факт і обставини діяльності ОСОБА_4 у їх інтересах, що має суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи. Відсутнє будь-яке доручення від власників землі, які уповноважували б ОСОБА_4 на здійснення представництва їх інтересів (т. 3 а.с. 1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с. 1-38).

В обвинувальному висновку не конкретизовано, яка саме технічна документація, на чиє ім'я мала бути оформлена ОСОБА_3, і які саме дії, що входили до його службових обов'язків, він повинен був виконати; не з'ясовано, які саме документи підписав чи не підписав ОСОБА_3

Наявні у справі копії документів, які згідно обвинувачення передав ОСОБА_3 ОСОБА_4 у ТРЦ «Комод», належним чином не завірені і в якості речових доказів до справи не долучені. У постанові про приєднання до кримінальної справи документів від 20.03.2010 року вказано про приєднання документів, однак, в якості чого не зазначено та відсутній їх перелік (т. 5 а.с. 39).

Також, не з'ясовано, чи офіційно надходили вказані документи в управління Державного комітету України з земельних ресурсів у Броварському районі Київської області.

Крім того, із показань ОСОБА_4 убачається, що зазначені документи він передав оперативним працівникам одразу після проведення оперативних заходів 17.03.2010 року. Як убачається з постанови, вилучення їх у ОСОБА_4 проведено лише 20.03.2010 року.

Згідно пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, 29.12.2009 року близько 12 год. ОСОБА_4 приїхав до готелю «Дніпро», що у м. Києві по вул. М. Грушевського, 2, де на автомобільній парковці зустрівся з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, яким в салоні вищевказаного автомобілю передав раніше обумовлену з ОСОБА_3 суму грошових коштів для подальшої передачі їх ОСОБА_3, а саме 10 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 29.12.2009 року становило 79 650,00 грн. (т. 6 а.с. 141-142).

Таким чином, 10 000 доларів США безпосередньо ОСОБА_3 ОСОБА_4 не передавав. Разом з тим, судом не допитано осіб, які за дорученням ОСОБА_5 взяли у ОСОБА_4 зазначені грошові кошти. Впізнання, очні ставки на досудовому слідстві не проводились, у судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не допитані, а тому не з'ясовано, кому та за що ОСОБА_4 передав 10 тисяч доларів.

Як убачається з протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 28.04.2010 року, дозвіл на проведення вказаних заходів надано постановою Апеляційного суду міста Києва, винесеною Головою Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_16, від 16.08.2010 року №01-1411цт, тобто датою, яка ще не настала. Вказана обставина залишилася поза увагою слідства та суду, а тому зробити висновок щодо законності проведення цих заходів неможливо (т. 6 а.с. 28).

Згідно показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, залучених співробітниками СБУ у якості понятих, які були присутні при затриманні підозрюваного, огляді місця події, маркуванні та врученні свідку ОСОБА_4 коштів, при знятті змивів з рук, обшук присадибної ділянки ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 проводився тривалий час, грошові кошти у розмірі 240 тис. грн. були виявлені під парканом садиби вже у вечірній час. Безпосередньо момент виявлення на прибудинковій території будинку ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 грошових коштів вони не бачили, а підтвердили, що бачили ОСОБА_3 у наручниках біля автомобіля «Тойота» та побачили грошові кошти після того, як їх уже знайшли (т1 а.с.186-200, т. 7 а.с. 134-136).

Разом із тим, у заяві ОСОБА_10 надала згоду лише на огляд її автомобіля «Порш Каєн» (т1 а.с. 191).

Крім того, з протоколу огляду, маркування та вручення коштів від 18.03.2010 року не вбачається походження грошових коштів в сумі 240 тис. грн. У матеріалах справи відсутнє підтвердження зняття вказаних коштів з депозитного рахунку.

Всупереч вимогам закону в даному випадку органом досудового слідства поверхово і однобічно встановлені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не містить чіткої, детальної та логічної послідовності подій, що відбувалися з моменту вручення працівниками СБУ ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 240 тисяч гривень для передачі ОСОБА_3 в якості хабара, до моменту затримання ОСОБА_3 та виявлення грошових коштів на прибудинковій території будинку знайомої ОСОБА_6 - ОСОБА_10 по АДРЕСА_3

Наведене вказує на те, що ОСОБА_3 пред'явлено неконкретне обвинувачення, тобто допущено порушення ст. 43 КПК України, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону органом досудового слідства, яке не може бути усунуте у судовому засіданні, оскільки тягне за собою порушення права на захист на стадії пред'явлення обвинувачення. В процесі судового розгляду справи, суд не звернув уваги на зазначене порушення, допущену неповноту, однобічність дослідження обставин справи та не усунув недоліки, постановивши обвинувальний вирок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на додаткове розслідування, з тих підстав, що допущену неповноту досудового слідства не можливо усунути в судовому засіданні, оскільки згідно ст. 132 КПК України пред'явлення обвинувачення є обов'язком слідства, а не суду.

Що стосується доводів апеляції прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання, то відповідно вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, апеляційний суд, скасовуючи вирок і направляючи справу на додаткове розслідування, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та призначення покарання.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України, у зв'язку з порушенням органами дізнання й досудового слідства кримінально-процесуального закону, неповнотою та однобічністю досудового слідства, які залишилися поза увагою суду першої інстанції та які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на додаткове розслідування.

Під час додаткового розслідування слідчим органам необхідно встановити всі обставини інкримінованого ОСОБА_3 злочину, що мають істотне значення в справі, усунути шляхом проведення ряду слідчих дійнеповноту досудового слідства, зокрема, перевірити показання свідка ОСОБА_4,а також, за наявності для цього законних підстав, пред'явити ОСОБА_3 конкретне обвинувачення з дотриманням вимог ст. 132 КПК України, перевіривши доводи, висунуті на його захист та скласти обвинувальний висновок відповідно до вимог ст. 223 КПК України.

Крім того, колегія суддів, скасовуючи вирок та направляючи справу на додаткове розслідування, вважає за необхідне задовольнити апеляційні вимоги захисника ОСОБА_1 щодо зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Відповідно до положень ст. ст. 148, 150 КПК України, вимог ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини про необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при чому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є існування ризику перешкоджання встановленню істини у справі. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про зв'язки особи з державою, у якій його переслідують.

При постановленні обвинувального вироку 30 липня 2012 року з метою виконання призначеного покарання у виді реального позбавлення волі ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у виді підписки про невиїзд на тримання під вартою.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявні позитивні характеристики ОСОБА_3, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відсутність будь-яких даних про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може ухилитися від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини у справі, забезпеченню виконання процесуальних рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни обраного ОСОБА_3 згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою на заставу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, та покладення на нього передбачених ст. 149-1 КПК України (в редакції 1960 року) обов'язків, що, на думку суду, буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та гарантуватиме виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. п. 11,13,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (13.04.2012 року), колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року скасувати.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повернути на додаткове розслідування прокурору Печерського району м. Києва.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року у виді тримання під вартою, змінити на заставу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

На підставі ч. 6 ст. 154-1 КПК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_3 не пізніше п'яти днів з дня обрання щодо нього запобіжного заходу у виді застави у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень,зобов'язаний внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою кошти на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104, та надати документ, що це підтверджує, посадовій особі або органу, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

На підставі ст. 149-1 КПК України (в редакції 1960 року) покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1. з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства прокурора або суду, а уразі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2. не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

3. повідомляти службову особу або орган, у провадження якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають права на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Не вчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання щодо ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу в порядку,встановленому законом, а при порушенні обов'язків, покладених на ОСОБА_3, застава підлягає зверненню у дохід держави.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.

Судді:

_____ ____ ____

Сітайло О.М. ФричТ.В. Юрдига О.С.

Справа №11/796/341/2013 Категорія: ч. 3 ст. 368 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції: Царевич О.І.

Доповідач: Сітайло О.М.