Рішення № 29828698, 06.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.13 р. Справа № 5017/3404/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трі-Стіл», м. Одеса

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 19069, 92 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ляшко Д.В., довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трі-Стіл» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 19069, 92 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №60662889 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці комерційним актом АА №042619/253 від 31.05.2012. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення. Також позивач зазначає, що він має право на пред'явлення позову, оскільки на підставі ст.133 Статуту залізниць України Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод» (вантажоодержувач) передало право на пред'явлення претензії та позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Трі-Стіл» (вантажовідправник), що засвідчено переуступним підписом у залізничній накладній № 40303208.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, та просив застосувати у спірних відносинах позовну давність.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

27.05.2012, за накладною №40303208, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трі-Стіл» (вантажовідправник), зі станції Котовськ Одеської залізниці на станцію Донецьк Донецької залізниці, відвантажив на адресу Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» (вантажоодержувач) у вагоні №60662889 вантаж - лом чорних металів, не поіменний у алфавіті, вид 17,3, масою 66650кг. Згідно накладної №40303208 вантаж завантажено у вагон відправником. Вантаж маркований вапном зверху по усій поверхні. Відмітка залізниці: «Охорона залізниці 406802» (а.с.9).

Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод» (вантажоодержувач), керуючись ст.133 Статуту залізниць України, передало право на пред'явлення претензії та позову позивачу (вантажовідправнику), що засвідчено переуступним підписом в залізничній накладній № 40303208 (а.с.9).

На станції Нижньодніпровськ - Вузол, був складений комерційний акт АА №042619/253 від 31.05.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «31.05.2012 на підставі акту загальної форми ст. Нижньодніпровськ - Вузол №1274/3 від 30 травня 2012 проводилось комісійне переважування вагону №60662889, який прибув за відправкою №40303208. За документом значиться: вантаж «лом чорних металів, не поіменний у алфавіті. Вид 3,17», навал, вага брутто - не вказана, тара - 22000кг, нетто - 66650кг. При переважуванні вагону на справних 150тн. вагонних електронно - тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ - Вузол, яки пройшли держповірку 30.05.2012 виявилось вага брутто - 81680кг, тара за документом - 22000кг, нетто - 59680кг, що менше ваги вказаної у документі на 6970кг. Навантаження вантажу вище бортів, маркований вапном, вантаж пакетований. Праворуч по ходу потягу є вільне від вантажу місце на 2-7 люками, довжиною - 9,0м, шириною - 2,3м, глибиною - на висоту пакетів. На місці заглиблення маркування відсутнє. Для збереження вантажу вільне місце промарковане вапном. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін зачинені» ( а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень та часткову відсутність маркування не зазначалось. Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу у ньому не було і на попутних станціях залізниці від станції Котовськ до станції Нижньодніпровськ - Вузол.

Часткова відсутність маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №60662889, становить 21104 грн. 87 коп., із розрахунку 6970кг - (66650кг х 0,5%)х 3180грн., де 6970кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту АА №042619/253 від 31.05.2012 (а.с.10).

66650кг - маса вантажу у вагоні №60662889 згідно накладної (а.с.9).

0,5% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).

3180 грн. - вартість вантажу з ПДВ (3Н) згідно Специфікації №5 від 21.05.2012 (а.с.22).

Позивачем була заявлена менша сума - 19069,92 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 Статуту, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте частиною четвертою статті 315 ГК України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 ГК України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

ГК України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами ГК України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ГК України, початком позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 19.04.2012, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 315 ГК України строк позовної давності в даній справі не був пропущений позивачем, оскільки його початком є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.

Крім того, позивачем було подано позовну заяву до господарського суду Одеської області 21.11.2012, а ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2012, згідно ст. 24 ГПК України, було здійснена заміна первісного відповідача на належного відповідача - Донецьку залізницю, і справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трі-Стіл» (м. Одеса, вул. Дерибасівська, 5, оф. 520, код ЄДРПОУ 26645272) 19069 грн. 92 коп. вартості нестачі вантажу та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 07 березня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.