Ухвала суду № 29828351, 06.03.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 11/792/183/13

Справа № 2218/8475/2012 Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О.В.

Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Барчука В.М.,

суддів Болотіна С.М., Вітюка В.Ж.,

з участю прокурора Павлишина В.І.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у справі, засудженого ОСОБА_2 та його захисника на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, раніше судимого 20.06.2001 року Хмельницьким міським судом за ст.ст. 17,81 ч.3 ст. 46-1, ст.44 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.46-1 КК України відстрочка виконання вироку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, штраф 200 грн., 20.12.2001 року Хмельницьким районним судом за ст.ст. 185 ч. 3, 43 КК України до позбавлення волі на 4 (чотири) роки, 21.05.2002 року Хмельницьким районним судом за ст.ст. 185 ч. 3, 122 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч.4 КК України до позбавлення волі стоком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, 01.11.2007 року Хмельницьким міським судом за ст.ст. 185 ч.3, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців, звільненого по відбуттю покарання 29.10.2010 року,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з 21 листопада 2012 року, зарахoвано у такий термін період перебування його під вартою з 24 січня 2012 року по 20 листопада 2012 року включно.

Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено попередній - тримання під вартою.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах з Хмельницької обласної лікарні про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину задоволено повністю та стягнуто з засудженого ОСОБА_2 в користь Хмельницької обласної лікарні 1996,16 грн.

Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням в ході досудового слідства декількох дактилоскопічних та балістичної експертизи, а також експертизи холодної зброї в загальному розмірі 1659 грн. 84 коп. покладено на рахунок держави,

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 24.01.2012 року близько 11 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з мотивів помсти за неправомірну поведінку ОСОБА_3 по відношенню до його співмешканки ОСОБА_4, з метою спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, взявши з собою ножа, якого положив у кишеню верхнього одягу, прийшов до помешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, де вчинив з останнім бійку, в ході якої намагався нанести удари потерпілому від яких останній ухилявся. Під час бійки ОСОБА_2 вихопив з кишені свого одягу ножа та утримуючи його за руків'я в правій руці, спричинив потерпілому множинні колото-різані рани передньої поверхні грудної клітки, черевної стінки, правого плеча, спини, шиї, обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, а крім того, умисно наніс ножем удар в живіт ОСОБА_3, чим спричинив останньому проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням передньої поверхні правої долі печінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння. Після цього, ОСОБА_2 припинив бійку та залишив місце пригоди.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у справі, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років. При цьому зазначає, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст.121 КК України. Той факт, що ОСОБА_2 мав умисел саме на вбивство ОСОБА_3 у повному обсязі підтверджується зібраними органом досудового слідства та дослідженими судом доказами, а саме: протоколом затримання в порядку ст. 115 КПК України, де він власноруч написав, що наніс три удари потерпілому, а в ході допиту в якості підозрюваного із застосуванням відеозапису, вказав, що перший удар наніс одразу, раптово, нічого не пояснюючи. Умисел на вчинення злочину у нього виник ще тоді, коли він, виходячи з дому взяв з собою ніж. ОСОБА_2 залишив місце події лише після того як наніс потерпілому численні удари ножем, в тому числі в область живота й життєво важливих органів та побачив, що останній втратив свідомість, а тому вважав, що виконав усі можливі дії для вчинення умисного вбивства.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, просить вирок змінити, пом'якшивши призначене покарання. При цьому звертає увагу суду та просить врахувати обставини, які пом'якшують відповідальність, а саме: визнання ним вини в нанесенні тяжких тілесних ушкоджень та його чистосердечне розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні малолітньої доньки, вчинення ним злочину внаслідок неправомірної поведінки потерпілого та повне примирення з потерпілим.

В поданій апеляції захисник засудженого просить вирок змінити, застосувати до ОСОБА_2 ст. 69 КК України та призначити йому міру покарання нижчу від найнижчої межі, встановленої в санкціях статей Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в ОЧ КК України за вчинені злочини та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком. При цьому зазначає, що вирок підлягає зміні через його суворість та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Вказує на те, що суд не взяв до уваги думку потерпілого, який просив суворо не карати ОСОБА_2, не прийняв до уваги відсутність у потерпілого вимог майнового чи немайнового характеру та наявність обставин, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції, засудженого та його захисника на їх спростування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав частково, а саме у спричиненні потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, у чому щиро розкаявся та заперечив наявність намірів вчинити умисне вбивство потерпілого. При цьому показав, що дійсно 24 січня 2012 року, він дізнавшись від своєї співмешканки ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 побив її та зґвалтував напередодні, вирішив з'ясувати з ним відносини. Думаючи, що все обійдеться без бійки, але знаючи запальний характер, взяв із собою кухонного ножа та близько 11 години пішов до помешкання потерпілого, де між ними розпочалася бійка. В ході бійки він дістав ножа і утримуючи за руків'я правою рукою наніс ОСОБА_3 один удар в живіт, від якого потерпілий припинив бійку та присів на диван в спальній кімнаті і він присів біля нього. Після цього він пішов додому, але по дорозі зустрівся з ОСОБА_4, з якою повернувся назад до будинку потерпілого, який знаходився при свідомості і сидів на дивані. На момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння. Намірів позбавляти потерпілого життя у нього не було, про що свідчить його поведінка після вчинення злочину, оскільки мав реальну можливість продовжити вчиняти дії спрямовані на позбавлення життя, але не став цього робити.

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що 24 січня 2012 року біля 11 год. до нього прийшов ОСОБА_2 і між ними виникла бійка, в ході якої останній наніс йому декілька ударів в область живота, нирки та руку. Коли вони знаходились в спальні, у руках в ОСОБА_2 він побачив ножа і відчув різкий біль в області печінки та побачив кров на своєму одязі. Після цього сів на диван та почав втрачати свідомість. Пам'ятає, що через деякий час після бійки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повернулись до його будинку, а потім повернулася його мати, яка викликала швидку та міліцію.

Із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що 23 січня 2012 року у вечірній час, в будинку ОСОБА_2 вона в компанії з останнім та потерпілим вживали спиртні напої, після чого вона посварившись з ОСОБА_2 вийшла з будинку. Повертаючись додому, вона зайшла до будинку ОСОБА_3, де останній наніс їй декілька ударів по обличчю та зґвалтував, про що вона розповіла ОСОБА_2 24 січня 2012 року близько 11 год. вона з останнім пішла до магазину, після чого зайшли до ОСОБА_3, який був на дивані у закривавленому стані, при свідомості.

Свідок ОСОБА_5 показала, що 24 січня 2012 року близько 14 год. 20 хв. вона повернулася додому з роботи і побачила свого сина , який був при свідомості, лежав на дивані, а на його тілі були численні порізи. Вона подзвонила в сільську раду та до фельдшера.

Як показала свідок ОСОБА_6, що 24 січня 2012 року близько 15 год. вона на повідомлення ОСОБА_5 приходила до будинку ОСОБА_3 і надавала йому першу медичну допомогу. На його тілі вона бачила численні колото - різані рани, які не були глибокими, за виключенням в черевну порожнину. Походження ушкоджень потерпілий не повідомляв, а працівникам міліції сказав, що упав.

Об'єктивно вина засудженого підтверджується висновком судово - медичного експерта №269 від 27.02.2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних колото - різаних ран передньої грудної та черевної стінок, правого плеча, спини та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я та проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням передньої поверхні правої долі печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння чи подальшому клінічному перебігу (т.1 а.с.158-159); протоколом огляду місця події, під час якого з приміщення будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, були вилучені речі потерпілого та ніж з плямами бурого кольору (т.1 а.с.8-19); протоколом особистого обшуку ОСОБА_2 від 24.01.2012 року, згідно якого в останнього було вилучено куртку, штани та черевики з плямами бурого кольору (т.1 а.с.35); висновками судово - імунологічних експертиз №63-67, кожна від 12.03.2012 року, на вилучених в ході огляду місця події: двох наволочках, кофті, ковдрі, а так саме на вилучених під час обшуку у ОСОБА_2 штанах та куртці знайдена кров людини, яка може належати ОСОБА_3 (т.1 а.с.181-184, 189-192, 197-200, 212-215, 220-223); висновком судово - цитологічної експертизи №28 від 29.02.2012 року на ножі вилученому під час огляду місця події з будинку ОСОБА_3 знайдена кров людини, дані сліди крові можуть походити від потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с.33-35); довідкою наркологічного диспансеру №412 від 24.01.2012 року ОСОБА_2 на момент огляду перебував в стані алкогольного сп'яніння (т.2 а.с.156); висновоком акту ХОНД №56 від 27.01.2012 року у ОСОБА_2 виявлено ознаки хронічного алкоголізму 2 ст. з синдромом залежності та він потребує примусового лікування, яке йому не протипоказане (т.2 а.с.158); довідкою військового комісара Хмельницького ОМВК №1/343 від 09.02.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 строкову військову службу не проходив, оскільки призовною комісією був визнаним непридатним до військової служби у відповідності до наказу Міністр Оборони СССР від 07.04.1987 року №260 ст.1 (Олігофренія) пункт «б» (дебільність в умірено вираженій ступені, а також дебільність в легкій ступені з емоційно - вольовими порушеннями) (т.2 а.с.165) та іншими матеріалами кримінальної справи.

Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд прийшов до висновку про доведеність вини засудженого в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння вірно перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_2 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 на ч.1 ст.121 КК України.

Так, відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», зі змісту якої слідує, що визначальним при вирішенні питання про відмежування умисного вбивства від умисного тяжкого тілесного ушкодження є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

До такого висновку суд прийшов внаслідок послідовних показань ОСОБА_2 про небажання заподіяти смерть потерпілому, при реальній можливості вчинити такі дії, які не спростовані будь - якими доказами, а ще й підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 про припинення бійки ОСОБА_2 після спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження, показаннями свідка ОСОБА_4, що свідчить про відсутність умислу на заподіяння смерті.

Також., суд визнає недопустимими та не приймає до уваги в якості доказів відомості зазначені у протоколах допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваного та відомості з протоколу відтворення обстановки і обставин події від 25.01.2012 року, оскільки такі слідчі дії з огляду на стан психічного здоров'я останнього проводилась з ним в порушення вимог ст.45 КПК України без обов'язкової участі захисника.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляціях.

Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив умисний тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, має не погашені судимості, підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не знаходить.

Зазначене покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про призначення явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.

За таких обставин підстав до зміни чи скасування вироку, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1960 р.) та п.п.11, 15 розділу „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника - без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.М. Барчук