Ухвала суду № 29828252, 06.03.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 11/792/124/13

Справа № 2220/3545/2012 Головуючий в 1-й інстанції Березюк О.Г.

Категорія: ст.187 ч.3 КК України Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого - судді Барчука В.М.,

суддів Матущака М.С., Вітюка В.Ж.,

з участю прокурора Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п.Бадь-Ель Троицко-Печорського району Республіки Комі РФ, мешканця АДРЕСА_1, росіянина, громадянина Росії, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -

засудженого за ч.3 ст.187 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 04 серпня 2012 року, близько 2 годин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки чужого майна, шляхом виймання скла з вхідних дверей проник в приміщення будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_4, звідки таємно, намагався викрасти її речі, а саме швейну машинку, виробництва Подільського механічного заводу ім. Калініна вартістю 200грн., музичну акустичну колонку вартістю 40грн. Остання, яка перебувала в будинку, почула сторонні звуки та вийшла до коридору, де побачила ОСОБА_2, який намагався викрасти зазначені вище речі. Будучи поміченим, ОСОБА_2 той, застосувавши насильство до ОСОБА_4, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, штовхнув останню рукою в плече, від чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу, а він продовжував утримувати, притиснувши ногою її голову до підлоги, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна на кінчику носа, яке згідно висновку судово - медичної експертизи за №619 від 13.08.2012 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. В подальшому, коли ОСОБА_4, на прохання ОСОБА_2 дати води, вийшла в інше приміщення, останній усвідомлюючи, що остання перебуває в будинку і в будь-який момент може зайти у кімнату, не відмовився від свого наміру заволодіти речами останньої, та викрав жіночу сумочку, яку викинув через вікно. Отримавши у ОСОБА_4 дозвіл переночувати, ОСОБА_2 залишився в будинку. Зранку, останній оглянув викрадену сумочку на вміст цінних речей, та не виявивши таких, залишив її в траві біля будинку.

В поданій апеляції прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості, постановити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому вказує, що потерпіла давала послідовні показання про те, що під час нанесення удару рукою, вона впала на підлогу, після чого наступив ногою на шию, від чого вона не могла вільно дихати, а тому висновки суду щодо застосування ОСОБА_2 до потерпілої насильства яке не є небезпечним для життя і здоров'я не ґрунтуються на досліджених в ході судового засідання доказах. Крім того, ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства давав суперечливі покази, спрямовані на уникнення відповідальності за скоєний злочин. Також апелянт зазначає, що при перекваліфікації дій ОСОБА_2 судом взято за увагу лише показання останнього, наданих під час судового слідства, не спростувавши показання надані ним під час досудового слідства, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначено лише про намагання заволодіти засудженим частиною майна, а рештою - не спростовано. Стверджує, що не надано належної оцінки протоколам слідчих дій, які підтверджують показання потерпілої щодо вчинення ОСОБА_2 розбійного нападу, показанням свідків. На думку апелянта, судом не враховано, що злочин вчинений ОСОБА_2 є особливо тяжким, вчинив його перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та відносно особи похилого віку, характеризується негативно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції, засудженого та його захисника на їх спростування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 вину визнав частково та показав, що 04 серпня 2012 року близько 2 години, повертаючись з прогулянки додому, вирішив зайти до ОСОБА_4, яку знав раніше, що проживала у будинку АДРЕСА_2, та скоїти крадіжку з її будинку. Підійшовши до воріт домоволодіння ОСОБА_4, він зайшов у двір та наблизився до веранди. Штовхнувши шибку віконця дверей руками, яка вилетіла, він проник в середину будинку через утворений твір. Пройшов по коридору будинку та зайшов до кімнати, що розташована праворуч, щоб подивитися чи ОСОБА_4 спить, проте її там не було. Вважаючи, що будинок порожній, він зайшов у першу кімнату та помітив швейну машинку, що стояла біля столу і відніс її до веранди. Потім повернувся та взяв з дерев'яного серванту ще музичну акустичну колонку, яку поніс також до веранди. Коли помітив, що у коридорі стоїть ОСОБА_4, яку штовхнув правою рукою в ліве плече, від чого та впала. Злякавшись, він її підняв та запитав чи можна у неї переночувати, на що та постелила йому в одній із кімнат. Після цього він попросив води і коли потерпіла пішла, він вийшов в коридор, взяв сумку, що висіла на дверній ручці останньої кімнати та відніс її до веранди, де викинув через вікно. Зранку, коли виходи із будинку, оглянув сумку і перевірив її вміст, однак цінних речей не виявив, тому залишив її в траві біля будинку. Зазначив, що вчинив насильство відносно ОСОБА_4 з метою, щоб остання не викликала міліцію. Заперечив факт здушування шиї потерпілої та здійснення іншого насильства відносно неї. У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що у зв'язку із хворобою на склероз, вона не пам'ятає всіх обставин події, пояснивши, що в будинку АДРЕСА_2 проживає сама. 4 серпня 2012 року о 2 годині прокинулась від того, що почула якийсь стукіт. Зайшовши в одну із кімнат побачила раніше знайомого їй чоловіка, як пізніше дізналась, що його звати ОСОБА_2, який вдарив її рукою в голову, від чого вона впала на підлогу. Далі ОСОБА_2 наступив стопою на її шию і став вимагати грошей і погрожував її вбити. При цьому вона пояснювала, що грошей у неї немає та попросила, щоб той її відпустив та попередив, щоб вона не розповідала про цей випадок. Згодом він пішов по кімнатах і їй не відомо, що останній там робив. Вважає, що речі, які вона виявила в коридорі ОСОБА_2 намагався викрасти, але не встиг, оскільки вона його помітила. Чи викрадали у неї гаманець і скільки у ньому було грошей вона не пам'ятає. Претензій до ОСОБА_2 не має, просить суворо не карати.

Однак, до показань потерпілої ОСОБА_4 слід відноситись критично, оскільки у потерпілої виявлено лише одне тілесне ушкодження, яке відноситься до категорії легкого ступеня тяжкості. Крім того, потерпіла через хворобу на склероз надавала непослідовні показання з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень, яким чином підсудний утримував її на підлозі, а також щодо сприйняття нею погроз застосування насильства у випадку виклику працівників міліції.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що зі слів потерпілої дізналася про крадіжку речей.

Об'єктивно вина засудженого підтверджується протоколом огляду місця події від 04.08.2012 року та фототаблицями до нього яким був будинок по АДРЕСА_2, де ОСОБА_2 намагався викрасти речі ОСОБА_4, застосував до останньої насильство з метою уникнути відповідальності, а також викрав сумочку останньої (а.с.12-18); висновком експерта №619 13.08.2012 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна на кінчику носа, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.117) та іншими матеріалами кримінальної справи.

Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та поєднаному з проникненням у житло, вірно перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_2 з ч.3 ст.187 на ч.3 ст.186 КК України.

Так, відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України ;10 від 06.11.2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності" під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства.

До такого висновку місцевий суд прийшов внаслідок того, що ОСОБА_2, проникнувши в будинок потерпілої ОСОБА_4 та вчиняючи крадіжку речей останньої, був виявлений потерпілою, у зв'язку з чим застосував до неї насильство з метою уникнути затримання, внаслідок чого останній були спричиненні тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності", дії розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не зважаючи на це, продовженні винною особою з метою заволодіти майном, належить кваліфікувати, як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Обвинувачення у розбійному нападі не може ґрунтуватися на суперечливих показаннях потерпілої, які не підтвердженні іншими матеріалами кримінальної справи.

Тому, доводи апеляції прокурора про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України є безпідставними.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочинів та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляції прокурора.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України судом враховано тяжкість скоєного злочину, щире каяття, молодий вік, а також і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання.

Твердження прокурора про м'якість обраного засудженому покарання та необхідність обрання більш суворого не ґрунтується на вимогах матеріального права, не узгоджується з мотивацією місцевого суду про наявність обставин, які в своїй сукупності істотно пом'якшують призначене винному покарання і дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого та спростовуються вимогами кримінального закону про загальні засади призначення такого.

За таких обставин підстав до скасування вироку, постановлення нового з обранням засудженому реальної міри покарання, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1960 р.) та п.п.11, 15 розділу „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.М. Барчук