Ухвала суду № 29826581, 27.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/1381/13 Головуючий 1 інстанції - Золотарьова Л.І.

Справа 2018/2- 2727/2011 Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - трудові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.П.,

Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою представника ПАТ «Родовід Банк» Трутнєвої Олени Вікторівни на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Родовід Банк»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати звільнення з роботи незаконним, поновити її на роботі, скасувавши наказ №72-21-11 о/с від 21 квітня 2011 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 658 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у відділенні банку вона працювала з 16.07.2007 року на посаді старшого економіста. 29.04.2011 року її було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату. Однак, у відповідача не було зміни в організації виробництва та праці. Як вбачається з наказу від 25.02.2011 року N'35-25-26 о/с про скорочення чисельності (штату) працівників відповідач посилався на збиткову діяльність банку, тобто у відповідача не було підстав для звільнення її з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення одного працівника з роботи не може вважатися скороченням чисельності або скороченням штату. Крім того, всупереч до ст. 42 КЗпП України відповідач не надав їй переважне право на залишення на роботі при вивільненні робітників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, тобто за п. 1 ст. 40 КЗпП України. За рівних умов продуктивності праці переважне право на залишення на роботі надається робітникам з більш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, в організації. Вона має більш тривалий безперервний стаж роботи у Харківському відділенні №1 Публічного Акціонерного Товариства „Родовід Банк" порівняно з іншими працівниками її професії та кваліфікації. За весь час роботи у відповідача вона працювала бездоганно, ніяких зауважень чи дисциплінарних стягнень у неї не було. Відповідач мав можливість не звільнювати її з роботи за п. 1 ст. 4 0 КЗпП України. Таким чином, вважає звільнення незаконним, а наказ відповідача від 21 квітня 2011 року №72-21-11 о/с таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі. Зазначав, що ПАТ «Родовід Банк» при припиненні трудового договору з позивачем дотримав встановлений трудовим законодавством порядок вивільнення працівників в зв'язку зі змінами в організації праці та скороченні штату. Тому підстави для поновлення позивача на роботі відсутні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 з 29 квітня 2011 року на посаді старшого економіста Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк». Скасовано наказ №72-21-11 о/с від 21.04.2011 року про звільнення її з посади старшого економіста Харківського відділення №1 АТ «Родовід Банк» за ч. 1. ст. 4 0 КЗпП України. Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 594 грн. 02 грн. Також вирішено допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 650 грн. 2 9 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж докази що і в суді першої інстанції. Вважає, що при звільненні ОСОБА_3 вони дотрималися вимог закону.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу та рішення районного суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана дове сти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подають ся сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_3 за ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем порушено порядок з»ясування переваг працівників при залишенні на роботі та звільненні. Тобто відповідачем не надано доказів виконання вимог ст. 42 КЗпП України відносно ОСОБА_3

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 з 16.07.2007 року прийнято на посаду старшого економіста Харківського відділення №1 ВАТ «Родовід банк».(а.с.4). Наказом №72-21-11 о/с від 21.04.2011 року її звільнено з посади 29 квітня 2011 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП. (а.с.5).

Посилання апелянта, що ПАТ «Родовід Банк» при припиненні трудового договору з позивачем за п. 1 ст. 40 КЗпП України дотримав встановлений трудовим законодавством порядок вивільнення працівників в зв'язку зі змінами в організації праці та скороченні штату є безпідставним та не обгрунтованим.

Відповідно до витягу з наказу №618 від 11.11.2010 року з метою підвищення ефективності діяльності АТ «Родовід Банк» затверджено План заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності АТ «Родовід Банк».(а.с.ЗЗ).

З витягу з Додатку 1 до наказу №618 від 11.11.2010 року вбачається, що одним із заходів спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку є скорочення місячних витрат на утримання персоналу на 20 % (з урахуванням нарахувань на фонд оплати праці). Встановлено термін виконання заходів - квітень 2011 року, (а.с.34).

Відповідно до наказу №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року та додатку №1 до вказаного наказу призначено скорочення у штатному розписі банку посади у Харківському відділенні №1 АТ «Родовід Банк»- старший економіст, (а.с.35, 36). У п. З наказу №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року та додатку №2 до наказу зазначено про необхідність попередити персонально під розпис працівників, а саме ОСОБА_3, зазначених у додатку №2, про скорочення їх посад та подальше звільнення не раніше 29 квітня 2011 року з роботи у звязку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 4 0 КЗпПУ. (а.с.35, 37) .

Відповідно до Акту від 28.02.2011 року ОСОБА_3 із змістом Наказу №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року про вивільнення ознайомлена. Але від підписання наказу та попередження про скорочення штату/посади працівників АТ «Родовід Банк» відмовилась.

Ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Оскільки згідно з актом ОСОБА_3 28 лютого 2011 року було повідомлено про наступне її вивільнення, а відповідно до наказу №72-21-11 о/с від 21.04.2011 року ОСОБА_3 звільнено з посади 29 квітня 2011 року, то вимоги ч.І ст. 49-2 КЗпП України відповідачем виконані.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що фактично у відповідача скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось, кількість посад не зменшувалась, що на думку позивача свідчило про відсутність підстав для її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Між тим відповідно до витягів із штатного розкладу АТ «Родовід Банк» станом на 01.01.2011 року у Харківському відділенні №1 налічувалось 11 посад, станом на 01.05.2011 року -6 посад (а.с.40,41) .

Відповідно до витягів із штатного розкладу АТ «Родовід Банк»станом на 01.01.2011 року та станом на 01.05.2011 року у Харківському відділенні №2 налічувалось всього 5 посад(а.с.78,79).

Відповідно до витягів із штатного розкладу АТ «Родовід Банк»станом на 01.01.2011 року та станом на 01.05.2011 року у Харківському відділенні №3 налічувалось всього 4 посади.

(а.с.82,83).

Відповідно до витягів із штатного розкладу АТ «Родовід Банк»станом на 01.01.2011 року у Відділенні «Харківське регіональне управління»налічувалось всього 22,5 посад, а станом на 01.05.2011 року -16,5 посад, (а.с.80,81) .

Відповідно до витягу з наказу №303 від 22.07.2011 року -з 16 вересня 2011 року припинено діяльність Харківського відділення №1 АТ «Родовід Банк», (а.с. 43).

Зазначене свідчить, що скорочення чисельності посад і працівників ПАТ «Родовід Банк»реально відбулось, оскільки зменшилась кількість посад.

Відповідно до п.1 ч.І ст. 4 0 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів»М 9 від 06.11.1992 року розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.4 0 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вказано у Наказі ПАТ «Родовід Банк»(по особовому складу) №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року, в зв'язку з відсутністю у АТ «Родовід банк» відповідних вакансій та неможливістю для АТ переведення працівників, посади яких скорочуються та які підлягають звільненню, за їх згодою на іншу роботу у банку, з врахуванням переважного права на залишення на роботі при вивільненні, затвердити список працівників, які підлягають звільненню за скороченням штату - додаток №2 до цього Наказу (а.с.35).

Відповідно до додатку №1 до наказу №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року скороченню підлягає посада старшого економіста (кількість посад у Харківському відділенні №1 - одна) (а.с.35).

Відповідно до Додатку №2 до Наказу №35-25-26 о/с від 25.02.2011 року посаду старшого економіста, яка підлягає скороченню, займає ОСОБА_3(а.с.37).

Як вбачається із наданих штатних розкладів станом на час попередження позивача про звільнення, у чотирьох Харківських відділень банку вакантних посад не було.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вбачається, що одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи - інша робота, яка є на підприємстві. Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров'я.

При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

В зв»язку з наведеним судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що відповідачем не було надано доказів щодо відсутності вакантних посад в цілому у юридичній особі ПАТ «Родовід Банк», а не лише у Харківських відділеннях банку. Тому немає підстав вважати, ще відповідач виконав ст. 4 9-2 КЗпПУ.

У з в'язку з тим, що ОСОБА_3 не є членом профспілки, у банку не має профспілки чи профспілкового представника, тому не потрібно згоди профспілкової організації (профспілкового представника) на її звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників( а. с. 75)

Відповідно до ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен був зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

На підтвердження продуктивності та кваліфікації працівників, відповідачем були надані аналітичні довідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що за аналізом якості та обсягу виконуваної роботи, ОСОБА_4 мала високу кваліфікацію та продуктивність праці на відміну від ОСОБА_3(а.с.128).

Разом з тим, як вбачається з наданих аналітичних довідок, довідка щодо визначення продуктивності та кваліфікації ОСОБА_3 складена 17.05.2012 року (а.с.77), аналітична довідка ОСОБА_4 -08.10.2012 року (а.с.129), тому є підстави вважати, що на момент звільнення позивача порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників не здійснювався.

Тому надану відповідачем аналітичну довідку щодо визначення продуктивності та кваліфікації ОСОБА_3 районний суд обґрунтовано оцінив критично, оскільки її було складено на запит районного суду, а не при здійсненні порівняльного аналізу працівників при звільненні.

Крім того, посилаючись на низьку кваліфікацію та продуктивність праці ОСОБА_3,відповідачем не було надано ніяких доказів про те чи мала вона зауваження чи дисциплінарні стягнення .

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3 безперервно працювала на посаді старшого економіста з 16 липня 2007 року по 29 квітня 2011 року, тобто майже чотири роки.

В зв»язку з наведеним відповідачем, у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано суду будь-яких доказів щодо виконання відносно ОСОБА_3 вимог ст.42 КЗпП України. Таким чином, відповідачем порушено порядок з'ясування переваг працівників при залишенні на роботі та звільненні.

Зазначене свідчить, що звільнення позивачки було проведено з порушенням норм КЗпП України. Тому, враховуючи, що Харківське відділення №1 АТ «Родовід Банк», де працювала позивачка, ліквідовано, вона підлягає поновленню на роботі на посаді старшого економіста у юридичній особі Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» з 29.04.2011 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Відповідно до довідки ПАТ «Родовід Банк»від 07.09.2011 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становила 82 грн. 42 коп. ( а. с. 42)

Оскільки вимушений прогул починається з 30.04.2011 року, то заробітна плата за час вимушеного прогулу за 581 день складає 47886 грн. 02 коп. (581 *82,42 грн.=47886,02)

Як вбачається з довідки про доходи №132, ОСОБА_3 після звільнення працює на посаді бухгалтера у КЗОЗ «Харківська міська студентська лікарня»з 01 липня 2011 року (а.с.130)

Відповідно до довідки про доходи №233 від 22.11.2012 року, ОСОБА_3 за період з травня до жовтеня 2012 року нарахована заробітна плата у розмірі 12512 грн. 34 коп.(а.с.134)

З урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденний заробіток позивача на новій посаді складає 68 грн. 00 коп. (12512,34 : 184 = 68,00 грн.)

Оскільки позивач працює на посаді бухгалтера у КЗОЗ «Харківська міська студентська лікарня»з 01 липня 2011 року, то різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 12594 грн. 02 грн. (47886,02 -(519*68)=12594,02).

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог закону задовольнив частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 12594 грн. 02 коп.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України як що позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому районний суд правильно стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Посилання апелянта на те, що позивачем пропущено строк позовної давністі є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_3 було звільнено 29.04.2011 року, а звернулася вона до суду 27.05.2012 року шляхом відправлення позову на адресу районного суду поштою .

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За таких обставин районний суд дійшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду у встановлені строки.

Також відповідно до п.п. 2,4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України районний суд правильно допустив негайне виконання рішення у вказаній справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць становить 650 грн. 2 9 коп.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Родовід Банк» Трутнєвої Олени Вікторівни відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20- денний термін з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: