Постанова № 29825419, 05.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р.Справа № 5017/1402/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Подуст Л.В.

За частю представників сторін :

Від Міністерства аграрної політики та продовольства України - Медвецький А.Т., довіреність № 31-4/1 від 10.01.2013р.

Від ПП „АГРОПРОФІТ" - Величко К.Г., довіреність б/нвід 03.01.2012р.

Від Головного управління юстиції в Одеській області в особі Відділу з питань банкрутства - Вовк М.І., довіреність № 03-9819,від 13.06.2012р.

Розпорядник майна - Фоменко М.С., паспорт серія НОМЕР_1, від 26.10.2006р.

Від кредитора ОСОБА_6 - ОСОБА_7, довіреність № 4131, від 17.10.2012р.

Від УПФУ в Татарбунарському районі Одеської області - Ткаченко К.В., довіреність № 05/08, від 02.01.2013р.

Від ТОВ "Взлет - С" - Сновальчук Д.С., паспорт серія НОМЕР_2, від 01.09.2008р.

Від Саратської МДПІ Одеської області ДПС - Заремба Г.С., довіреність № 360/8/10, від 15.03.2012р.

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з 'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційнох скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на постанову господарського суду Одеської області

від 11.01.2013р. справа № 5017/1402/2012

За заявою Приватного підприємства „АГРОПРОФІТ",

до боржника Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод"

про визнання банкрутом

за участю Міністерства аграрної політики та продовольства України

за участю Головного управління юстиції в Одеській області в особі Відділу з питань банкрутства

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 травня 2012 року за заявою Приватного підприємства «Агропрофіт» (далі за текстом - ПП «Агропрофіт») було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Татарбунарський виноробний завод» (в подальшому - ДП «Татарбунарський виноробний завод») на загальних підставах, визначених ст.ст. 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону від 12.04.2012 р. (надалі - Закон про банкрутство), у зв'язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 932 392,44 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

13.07.2012 р. господарським судом Одеської області прийнято ухвалу підготовчого засідання, якою визнані безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зобов'язано кредитора подати оголошення про порушення справи про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна ДП «Татарбунарський виноробний завод» призначено арбітражного керуючого Фоменко М.С.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. затверджений реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.01.2013 р. ДП «Татарбунарський виноробний завод» визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; припинені повноваження розпорядника майна боржника й ліквідатором ДП «Татарбунарський виноробний завод» призначено арбітражного керуючого Фоменко М.С.; припинені повноваження органів управління банкрутом щодо управління та розпорядження його майном тощо.

Не погоджуючись з цією постановою, Міністерство аграрної політики та продовольства України в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» обмежено відкриття ліквідаційної процедури та продажу майна державного підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ДП «Татарбунарський виноробний завод» вважає прийняте судове рішення законним і обґрунтованим, а доводи скаржника такими, що не засновані на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_6 та ПП "Агропрофіт" не погоджуються з апеляційною скаргою, вважають її безпідставною, необгрунтованою, незаконною, а отже такою, що має бути залишена судом без задоволення з мотивів викладених в запереченнях.

В запереченні на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Фоменко М.С. також не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, та вважає їх безпідставними.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Виносячи оскаржену постанову, місцевий господарський суд виходив із наявності непогашених грошових вимог боржника перед кредиторами, які визнані судом, перевищення зобов'язань боржника над його наявним майном (пасивів над активами), тобто ознак банкрутства, встановлення на підставі даних Міністерства юстиції України щодо аналізу фінансового становища наявність ознак критичної неплатоспроможності, а також з клопотання комітету кредиторів ДП «Татарбунарський виноробний завод» від 31.10.2012 р. про введення ліквідаційної процедури та відсутністю заяв від можливих санаторів.

Однак судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо введення відносно ДП «Татарбунарський виноробний завод» ліквідаційної процедури з наступних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство у редакції Закону від 04.11.2012 р. провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч. 5 ст. 214 ГК України щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних з банкрутством.

Частиною 4 статті 209 ГК України встановлено, що відносно банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу.

Конституційний Суд України у підпункті 3.1 мотивувальної частини Рішення від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 у справі про електроенергетику зазначив, що за Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов'язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності.

Виходячи з положень ч. 3, 4 ст. 214 ГК України, частин 5, 6, 7 ст. 5 Закону про банкрутство законодавцем передбачені певні випадки обмеження прав і законних інтересів кредиторів на задоволення своїх вимог у провадженні у справах про банкрутство суб'єктів господарювання державного та комунального сектору економіки.

Згідно із правовою позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні від 10.06.2003 р. у справі № 11-рп/2003, однією із особливостей правового режиму державної власності також є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств, що зумовлено недосконалістю механізму примусової реалізації майна.

26.12.2001 р. набув чинності Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким запроваджено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%.

Статтею 2 цього Закону визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємства, якщо таке відчуження здійснюється, зокрема шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство в ліквідаційній процедурі.

З цих приписів вбачається, що під час дії мораторію, відносно підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, процесі розгляду справи про банкрутство ліквідаційна процедура не відкривається до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2009 р. (справа № 3-511к09), у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2012 р. у справі № 12/164б, від 25.09.2012 р. у справі № Б-39/57-05, від 13.11.2012 р. у справі № 9/1б.

Таким чином, перехід у справі про банкрутство ДП «Татарбунарський виноробний завод» до ліквідаційної процедури був здійснений судом першої інстанції передчасно.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Одеської області не відповідає вимогам закону та обставинами справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити, а постанову господарського суду Одеської області від 11.01.2013 р. по справі № 5017/1402/2012 - скасувати.

Справу повернути господарському суду Одеської області для подальшого розгляду.

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк