Рішення № 29825393, 25.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.13 р. Справа № 5006/6/65/2012

„25" лютого 2013р. справа №__5006/6/65/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Підприємства із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 43 007грн. 48коп.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Жарик М.Б. - представник по довіреності від 18.04.12р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Підприємство із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області основного боргу у розмірі 31 847грн. 54коп., пені у розмірі 2 407грн. 67коп., суми інфляційних нарахувань у розмірі 6 032грн. 60коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 719грн. 67коп. (Усього 43 007грн. 48коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №14/2023 від 18.12.2008р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій №2 від 23.03.2009р., №4 від 23.03.2009р., копії накладних №11287 від 07.07.2009р., №10192 від 28.04.2009р., копії рахунків №0303/43 від 12.03.2009р., №0303/42 від 12.03.2009р., копії довіреностей №1416 від 06.07.2009р., №893 від 27.04.2009р., копію претензії вих.№ 003/п/к від 28.03.2012р., копії банківських виписок.

Позивач звернувся до суду з клопотанням вих.№114 від 06.06.2012р., в якому просив об'єднати в одне провадження справи №5006/6/20/2012 і №5006/20/2/2012 та передати їх на розгляд судді Огороднік Д.М. Суд відхилив дане клопотання з підстав того, що таке об»єднання лише призведе до затягування строку розгляду справи №5006/6/65/2012, а також відсутності правових підстав для об'єднання кількох вимог у порядку ст. 58 ГПК України.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 07.06.2012р. на 20.06.2012р., проте 19.06.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 03.09.2012р. з призначенням до розгляду на 18.09.2012р. Однак, ухвалою від 18.09.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 08.02.2013р. з призначенням до розгляду на 25.02.2013р.

На виконання вимог суду, 25.02.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов лист б/н, б/д, в якому останній чітко визначив період стягнення нарахованої пені з відповідача, а саме: з 20.11.2011р. по 17.05.2012р.

Ухвалою від 08.02.2013р. змінено найменування з Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь".

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

У судовому засіданні 25.02.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

18 грудня 2008р. між Підприємством із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК», м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Відкритим (на даний час Приватним) акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №14/2023, згідно умов якого постачальник зобов"язався продати покупцю металоріжучий інструмент, в кількості та номенклатурі, які є невід»ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №14/2023 від 18.12.2008р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно з п. 4.1 договору порядок розрахунків і терміни оплати за кожну партію товару обумовлюються у відповідній специфікації до договору та здійснюються на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що передача товару здійснюється на умовах СРТ м. Краматорськ (Інкотермс - 2000).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №2 від 23.03.2009р., №4 від 23.03.2009р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку товару із зазначенням строків поставки та умов оплати, його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

У специфікаціях №2 від 23.03.2009р., №4 від 23.03.2009р. до договору сторони визначили, що розрахунок покупця з постачальником здійснюється шляхом 40% передплати за замовлений товар на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур, остаточний розрахунок за специфікаціями (60%) протягом 5 банківських днів та 20 календарних днів після поставки, та одержання документів, зазначених у п.п 5.5 договору.

Відповідно до 5.6 договору датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної на партію товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року (п.11.1 договору).

Строк дії договору продовжується на наступний календарний рік, якщо ні одна зі сторін не підтвердить у письмовій формі закінчення строку дії договору не пізніше 30 календарних днів до дати зазначеної в п.11.1 (п.11.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №11287 від 07.07.2009р., №10192 від 28.04.2009р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 53 079,24 грн.

Поставлений згідно означених накладних товар на підставі довіреностей №1416 від 06.07.2009р., №893 від 27.04.2009р. з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами, скріплені печатками без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Позивачем відповідачу для оплати вартості товару за специфікаціями №2 від 23.03.2009р., №4 від 23.03.2009р. було виставлено рахунки №0303/43 від 12.03.2009р., №0303/42 від 12.03.2009р. на суму 53 079,24 грн., які надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Частково борг був сплачений відповідачем у сумі 21 231,70 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з посиланням на вказані рахунки. Отже, рахунки-фактури були одержані відповідачем.

Позивач 29.03.2012р. направив відповідачу претензію-вимогу про оплату вартості поставленого товару в сумі 31 847,54 грн. Однак, відповідач відповіді не надав.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.4.1 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 31 847грн. 54коп.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.07.2009 по 17.05.2012 у розмірі 2 719грн. 67коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 032грн. 60коп. за період з серпня 2009 по квітень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок 3% річних судом встановлено, що він арифметично не вірний, позивачем не вірно визначений початок його нарахування за накладною №11287 від 07.07.2009р. відповідно до умов специфікації №2 від 23.03.2009р. (...60% протягом 5 банківських днів після поставки). Разом з цим, позивачем неправильно визначено кількість днів у 2012 році.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 15.07.2009р.-31.12.2011р. відносно заборгованості у сумі 31 847,54 грн. складає 2 353,23= 31 847,54х3х899/365/100; за період з 01.01.2012р.-17.05.2012р. відносно заборгованості у сумі 31 847,54 грн. складає 357,63= 31 847,54х3х137/366/100.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 2 710,86 грн.

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок інфляційних судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом встановлено, що розмір інфляційних за період з серпня 2009 по квітень 2012р. складає 6 032,58 грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 6 032,58 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 407грн. 67коп.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Ухвалами від 03.09.2012р., від 08.02.2013р. господарський суд зобов»язував позивача чітко визначити період стягнення з відповідача пені, оскільки як вбачається з наданого позивачем розрахунку до позовної заяви пеня нараховується за 180 днів на загальну суму заборгованості без вказання періоду її нарахування.

На виконання вимог суду, 25.02.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов лист б/н, б/д, в якому останній чітко визначив період стягнення нарахованої пені з відповідача, а саме: з 20.11.2011р. по 17.05.2012р.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі порушення покупцем більш ніж на 10 календарних днів терміну повної оплати партії товару, передбаченого відповідною додатковою угодою, останній виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,15% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк позовної давності регламентується ст. 223 ГК України, яка відсилає до строку позовної давності, встановленого ЦК України, якщо інші строки не передбачені ГК України.

Конкретного строку позовної давності щодо стягнення штрафної санкції ГК України не встановлено, а тому необхідно застосовувати строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України.

Пунктом першим частини другої ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Тобто, якщо порушення було допущено після 15.07.2009р., то право на звернення до суду з позовом про стягнення з винної сторони неустойки виникає в межах одного року позовної давності. А строк розрахунку неустойки в шість місяців, встановлений ГК України, передбачає присічний строк, в межах якого нараховується неустойка. Таким чином, пеня більш не є тривалою штрафною санкцією і нараховується з дня, наступного за днем, коли зобов'язання повинно бути виконано, а саме за період шість місяців, після яких її нарахування припиняється.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 407грн. 67коп. задоволенню не підлягають.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 641грн., що суперечить (на момент звернення останнього до суду) вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору -2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 31,50грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 31,50 грн.

В решті частині, судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ч.2 п.1 ст. 258, ст.ст.526, 625, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Підприємства із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК» м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області про стягнення 43 007грн. 48коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області на користь Підприємства із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК» м.Київ основний борг у розмірі 31 847грн. 54коп., суми інфляційних нарахувань у розмірі 6 032,58 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 710,86 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 519,06 грн.

Повернути з Державного бюджету Підприємству із 100% іноземними інвестиціями «САНДВІК» (01025, м.Київ, вул.Велика Житомирська,27, ЄДРПОУ 30058678) зайво сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №12 від 17.05.2012р.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.