Рішення № 29825218, 04.03.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2013

Справа № 901/138/13-г

за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія

до Обслуговуючого кооперативу «ЖК-12-Ф», м. Феодосія

про стягнення 93513,75 грн.

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Житлового кооперативу «ЖК-12» про стягнення заборгованості за договором з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 від 16.01.2001 на загальну суму 112 513,75 грн., з якої: сума боргу у розмірі – 108 731,47 грн.; інфляційні нарахування у розмірі – 1631,00 грн.; 3 % річних у розмірі – 2151,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2013 року порушено провадження у справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 901, 903 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 16.01.2001 між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 17 про постачання теплової енергії. Згідно з Договором, позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався проводити оплату за спожиту теплову енергію. Порушуючи умови Договору, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку з чим, за період з 01.12.2009 по 01.12.2012 за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 108731, 47 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду. Крім того, позивачем нараховано на суму основного боргу інфляційні нарахування у розмірі – 1631,00 грн.; 3 % річних у розмірі – 2151,28 грн.

04 лютого 2013 року до суду надійшла заява Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», якою позивач зменшив суму позовних вимог, у зв’язку з добровільними погашенням відповідачем заборгованості у сумі 19 000, 00 грн. та просить суд стягнути Житлового кооперативу «ЖК-12» 89 731,47 грн. основного боргу, 1 631,00 грн. інфляційних нарахувань, 2 151,28 грн. – 3% річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду

07 лютого 2013 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що договір №17 від 16.01.2001 втратив силу з 01.01.2006, оскільки він мав бути приведений у відповідність до норм Закону України «Про житлово – комунальні послуги». Крім того у своєму відзиві відповідач посилається на трирічний строк позовної давності, у зв’язку з чим заборгованість у розмірі 93 513,75 грн. не може виступати предметом спору, у зв’язку з чим ним подана заява у порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України.

18 лютого 2013 року до суду надійшла заява Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», якою позивач зменшив суму позовних вимог, у зв’язку з добровільними погашенням відповідачем заборгованості у сумі 19 000, 00 грн. та просить суд стягнути Житлового кооперативу «ЖК-12» 89 731,47 грн. основного боргу, 1 631,00 грн. інфляційних нарахувань, 2 151,28 грн. – 3% річних та заперечення на відзив на позовну заяву.

Щодо зменшення позовних вимог, суд зазначає, що вказана заява вже прийнята до розгляду ухвалою від 07 лютого 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 25 лютого 2013 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Щодо заперечень відповідача, позивач зазначив, що договір №17 від 16.01.2001 не суперечить Закону України «Про житлово – комунальні послуги» та дії на цей час, про що свідчить підписана сторонами додаткова угода до договору від 01.10.2012. Крім того, позивач зазначив, що не згоден з заявою відповідача щодо застосування строків позовної давності. Надав суду копію постави Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 у справі №2-6/14847-2007А, копію ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 у справі №2-6/14847-2007 А, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 25 лютого 2013 року, надав суду письмові пояснення вих. № 11 від 22.02.201, з яких вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 38253,82 грн., як суму недоплат за період з 01.01.2010 по 01.12.2012. Крім того, відповідач знов зазначив, що договір №17 від 16.01.200 в силу Закону України «Про житлово – комунальні послуги» є таким, що втратив силу з 01.01.2006.

25.02.2013, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 04 березня 2013 року до 11 годин 00 хвилин.

04 березня 2013 року сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчить особистий підпис представників сторін у повідомленні про відкладення розгляду справи або оголошення перерви від 25.02.2013.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлення докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2001 року між Орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго», правонаступником якого є позивач та Споживачем - ЖК №12 , правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив «ЖК-12-Ф» був укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 ( аркуш справи 8-11).

01 жовтня 2012 року між сторонами підписано Додаткову угоду, відповідно до якої замінені слова у Договорі з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 від 16.01.2001 «Житловий кооператив «ЖК -12» на «Обслуговуючий кооператив «ЖК -12». Умови договору, які не зачеплені дійсною угодою, залишаються незмінними.

Відповідно до розділу 1 Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому об’ємах, а Споживач зобов’язується укладати договори з орендарями, квартиронаймачами, власниками квартир та вбудованих приміщень, оплачувати отриману теплову енергію по затвердженим тарифам в строки та порядку, передбаченому дійсним Договором.

Розділом 5 Договору «Порядок розрахунків» передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі, відповідно встановленим тарифам за розрахунковий період. Розрахунковим періодом являється календарний місяць.

Споживач оплачує отриману теплову енергію, нараховану Теплопостачальною організацією у відповідності з рекомендованими вимогами к показникам надання послуг та зменшення плати за них при зниженні якості, викладеними у правилах надання населенню послуг по водо -, теплопостачанню та водовідведенню, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1497 від 30.12.1997 р. Оплата проводиться до 20-го числа кожного місяця, відповідно виставленої платіжної вимоги – доручення по тарифам для населення (1-ша група), затверджених Постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000.

Проте, відповідач оплату заборгованості в добровільному порядку не здійснив, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість за спожиті послуги за період з 01.12.2009 по 01.12.2012 у розмірі 89 731,47 грн., що і з’явилося підставою для звернення позивача до Господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року. Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Частинами 3 та 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Суд дійшов висновку, що договір з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 від 16.01.2001 на даний час є нікчемним, оскільки він не був приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово- комунальні послуги».

Підписання між сторонами Додаткової угоди від 01.10.2012 не виправляє недоліки змісту договору та не має наслідком надання йому чинності.

Отже, позивачем може бути заявлено вимогу щодо відшкодування вартості поставленої теплової енергії.

Позивачем за період з 01.12.2009 по 01.12.2012 нараховано відповідачу заборгованість за договором з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 від 16.01.2001 у розмірі 89 731,47 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача за період з 01.12.2009 по 01.12.2012, заборгованість Обслуговуючого кооперативу «ЖК-12-Ф» станом на 01 грудня 2009 року складає 50 001, 99 грн., проте позовні вимоги в цій частині заборгованості не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи наявність заяви відповідача та виходячи з правового аналізу норм статті 257 Цивільного кодексу України, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з позовними в вимогами в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 001, 99 грн., яка склалась за відповідачем станом на 01 грудня 2009 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, актів звірки станом на 01.01.2011 та 01.12.2012, які підписані сторонами та реєстру платіжних доручень, складеного та представленого суду, Обслуговуючим кооперативом «ЖК-12-Ф» за період з 01.01.2010 по 01.12.2012 здійснено оплату заборгованості з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 281700,00 грн., у зв’язку з чим сума недоплат відповідача за період з 01.01.2010 по 01.12.2012 складає 38253,82 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та встановлення факту оплати відповідачем суми боргу у розмірі 281700,00 грн., з урахуванням листа Обслуговуючого кооперативу «ЖК-12-Ф» від 19.02.2013 №10 щодо зімни інформації у призначенні платежу, який був спрямований на адресу позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 38253,82 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі – 1631,00 грн. та 3 % річних у розмірі – 2151,28 грн., суд зазначає.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлення факту, що договір з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №17 від 16.01.2001 на даний час є нікчемним та враховуючи відсутність доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі – 1631,00 грн. та 3 % річних у розмірі – 2151,28 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 11 березня 2013 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖК-12-Ф», м. Феодосія на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Феодосія заборгованість у розмірі 38253,82 грн., а також судовий збір у розмірі 1420,62 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Суддя М.М. Іллічов