Рішення № 29825141, 25.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/12908/2012 Провадження № 22-ц/795/378/2013 Головуючий у I інстанції: Цибенко І.В.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

25 лютого 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Зінченко С.П., Ішутко В.М.,

при секретарі - Биховець Н.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника ПАТ „Укрсоцбанк" - Судака Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ПАТ „Укрсоцбанк", в якому просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 2309 від 21.06.2011 року таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтуванні позову зазначає, що 19.01.2008 року між нею, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого, в забезпечення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 935/2-003 від 18.01.2008 року, передано в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.06.2011 року вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на вказане нерухоме майно. На її думку, були порушені умови вчинення виконавчого напису, оскільки в порушення ст. 47 Конституції України вона була позбавлена житла не за рішенням суду. Також, вказує, що виконавчий напис вчинено без надіслання іпотекодавцям та боржнику письмової вимоги щодо усунення порушень основного зобов'язання та що в порушення чинного законодавства, сума неустойки зазначена в виконавчому написі в іноземній валюті, а не у національній грошовій одиниці. Крім того, зазначає, що виконавчий напис вчинено без з'ясування питання щодо безспірності заборгованості.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення першої інстанції необґрунтоване, винесено без з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дав оцінки обставині, що банк направив позивачу повідомлення-вимогу з меншою сумою боргу, а до нотаріуса в збільшеному розмірі, що є підтвердженням різності сум заборгованості, неоднозначності та спірності, та суперечить вимогам Законів України „Про іпотеку", „Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінку обставині, що банк повинен був проінформувати позивача про збільшений розмір заборгованості, або звернутися до відповідача із заявою про вчинення виконавчого напису лише на ту суму заборгованості, яка була зазначена у вимозі, про яку був обізнаний позивач та яку останній не оспорював.

Крім того ОСОБА_1 вказує, що районний суд не дав належної оцінки доводам позивача про те, що вона не отримувала повідомлення приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису та не перевірив її доводів про те, що виконавчий напис міг бути виданий лише в разі безспірності заборгованості, оскільки, виконавчий напис вчинено на суму заборгованості, яка не відповідає сумі заборгованості, про яку повідомлялось позичальника. Також при вирішенні спору, суд не застосував положення ст. 47 Конституції України, відповідно до яких звернення стягнення на житло може здійснюватись виключно за судовим рішенням, а виконавчий напис відповідача не є судовим рішенням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ „Укрсоцбанк" звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, реалізував своє право на захист свого цивільного права, а нотаріус на підставі наданих банком документів, вчинив виконавчий напис у відповідності з вимогами законодавства України.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов без достатнього з'ясування всіх обставин справи та вимог закону, а тому колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 18.01.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ „Укрсоцбанк") було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 935/2-003, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 34300 дол. США зі сплатою 13.5% річних.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" 19 січня 2008 року було укладено іпотечний договір, за яким майнові поручителі надали в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Статтею 4 цього договору передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання (п.п. 4.1, 4.2.).

В п. 4.5. вказаного договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя за своїм вибором обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому передбачено, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження (п.4.7.).

13 вересня 2010 року банком направлені повідомлення боржнику та його майновим поручителям про необхідність повернути поточну заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13.09.2010 року становила 10621,12 (Десять тисяч шістсот двадцять один долар США 12 центів), а саме: - прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 3895,00 доларів США; - прострочена заборгованість по процентам у розмірі 6726,12 доларів США, повідомивши, що в разі невиконання вимог, останні повинні будуть повернути всю суму кредиту, що буде становити 41 026, 12 доларів США з нарахованими відсотками та штрафними санкціями, попередивши про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаних вимог. Письмові повідомлення поручителями отримані 16.09.2010 року (а.с.35-42).

04.04.2011 року ПАТ „Укрсоцбанк" у зв'язку з невиконанням вимог банку, викладених у повідомленні від 13 вересня 2010 року, звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заявою про вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис № 2309 від 21 червня 2011 року, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та за рахунок отриманих від реалізації рухомого майна коштів запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі 49 444 дол. США 28 центів, що згідно курсу НБУ станом на 04.04.2011 рік становить 393 576 грн. 46 коп., з зазначенням строку за який проводиться стягнення з 04.04.2010 року по 04.04.2011 рік.

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України „Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України „Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено в ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Відповідно до ч. 1 п. 284 вказаної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визначається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (ч. 2 п. 284 Інструкції).

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

До предмету доказування у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, також входять обставини, які свідчать про існування між боржником та стягувачем спору щодо заборгованості.

Між тим, згідно матеріалів справи розмір нарахованих сум боргу, зазначених в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, не співпадають з розміром сум, які вказував банк у повідомленні від 13.09.2010 року.

Так, в повідомленнях банку боржнику та його майновим поручителям про сплату заборгованості її розмір, станом на 13.09.2010 року, становить 10 621, доларів США, при цьому боржників повідомлено, в разі невиконання вимог, останні повинні будуть повернути 41 026, 12 доларів США з нарахованими відсотками та штрафними санкціями, однак згідно вчиненого виконавчого напису запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі 49 444 дол. США 28 центів.

Тобто, судом першої інстанції залишено поза увагою наявність різниці у вказаних у повідомленні та виконавчому написі сумах, що свідчить про те, що сума заборгованості не є безспірною, оскільки вимога про сплату заборгованості відрізняється від суми заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис нотаріуса та є більшою за неї.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що заборгованість, яка виникла у зв'язку з порушенням умов договору відновлюваної кредитної лінії № 935/2-003 від 18.01.2008 року та на підставі якого вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак і не може стягуватись шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому, враховуючи, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не позбавляє права іпотекодержателя відповідно до положень ст.ст. 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку» звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, зокрема з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції вирішуючи спір не дав належної оцінки вищевказаним обставинам, невірно визначився із спірними правовідносинами, неправильно застосував норми матеріального права та не спростував доводи позивача, що призвело до хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням встановлених обставин та наданих суду доказів, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Законом України „Про нотаріат", ст.ст. 33, 35 Законом України „Про іпотеку", Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 грудня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 21.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2309, про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: