Рішення № 29822480, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5023/4875/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління Держкомзему у м. Харкові до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, м. Харків про розірвання договору оренди землі за участю представників сторін:

позивача - Щолокова Н.О., дов. № 08-11/60/2-13 від 03.01.2013 року

третьої особи (Управління Держкомзему у м. Харків) - не з`явився

відповідача - ОСОБА_4 - дов. від 06.06.2012 року

третьої особи (ФОП ОСОБА_2) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

29.10.2012р. позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 У позовній заяві позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 01.06.2005 р. № 8890/05, укладений між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4) , та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1073 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.14, 19 Конституції України, ст.12, 80, 83, ст.120, 141 ЗК України, ст.377, 626, 629, 638, 651,783 ЦК України, ст.1, ч.3 ст.7 , ст.15, п.7 ч.1 ст.31, ст.32 Закону України "Про оренду землі".

29.10.2012р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу № 5023/4875/12 було призначено для розгляду судді Бринцеву О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/4875/12 та розгляд справи призначено у судовому засіданні.

24.12.2012р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області, на підставі розпорядження № 1362 від 24.12.2012 року, у зв'язку з хворобою судді Бринцева О.В., справу № 5023/4875/12 призначено для розгляду судді Шатернікову М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 р. було повернуто ФОП ОСОБА_1 без розгляду зустрічну позовну заяву до Харківської міської ради про встановлення факту припинення договору оренди землі від 01.06.2005 р. № 8890/05, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Харківською міською радою з 18.05.2006 р. Цією ж ухвалою розгляд справи № 5023/4875/12 було відкладено на "29" січня 2013 р. о 10:00.

Представник позивач у судовому засіданні призначеному на 29.01.2013 року підтримував позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа, Управління Держкомзему у м. Харків, свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечує проти позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі від 01.06.2005 року № 8890/05, проте зазначає, що відповідачем зроблені всі необхідні дії та докладено максимум зусиль для розірвання договору земельної ділянки за адресою м. Харків АДРЕСА_2, проте спірний договір до теперішнього часу не розірвано саме з вини позивача та зазначаючи про те, що відповідач, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням № 099457 від 07.09.2006 року, вимогу, що стягнення з відповідача судового збору залишає на розсуд суду.

Третя особа, ФОП ОСОБА_2, у судове засідання свого повноважного представника не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 червня 2005 року між Харківською міською радою Харківської області (позивач) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір оренди землі (спірний договір), що зареєстрований за № 8890/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів землі (книга № 4), у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення ХХVІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 24.11.2004 року № 198/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надав в оренду відповідачу земельну ділянку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, загальною площею 0,1863 га на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Д-1", "Г-1", строком до 01.11.2029 року.

Відповідно до п. 28 договору, встановлено обов'язок відповідача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору.

13.07.2012 року, головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено земельну ділянку по АДРЕСА_2 та складено акт обстеження земельної ділянки від 13.07.2012 р. за № 2496/12.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані господарські та складські будівлі, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, яке набуте ним за договором купівлі-продажу від 18.05.2006 р. № 1275, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; земельна ділянка огорожена та використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель; договір оренди землі між Харківською радою та ФОП ОСОБА_2 не укладено.

Як зазначає позивач в позовній заяві, та не спростовано сторонами, а також підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору купівлі - продажу № 1275 від 18.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач передав у власність ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Д-1", "Г-1", розташовані по АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 18.05.2006 року.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, користувачем земельної ділянки на якій воно знаходиться стала ОСОБА_5

Як зазначає позивач у позовній заяві, земельна ділянка використовується всупереч умовами договору оренди землі, що на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

На підставі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.

Згідно п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендаря можливе у випадках істотного порушення орендодавцем умов договору оренди або закону.

На підставі ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди, строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність сторін та ін.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

До обов'язків орендаря згідно ст. 25 Закону України „Про оренду землі" крім іншого належить обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, що є істотною умовою даного договору оренди землі.

Умовами договору оренди передбачено обов'язок орендаря ФОП ОСОБА_1 (відповідачем) використовувати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, строком до 01.11.2029 року.

Таким чином, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки, орендодавець розраховував на те, що орендар - ФОП ОСОБА_1 буде експлуатувати земельну ділянку, як це передбачено істотними умовами договору.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, не використовується орендарем - ФОП ОСОБА_1

На підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2006 р. № 1275, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивач передав у власність ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1", "Б-2", "В-1", "Д-1", "Г-1", розташовані по АДРЕСА_2.

Рішенням Харківської міської ради від 20.06.2008 р. № 164/08 ФОП ОСОБА_1 припинено право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1863 га, а ФОП ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_2 (в межах договору оренди землі від 01.06.2005 р. № 8890/05) для експлуатації та обслуговування господарських та складських будівель строком до 01.06.2018 р.

Зазначене свідчить про використання спірної земельної ділянки іншою особою.

Пунктом 39 договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2005 року передбачено можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Пунктом 40 спірного договору встановлено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будівель та споруд.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється у тому числі у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч.ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Крім того, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у випадку коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а не орендар за спірним договором оренди, при цьому відповідач (орендар) добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи ч. 4 ст. 49 ГПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції, ст.ст. 416, 525, 526, 629, 638, 651, 738, 785, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 96, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст.ст. 1,4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 01 червня 2005 р. № 8890/05, укладений між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга 4).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код 04059243) судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.