Постанова № 29821425, 06.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 803/326/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представника позивача Микитіва А.С.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Театральний» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-торгове товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Театральний» ЛТД (надалі - ВТТОВ «Ресторан «Театральний» ЛТД) звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - ЛОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000642201 від 05.02.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 315073,50 грн., з них 210049,00 грн. за основним платежем, 105024,50 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно акту №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року про результати виїзної планової перевірки ВТТОВ «Ресторан «Театральний» ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року було виявлено, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту 210049,00 грн. податковими накладними. Позивач вважає такі твердження безпідставними, оскільки, при перевірці ним було надано усі необхідні документи, зокрема, оригінали податкових накладних оформлені належним чином, визначені перевіряючими як відсутні. Також вказані податкові накладні були надані відповідачу разом із запереченням на акт перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у повній відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки при перевірці ВТТОВ «Ресторан «Театральний» ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року було виявлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби з 10.12.2012 року по 15.01.2013 року було проведено виїзну планову перевірку ВТТОВ «Ресторан «Театральний» ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, на підставі якої було складено Акт №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року. Вказаним Актом було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період жовтень, грудень 2011 року, січень-червень, вересень 2012 року всього в сумі 210049,00 грн.

Висновки, зазначені в Акті перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року щодо протиправності формування податкового кредиту були зроблені податковим органом, в зв'язку з тим, що позивачем всупереч вимогам закону було віднесено суми податку на додану вартість у вказаних податкових періодах за відсутності податкових накладних.

Позивачем 22.01.2013 року на акт перевірки було подано заперечення, до якого було додано копії відповідних податкових накладних.

Рішенням від 04.02.2013 №2234/10/221 позивачу було відмовлено в задоволенні заперечення.

05.02.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000642201 від 05.02.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 315073,50 грн., з них 210049,00 грн. за основним платежем, 105024,50 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Відповідно до приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з Акту перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року, підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, грудень 2011 року, січень-червень, вересень 2012 року сплачених ним сум податку на додану вартість, всього на суму 210049,00 грн., за відсутності податкових накладних.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України посадовим особам податкового органу надано достатній об'єм повноважень для встановлення всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. При цьому, положеннями того ж таки законодавчого акту встановлено чіткий порядок дій посадових осіб податкового органу у разі ненадання платником податків необхідних документів.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Судом було встановлено, що під час здійснення перевірки позивача зазначений акт не складався. Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем під час перевірки не було надано відповідних первинних документів.

Між тим, позивачем до позовної заяви додано копії наступних податкових накладних: №390 від 20.10.2011 року видана ПП Шум С.М., сума ПДВ 8278,34 грн.; №400 від 27.10.2011 року видана ПП Шум С.М., сума ПДВ 7200,00 грн.; №261/4 від 31.10.2011 року видана ПАТ «Галичина», сума ПДВ 7754,06 грн.; №8/010 від 31.10.2011 року видана філією «Луцьк-молоко»ПрАТ «Тернопільський молокозавод», сума ПДВ 8437,78 грн.; №159 від 25.11.2011 року видана ТзОВ «Автоконцепт», сума ПДВ 4208,33 грн.; №7 від 01.12.2011 року видана ТзОВ «Автоконцепт», сума ПДВ 16708,33 грн.; №10 від 06.12.2011 року видана ТзОВ «Атлант плюс», сума ПДВ 6916,67 грн.; №9/010 від 31.12.2011 року видана філією «Луцьк-молоко» ПрАТ «Тернопільський молокозавод», сума ПДВ 9850,37 грн.; №151/4 від 31.12.2011 року видана ПАТ «Галичина», сума ПДВ 6961,62 грн.; №8849 від 31.12.2011 року видана ТзОВ «Пакко Холдинг», сума ПДВ 15319,57 грн.; №8 від 01.12.2011 року видана ТзОВ «Автоконцепт», сума ПДВ 21166,67 грн.; №1239 від 31.01.2012 року видана ТзОВ «Пакко Холдинг», сума ПДВ 12816,65 грн.; №3/40010 від 29.02.2012 року видана філією «Луцьк-молоко» ПрАТ «Тернопільський молокозавод», сума ПДВ 11208,37 грн.; №81 від 29.02.2012 року видана ПП «Волинь-Торг Галичина», сума ПДВ 8884,47 грн.; №1995 від 29.02.2012 року видана ТзОВ «Пакко Холдинг», сума ПДВ 14416,16 грн.; №8613 від 31.03.2012 року видана ТзОВ «Пакко Холдинг», сума ПДВ 15718,96 грн.; №41 від 04.04.2012 року видана ДП «Електроніка» АТ «Електроніка», сума ПДВ 3265,05 грн.; №370 від 23.04.2012 року видана ДКП «Луцьктепло», сума ПДВ 1794,97 грн.; №123 від 20.04.2012 року видана ПП Шум С.М., сума ПДВ 8834,15 грн.; №20 від 28.05.2012 року видана ТзОВ «ВолодимирБрук», сума ПДВ 7328,09 грн.; №15 від 30.05.2012 року видана ПП «Євродек-М», сума ПДВ 3686,51 грн.; №15 від 23.04.2012 року видана ПП «Євродек-М», сума ПДВ 4505,73 грн.; №308 від 22.06.2012 року видана ТзОВ «Гербор-холдінг», сума ПДВ 3333,33 грн.; №9031990 від 20.09.2012 року видана Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», сума ПДВ 561,00 грн.; №15 від 30.05.2012 року видана ПП «Євродек-М», сума ПДВ 3686,51 грн.; №914049 від 14.09.2012 року видана ПАТ «Нова лінія», сума ПДВ 333,33 грн.; №9030592 від 10.09.2012 року видана Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», сума ПДВ 563,00 грн. Всього на суму ПДВ 210049,00 грн. Вказані податкові накладні оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про відсутність у позивача податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту в жовтні, грудні 2011 року, січні-червні, вересні 2012 року. При цьому судом враховано, що Акт про результати перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року був підписаний директором позивача із застереженням про незгоду із пунктом 2 акту, яким зафіксовано заниження позивачем податку на додану вартість, а також те, що копії вказаних податкових накладних позивачем було надано відповідачу при поданні заперечень на Акт про результати перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000642201 від 05.02.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. Відтак, оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000642201 від 05.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Театральний» ЛТД сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання пзаконної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 11 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер