Ухвала суду № 29821400, 05.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

1

Справа № 0910/1465/2012

Провадження № 11/779/137/13

Категорія ч. 1 ст. 115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Попович С.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Поповича С.С.

суддів Ткачук Н.В.., Вилки С.С.

з участю : секретаря Лавриновича С.Я.

прокурора Федорук Ю.І.

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Косівського районного суду від 23 листопада 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, гр. України

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю, а в частині стягнення моральної шкоди частково, в сумі сорок тисяч гривень.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області витрати за проведення експертиз.

Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

І, зокрема, за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18 год. 15 хв. в АДРЕСА_2 в ході конфлікту, що виник під час розпиття разом з потерпілим ОСОБА_7 спиртних напитків, будучи обурений поведінкою потерпілого, вирішив позбавити ОСОБА_7 життя, тобто умисно вбити його, і реалізуючи цей злочинний умисел, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно намагався нанести потерпілому удар в шию, але потерпілому вдалось ухилитися і удар прийшовся в нижню щелепу, після чого наніс ще один цілеспрямований удар тим же ножем в життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

Потерпіла в поданій апеляції, не оспорюючи фактичні обставини та правильність кваліфікації, просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, а також виходячи з того, що суд невмотивовано тільки частково задовольнив її позов в частині стягнення моральної шкоди та постановити новий вирок яким призначити засудженому більш суворе покарання, позов задовольнити в повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_4, теж не оспорюючи кваліфікації, просить пом'якшити призначене покарання. Зазначив, що він знаходився у стані душевного хвилювання, умислу на вбивство не мав, що у нього двоє неповнолітніх дітей, дружина, хвора мати, що він написав явку з повинною, визнав цивільний позов, щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді, потерпілу і її представника, засудженого та його захисника, котрі підтримали подані апеляції, а апеляцію іншої сторони вважають такою, що не підлягає до задоволення, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а подані апеляції такими, що не підлягають до задоволення, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що можуть мати значення при призначенні покарання та в частині вирішення цивільного позову, обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів виходить з такого.

Винність і кваліфікація дій засудженого ніким не оспорюється, а тому в ході апеляційного розгляду, виходячи зі змісту ст. 365 КПК України 1960 року, дане питання не перевіряється.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу.

Призначаючи засудженому покарання суд врахував, як зазначено у вироку, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, розкаявся у вчиненому, а як обтяжуючу відповідальність обставину врахував, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, і призначив вказане покарання.

В ході апеляційного розгляду засуджений свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, негативно оцінивши скоєне. Подав суду заяву про уточнення апеляційних вимог в якій просив вирішувати тільки питання щодо пом'якшення призначеного покарання.

Даючи в сукупності оцінку тим пом'якшуючим відповідальність обставинам, що були зазначені судом, і підтверджені уже в ході апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що суд прийшов до правильного переконання про те, що враховуючи як тяжкість злочину так і його фактичні обставини, особу винного та інші зазначені вище обставини, йому слід призначити саме визначене судом покарання, що покарання обране правильно, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням всіх пом'якшуючих відповідальність обставин і не може бути визнано м'яким, як це вважає потерпіла чи надто суворим як це вважає засуджений.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного покарання чи для зміни у зв'язку з необхідністю його пом'якшення.

В частині вирішення цивільного позову про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає вирок суду теж законним виходячи з того, що при визначенні вказаної суми судом враховано не тільки тяжкість вчиненого, інші обставини, але фактично враховано, хоч про це не вказано у вироку, і матеріальне та сімейне становище засудженого, що слід враховувати при вирішенні питання щодо суми яка підлягає стягненню за вказане.

Інших порушень кримінально-процесуального законодавства, що були б підставами до скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду від 23 листопада 2012 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з часу її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

------------------------------ --------------------------------- ---------------------------- С.С. Попович Н.В. ТкачукС.С. Вилка