Ухвала суду № 29821399, 04.03.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 916/3901/12

Провадження № 22ц/779/553/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції - Гавриш Я.М.

Суддя-доповідач - Малєєв А.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Томин О.О., Шишка А.І.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 700 грн. 00 коп. щомісячно. Стягнення розпочати з 26.10.2012 і проводити протягом навчання ОСОБА_4 в Івано-Франківському інституті менеджменту Тернопільського національного економічного університету, за винятком навчальних канікул, але не довше як до 30.06.2013. В решті позову - відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, яке вважає прийнятим з порушенням матеріальних та процесуальних норм. Стверджує, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, та які суд вважає встановленими. Висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремим обставинам суд дав неправильну юридичну оцінку, іншим - не дав жодної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що при розгляді справи суд не дотримувався основних принципів здійснення правосуддя, зокрема суддя виступав на боці позивача. А відтак, розгляд справи був одностороннім та необ'єктивним. На думку апелянта, в порушення вимог ст. 215 ЦПК України в оскаржуваному рішенні без посилання на докази, наявні в матеріалах справи, без належної їх правової оцінки, беручи до уваги лише твердження позивача, зазначено, що відповідач працює на сезонних роботах в м. Одеса, має великі заробітки і має можливість сплачувати зазначений розмір аліментів. Задовольняючи позов, суд в порушення вимог ст. 199 СК України та приписів Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 №3 не встановив і не врахував, чи відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові, який продовжує навчатися і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Крім того, позивачка не надала суду докази, які б були підставою для визначення аліментів у сумі, більшій, ніж сто гривень на місяць, не заявила клопотання про витребування таких доказів. Апелянт стверджує, що згідно акту обстеження побутових умов відповідача його сімя знаходиться у важкому фінансовому становищі, а на лікування ОСОБА_2 необхідні кошти. На даний момент апелянт ніде не працює, підприємницькою діяльністю не займається, що підтверджується вищевказаним актом, довідкою сільської ради та копією трудової книжки. А згідно консультаційної довідки від 16.01.2013 ОСОБА_2 має пошкодження хребта та підлягає госпіталізації.

Просить скасувати заочне рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2012 року та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Позивач апеляційну скаргу не визнала. Просила її відхилити з огляду на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який згідно копії Свідоцтва про розірвання шлюбу (серія НОМЕР_1 від 04.04.2005, а.с. 9) було розірвано 22.03.2005.

Сторони по справі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією Свідоцтва про народження (а.с. 8).

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 05.10.2012 (а.с. 3) позивач ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 проживають у однокімнатній квартирі мансардного типу у складних умовах.

Син ОСОБА_4 є студентом третього курсу Івано-Франківського інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету ІV рівня акредитації. Навчання платне. Стипендію не отримує. В гуртожитку не проживає (Довідка №236 від 02.10.2012 - а с. 5, Договір №118340 від 13.08.2012 - а.с. 6).

Вартість оплати за навчання в рік становить 9950 грн. 00 коп. (а.с. 6-7).

Відповідач ОСОБА_2 добровільно допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не надає.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 04.01.2013 (а.с. 70) відповідач проживає у задовільних умовах.

ОСОБА_2 офіційно не працює, підприємницькою діяльністю не займається (а.с. 67-90).

Відповідно до заяви відповідача про перегляд заочного рішення, залишеної ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2013 без задоволення, інших осіб на утриманні відповідача немає. Зі слів апелянта, кошти на проживання та лікування відповідачу надає його дружина - ОСОБА_7 (а.с. 62, 66). Апелянт суперечливо стверджує, що станом на січень 2013 року не працює протягом дванадцяти років, однак зазначає, що на сезонні роботи в інші області не виїжджав лише з 2007 року (а.с. 62).

В січні 2013 року поліклінічним відділом Івано-Франківської обласної клінічної лікарні ОСОБА_2 видано Консультативну довідку б/№ про те, що йому рекомендована госпіталізація у відділення ОКЛ в зв'язку з ускладненим остеохондрозом (а.с. 78). Про ознаки вищевказаного захворювання відповідача свідчить і висновок магнітно-резонансної томографії медичного центру «Альтмед» від 22.01.2013 (а.с. 79).

Син ОСОБА_4 продовжує навчатись та в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, що не заперечується відповідачем (апеляційна скарга - абз. 3 а.с. 89).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно приписів ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів місцевий суд відповідно до ст. 182 СК України правильно врахував обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема: матеріальне становище сина ОСОБА_4 (стипендії не отримує, перебуває на утриманні матері-інваліда третьої групи, проживає в складних умовах); стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів (відповідач є працездатною людиною); наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (інших утриманців відповідач не має), інші обставини, що мають істотне значення (відсутні).

Твердження апелянта, що судом не враховано його матеріальне становище та в порушення вимог ст. 199 СК України та приписів Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 №3 не встановлено, чи відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові, який продовжує навчатися, на увагу не заслуговують, оскільки син апелянта потребує матеріальної допомоги, яку позивач самостійно в повному обсязі надати не може. Апелянт є працездатною особою і підстави для звільнення його від обов'язку сплачувати аліменти відсутні. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, вважає колегія суддів, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.О. Томин

А.І. Шишко