Постанова № 29820191, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15385/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рейдер ЛТД» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000222207 від 24.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 564 777,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 451 821.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 112 956,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000212207 від 24.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 603 420,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 482 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 120 683,00 грн.; скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000232207 від 24.10.2012, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» визначається зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем у період з 17.09.2012 по 25.09.2012 (та з продовженням на 2 роб. дні, згідно наказу № 1398 від 24.09.2012) проведено документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» (код ЄДРПОУ 37331553) за період з 01.02.2012 по 30.06.2012.

По закінченню документальної перевірки відповідачем складено акт № 442/22-7/21479610 від 02.10.2012 р., за яким визначено порушення позивачем :

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 626, 629. 655, 662, 656, 658. 664, 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215. ст.228. ч. 1 ст. 216 ЦК України, в результаті чого ТОВ «Рейдер ЛТД» занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 482 729,00 грн., в т.ч., за 1 квартал 2012 року на суму 203 438, 00 грн., за півріччя 2012 року - 279 291 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст.228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, в результаті чого ТОВ «Рейдер ЛТД» занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 451 821, 00 грн., в т.ч., за березень 2012 року на суму 193 750,00 грн. квітень 2012 року на суму 9 270,00 грн., за травень 2012 року на суму 248 801,00 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920.00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками акту № 442/22-7/21479610 від 02.10.2012р., подав заперечення у відповідності до п. 6 Розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА 22.12.2010 № 984.

За результатами розгляду заперечення, висновки, зазначені в акті перевірки відповідачем залишено, без змін.

На підставі акту перевірки №442/22-7/21479610 від 02.10.2012, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000222207 від 24.10.2012, яким для позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 564 777,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 451 821.00 грн., за штрапфними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 112 956,00 грн.;

- № 0000212207 від 24.10.2012, яким для позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 603 420,00 грн., з яких за основним платежем за місяць на суму 482 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 120 683,00 грн.;

- № 0000232207 від 24.10.2012, яким визначається зменшення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ» є фіктивним підприємством та угоди між ними і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, банківські виписки, акти прийому-передачі виконаних робіт, копії договорів поставки, видаткові накладні, рахунки фактури, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «ЕНТХІЛЛ», що на його думку підтверджують факт реального виконання умов договорів та правомірність формування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу на те, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження співробітниками ГВПМ ДШ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою №3797/7/26-2/3 віл 02.07.2012 року було надано: висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, копія висновку спеціаліста №298 від 27.06.2012 по TOB «ЕНТХІЛЛ».

Згідно пояснення гр. ОСОБА_2 стало відомо, що приблизно в листопаді 2011 року біля станції метро Чернігівська в м. Києві до нього підійшли два чоловіки, представились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та запропонували заробити грошей, підписавши кілька формальних документів, на що гр. ОСОБА_2 погодився. Потім вони поїхали до нотаріуса, де гр. ОСОБА_2 підписав усі документи та отримав грошову винагороду в розмірі 1000 грн., після чого ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 він не бачив. Про те, що на ім'я гр. ОСОБА_2 зареєстровано TOB «ЕНТХІЛЛ», він не знав та в подальшому не підписував ніяких фінансово - господарських документів стосовно TOB «ЕНТХІЛЛ».

Також співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районіні м. Києва було передано на експертне дослідження копію заяви директора TOB «ЕНТХІЛЛ» гр. ОСОБА_2; копію наказу №19/12-11 про призначення; копію довіреності від 19.12.2011; копію протоколу №29/03-12 загальних зборів учасників TOB «ЕНТХІЛЛ»; в якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки підпису гр. ОСОБА_2

Згідно висновку спеціаліста № 298 від 27.06.2012 встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_2 в вищевказаних документах виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

Колегія суддів зазначає, що фінансово-господарська діяльність TOB «ЕНТХІЛЛ» здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів укладених між позивачем та TOB «ЕНТХІЛЛ», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу TOB «ЕНТХІЛЛ» на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, що не враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України та порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п. 1 ст. 215, п. 2 ст. 215, ст.228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, а тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 0000222207, № 0000212207 та № 0000232207 від 24.10.2012.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н ОВ И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст виготовлено 04.03.2013

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.