Постанова № 29820032, 05.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 5024/1810/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Мацюри П.Ф., Колоколов С.І..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Мазуркевич Р.В., довіреність б/н дата видачі : 01.03.13р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

на рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2013р.

по справі № 5024/1810/2012

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

до Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

про стягнення 140 106, 53 грн.,

в с т а н о в и в:

В грудні 2012 року Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (Далі - Управління) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (Далі - Підприємство) про стягнення 140106,53грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Управління посилається на Договір №1019Хн від 01.02.2008р. "На охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України", зазначаючи при цьому, що свої зобов'язання за даним Договором вони виконали в повному обсязі, здійснили охорону об'єктів відповідача.

Однак, за надані послуги, Підприємство не розрахувалось, а тому в них рахується заборгованість в сумі 139 233,60 грн.. Крім того, на підставі п.8.1. Договору, позивачем на суму заборгованості нарахована пеня в розмірі 872,93грн..

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечував, однак просив суд відстрочити виконання рішення до 01.05.2013р., посилаючись на скрутне фінансове становище.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24 січня 2013 року, винесеним суддею Закуріним М.К., позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд стягнув з Підприємства на користь Управління 139 233,60 грн. - основного боргу; 872,93 грн. пені та 2802,13 грн. судового збору.

Крім того, місцевим господарським судом було частково задоволено клопотання відповідача стосовно відстрочки виконання рішення. Суд відстрочив виконання рішення на один календарний місяць з моменту набрання рішення законної сили.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статтей 525, 526; 629 ЦК України зазначив, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись з даним рішення, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Херсонської області змінити, прийняти нове, яким надати відстрочку виконання рішення строком до 01.05.2013р.

В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не перевірив всі обставини справи в повному обсязі, невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим, виніс незаконне та необґрунтоване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, Управління вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2008р. між сторонами був укладений договір № 1019 Хн від 01.02.2008р. на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України та додатковою угодою від 01.12.2008р. до нього. (а.с. 7-14; 17-18)

Згідно умов Договору, Підприємство, (Замовник), передає, а Управління (Виконавець) приймає під охорону відокремлені приміщення (будівлі), земельні ділянки, майно, що перераховані у Дислокації (додаток № 1 до договору), а Замовник, в свою чергу, зобов'язується щомісячно сплачувати Управлінню встановлену плату в розмірі, зазначеному у Протоколі узгодження договірної ціни (п.1.1. договору).

У період з жовтня по листопад 2012 року позивач надав відповідачу послуги з охорони об'єктів останнього, вартість яких становить 139233,60 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за жовтень та листопад 2012 року, які були підписані та скріплені представниками сторін. (а.с.19-20)

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 8.1. Договору, сторони встановили відповідальність Замовника на випадок, якщо останнім у разі несвоєчасної (неповної) оплати послуг по Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах однорічного строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно повного задоволення майнових вимог позивача.

Щодо посилань відповідача, на те, що місцевим господарським судом було лише частково задоволено заяву про відстрочку виконання рішення суду, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що при винесенні рішення від 24 січня 2013 року, місцевий господарський суд цілком правомірно врахував дійсний фінансовий стан як позивача так і відповідача, встановив ступінь вини боржника та винятковість обставин справи, надав обґрунтовану юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення господарського суду Херсонської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 83 - 84; 99; 101; 103-105; 121, ГПК України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 24.01.2013р. у справі № 5024/1810/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.03.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Cуддя С.І. Колоколов