Ухвала суду № 29818927, 25.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10728/12/0170/6

25.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 08.11.2012 року по справі № 2а-10728/12/0170/6

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0018081702 від 21.09.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України 107,30 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. На думку відповідача податковий кредит ФОП ОСОБА_2 у розмірі, сформований за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій із ПП "Пан Буд" - транзитер по другому ланцюгу постачання, є недійсним та підлягає коригуванню у бік зменшення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018081702 від 21.09.2012 року.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

03.09.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ПП «Команд» (ЄДРПОУ 37081766) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 5248/17-2/НОМЕР_2. (а.с.18-24)

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 21.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завишення суми податкового кредиту на загальну суму 4281 грн.

21.09.2012р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018081702 на суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 6421,50 грн., у тому числі: 4281 грн. - за основним платежем та 2140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.17)

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В акті перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Команд» (ЄДРПОУ 37081766) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року відповідачем, встановлено порушення п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 21.7 ст. 201 ПК України, що призвело до завишення суми податкового кредиту на загальну суму 4281 грн.

Матеріали справи свідчать про дотримання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди виходячи з наступного.

Перевіркою виявлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_2 із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними, які мають ознаки фіктивності, а саме з: ПП «Команд» за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

Підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., зокрема, ПП «Команд» від 06.04.2012р. № 32/22/37081766.

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Також, не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків.

З урахуванням даних досудового слідства, що ведеться за фактом фіктивного підприємництва, створення та придбання СПД, зокрема, ПП «Команд», перевіркою позивача встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємцю від вищезазначених контрагентів-постачальників, а саме: відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, правочини, укладені із вказаними суб'єктами господарювання, є нікчемними в розумінні ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

На думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 4281 грн. в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201 ПК України.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП «Команд» (Продавець) укладено договір №142 від 01.02.2012р. купівлі-продажу товару (плівка пакувальна, спецодяг). (а.с.57-58) ФОП ОСОБА_2 придбав товар, який в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, згідно видаткових накладних на отримання товару, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, банківських виписок. (а.с 59-90)

Результати вказаних господарських операцій відображені позивачем у податковому обліку, згідно декларацій з ПДВ з додатком 5 та декларацій з доходів фізичних осіб за відповідні періоди.

Судова колегія звертає увагу, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ПП «Команд» останнього зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100288780. (а.с.110)

Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Отже, зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент ФОП ОСОБА_2 є юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з купівлі-продажу товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що спільні дії сторін при укладені та виконані договору були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору купівлі-продажу та, що фактичне виконання робіт підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому договір з купівлі-продажу не має дефектів ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим викладені в акті перевірки від 03.09.2012 року за №5248/17-2/НОМЕР_2 не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Отже, всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6 ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у лютому та березні 2012 року.

Таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Сумуючи наведене, позиція відповідача, яка викладена в акті перевірки від 03.09.2012 року № 5248/17-2/НОМЕР_2, суперечить ст.61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності у вигляді збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за лютий-березень 2012 року, неправомірним є оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року по справі № 2а-10728/12/0170/6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко