Ухвала суду № 29818908, 06.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4670/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі Товариство або позивач) до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі МДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2012 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до МДПІ, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001142301 від 25.09.2012 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2012 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови МДПІ посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем за рахунок контрагентів-постачальників неправомірно, оскільки відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 року про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу є недійсними.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.09.2012 року по 06.09.2012 року МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Батив» за період - травень місяць 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 148/22-011/00951770 від 10.09.2012 року (далі акт перевірки), яким зафіксовано наступні порушення позивачем: підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; підприємством завищено суму податкового кредиту за травень місяць 2011 року в сумі 261 589 грн. 01 копійок.

На підставі встановлених порушень в акті перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142301 від 25.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено ПДВ у розмірі 261 589 гривень та донараховано 130 795 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Батив» відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки його виконання підтверджується необхідною наявною документацією.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Батив» укладений договір поставки № 48 від 22.03.2011 року (а.с. 47), згідно якого впродовж травня 2011 року позивач придбавав у ТОВ «Батив» товар-макуху соняшника та соняшник.

Придбання товару здійснювалось на підставі рахунків-фактур (а.с. 130-150), які виписувались ТОВ «Батив», оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Батив».

Факт поставки товару підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними (а.с. 77-94, 122-125), складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника ТОВ «Батив» та позивача.

У відповідності до вказаних товарно-транспортних накладних, впродовж травня 2011 року здійснено 22 поставки товару, 21 - поставки макухи соняшника, 1 - соняшника.

Даний товар поставлявся на Таврійську філію Товариства за адресою Херсонська область, м. Таврійськ, вулиця Промислова,13 -17 поставок, та 5 поставок-безпосередньо за місцем знаходження Товариства - Київська область, м. Миронівна, вулиця Елеваторна, 1.

На підтвердження реального виконання договору поставки сторонами були належним чином засвідчені копії накладних на відпуск зерна в переробку та виробничих звітів по переробці макухи соняшника та соняшника за травень 2011 року, виробничий звіт по переробці макухи соняшника та соняшника за травень 2011 року, витяг із журналу якості сировини, витяг із книги приходу, які ведуться на Таврійській філії ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на тому, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагента-постачальника та відповідні дані, наведені у деклараціях з ПДВ за травень 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а, отже, і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Батив» та порушення справи про банкрутство відносно нього.

Оскільки, факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ «Батив» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Тому, висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Батив», є безпідставним.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що у ТОВ «Батив» анульоване свідоцтво платника ПДВ лише 06.06.2011 року. Отже на момент виникнення відносин позивача та його контрагента, останній був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно довідки АА № 483064 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Батив» за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ «Батив» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що на час укладання й виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Батив» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем пов'язуються з придбанням у ТОВ «Батив» товару-макуха соняшника та соняшник впродовж травня місяця 2011 року.

Відповідач вважає, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагента-постачальника та відповідні дані, наведені у деклараціях з ПДВ за травень 2011 року про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а, отже, і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними.

Аргументуючи свої висновки відповідач посилається на акт № 30/23-100/37104788 від 19.01.2012 року складений працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва «Про неможливість проведення звірки контрагента ТОВ «Батив» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків (іншої особи) ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» за травень 2011 року» у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, фактично працівники МДПІ дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Батив» лише з підстав неможливості проведення звірки ТОВ «Батив» у зв'язку з порушенням справи про банкрутство.

Проте, колегія суддів не може погодитись із такими висновками податкового органу, оскільки у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави вважати підтвердженими факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Батив».

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, а тому висновки відповідача про нікчемність договору поставки є безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що підтверджуються документально: договором поставки, рахунками фактури; банківськими виписками про оплату товару, податковими накладними; товарно-транспортними накладними; журналом якості сировини, книгою приходу тощо.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 11.03.2013 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.