Постанова № 29816515, 05.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 5017/2294/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - Величко Т.І., посвідчення № 010030 від 17.10.12р.

Від Міністерства інфраструктури України - Ляхович М.П. по дов. №71/4/14-13 від 11.01.2013р.

Від державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" - Безлюдну Ю.І. по дов. № Пр/10-05/54 від 21.02.2013р.

Від "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" - Байчан О.М. по дов. №09 від 21.01.2013р.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2012р.

у справі №5017/2294/2012

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"

до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

про стягнення 2 616 368,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Заступник прокурора м. Києва звернувся в інтересах Держави в особі Міністерства інфраструктури України (Далі - Міністерство) в особі Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (Далі - ДП „Укрводшлях") до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Далі - Порт) про стягнення заборгованості в сумі 4 498 445, 00 грн., пені в розмірі 423017,67 грн. та 3% річних в сумі 92035,70 грн., а також стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на договір №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. який укладений між ДП „Укрводшлях" та Портом на будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу, згідно технічного завдання, в обсязі 350.000 кв.м.

На виконання умов даного Договору, ДП „Укрводшлях" виконало свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт: №1 (205) за вересень 2011р.; №2 (234) за жовтень 2011р., №3 (269) за листопад 2011р., №4 (284) за грудень 2011р.

Однак, Порт не в повному обсязі розрахувався за надані послуги, заборгованість станом на 31.05.2012р. становить 4 498 445 грн..

У відзиві на позов, Порт вказує не те, що поступово здійснює виплату наявної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученнями №182 від 25.10.2012р. на суму 200 000,00 грн., №266 від 12.11.2012р. на суму 200 000,00грн., №337 від 20.11.2012р. на суму 300 000,00 грн..

Однак, відповідач не погоджується із розрахунком пені, оскільки умовами договору (п.9.5) за порушення строків оплати стягується пеня за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми, а в розрахунку до позову обчислюється подвійна облікова ставка.

В процесі розгляду даної справи, ДП „Укрводшлях" надало до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог.

В даній заяві зазначено про зменшення суми заборгованості, враховуючи часткове її погашення в сумі 2 150 000,00 грн., таким чином до стягнення з Порту підлягає сума заборгованості яка становить 2 616 368,38 грн. із яких: заборгованість складає 2 348 445,00 грн., пеня становить 176 520,34 грн. та 3% річних в розмірі 91 403,04 грн. (т.2 а.с.23-24).

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 грудня 2012 року, винесеним колегіальним складом суддів під головуванням судді Невінгловської Ю.М., суддів: Меденцева П.А. та Зайцева Ю.О. позовні вимоги задоволені частково.

Господарський суд стягнув з відповідача: 2 348 445,00 грн. - заборгованості; 176 520,34 грн. - пені та 71 541, 46 грн. - 3% річних, в решті позову було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, дійшов висновку про наявність з боку відповідача порушень умов договору, щодо сплати вартості виконаних робіт, заборгованість за якими становить 2 348 445,00 грн..

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 176 520,34 грн. за період прострочення, господарський суд визнав його обґрунтованим та правильним, який підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми, то з цього приводу суд зазначив про допущення помилки при розрахунку, оскільки п.8.6 Договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. передбачена відстрочка розрахунку за надані послуги до 30 календарних днів з дня підписання документів Замовником.

А тому, господарський суд здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 01.12.2011р. по 29.04.2012р. згідно акту виконаних підрядних робіт за листопад 2011р. на суму 5 781 210,00 грн. та за актом виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. на суму 1937235,00 грн. за період з 28.12.2011р. по 30.04.2012р. господарський суд встановив, що загальна сума 3% річних буде становити 71 541,46 грн..

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Порт звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ДП „Укрводшлях" в частині стягнення пені та 3% річних.

В апеляційній скарзі, Порт вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, в резолютивній частині рішення вказана вища сума заборгованості, ніж та що була зазначена позивачем у заяві про уточнення позовних вимог.

Разом з тим, в апеляційній скарзі Порт погоджується із основною сумою заборгованості за Договором №303-ХД від 25.08.2011р., проте не згоден з вимогами щодо стягнення пені та 3% річних.

В процесі розгляду апеляційної скарги, Порт надав до апеляційної інстанції платіжні доручення на загальну суму 761 210, 00 грн. які підтверджують часткову сплату основного боргу, яка була здійснення після прийняття рішення по даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.2011р. між Портом (далі - Замовник) та ДП "Укрводшлях" (далі - Виконавець) укладено договір на будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" №303-ХД (213п) (далі - Договір), згідно умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"), згідно виданому Замовником технічному завданню, в обсязі до 350000 м3, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору. (т.1 а.с. 15-21)

Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання Замовником послуг, наданих виконавцем за календарний місяць, виконуються шляхом підписання повноважними представниками замовника і виконавця акту ф.2-КБ з зазначенням об'єму вилученого ґрунту та довідки ф.3-КБ.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що договірна ціна складає 14106611,93 грн., в т.ч. ПДВ - 2351101,99 грн.

Згідно п. 8.1 Договору, розрахунки за виконані роботи (надані послуги) будуть здійснюватися на підставі актів наданих послуг за формою №2 та довідок про вартість наданих послуг за формою №3 проміжними платежами в міру надання послуг.

Умовами п. 8.6 договору встановлено, що Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання зобов'язаний розглянути та підписати подані Виконавцем документи, що підтверджують надані послуги, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. Оплата наданих послуг передбачає відстрочку розрахунку за надані послуги до 30 календарних днів з дня підписання документів замовником.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як встановлено матеріалами справи, під час дії договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до нього та згідно умов яких було, зокрема встановлено, що договір діє до 01.03.2012р., договірна ціна складає - 14119912 грн.

На виконання умов договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р., Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" у період з вересня по грудень 2011 року здійснило передбачені умовами договору підрядні роботи з будівництва водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд згідно ДК 016-9745.24.1 (послуги з профілактичного черпання Дністровсько-Лиманського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на загальну суму 11633260,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт/тавитрати/ за формою КБ-3 за липень 2011 року, підписаними та скріпленими печатками обох сторін. (т.1 а.с. 32-39).

В порушення умов Договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р., Порт за фактично виконані підрядні роботи розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у сумі 9284815,00 грн., з яких грошові кошти у сумі 2150000,00грн. було сплачено під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується платіжними дорученнями №16 від 24.09.2012р. на суму 200000,00 грн., №20 від 25.09.2012р. на суму 200000,00 грн., №8 від 05.10.2012р. на суму 500000,00 грн., №182 від 25.10.2012р. на суму 200000,00 грн., №254 від 08.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №266 від 12.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №318 від 16.11.2012р. на суму 200000,00 грн., №337 від 20.11.2012р. на суму 300000,00 грн. та №5 від 28.11.2012р. на суму 150000,00грн.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що на момент винесення рішення місцевим господарським судом, за Портом рахувалась заборгованість за фактично виконані ДП „Укрводшлях" роботи у період з вересня по грудень 2011 року, згідно договору №303-ХД (213п) від 25.08.2011р. у розмірі 2 348 445,00 грн..

Згідно приписів статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, судова колегія зазначає, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Як зазначається у п. 9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дослідивши надані до суду апеляційної інстанції додаткові документи, а саме платіжні доручення на підставі яких відповідач часткову здійснив оплату наданих послуг за Договором №303-ХД від 25.08.2011р., зазначає, що дані докази не можуть бути прийняті судом до уваги та бути покладені в основу винесеної апеляційною інстанцією постанови, так як дані обставини хоч і свідчать про зменшення розміру заборгованості Порту перед ДП „Укрводшлях", але усі ці документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, і як слідство не були взяті місцевим господарським судом за основу.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

У п. 9.5 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати, зазначених у договорі, стягується пеня за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та те, що відповідач в апеляційній скарзі повністю визнає свою заборгованість за Договором №303-ХД від 25.08.2011р., судова колегія перевіривши розрахунки за штрафними санкціями, вважає що при винесенні рішення, місцевим господарським судом цілком правомірно та обґрунтовано надана юридична оцінка наявним в матеріалах справи доказам, вірно зроблено перерахунок 3 % річних, а тому рішення господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 грудня 2012р. у справі №5017/2294/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.03.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк