Рішення № 29816503, 28.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26214 28.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«АХА Страхування»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

Про стягнення 18 647,10 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Лисов О.О. - по дов. № 3883/18 від 17.12.2012

Від відповідача Губенко І.В. - по дов. № 2 від 01.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» 18 647,10 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3059-а/11зп від 15.09.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН під керуванням Єсебуа Н.Г, якою скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/0359031), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 порушено провадження у справі № 910/26214 та призначено її до розгляду на 24.01.2013.

Відповідачем в судовому засіданні 24.01.2013 було подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позов.

В судовому засіданні 24.01.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.02.2013.

Позивач в судовому засіданні 07.02.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 07.02.2013 проти позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 07.02.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.02.2013.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 08.02.2013 відзиві проти задоволення позову заперечує повністю з огляду на наступне. 26.09.2012 позивач надіслав відповідачу заяву про відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 18 647,10 грн. 16.11.2012 відповідач надіслав на адресу позивача лист, в якому зазначив, що для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування йому не вистачає деяких документів, зокрема договору страхування № 3059-а/11зп від 15.09.2011, засвідчену копію додатку до цього договору та належним чином засвідчену копію звіту № 76 від 28.05.2012. Дану заяву позивач отримав згідно поштового повідомлення 22.11.2012. Відповідач вважає, що позивачем не виконано вимоги Закону, які регулюють правовий механізм отримання страхового відшкодування потерпілими особами. Вважає, що у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» кінцевий строк для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його здійсненні мав настати 20.02.2013. Крім цього, відповідач звертає увагу та те, що у звіті про оцінку № 76 від 28.05.2012 вартість відновленого ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 12 380,31 грн. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Позивачем 26.02.2013 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго». Клопотання мотивовано тим, що позивачем був укладений відповідний договір з страхувальником ВАТ «Запоріжжяобленерго», який в свою чергу міг отримати страхове відшкодування по одній справі двічі і рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

В судовому засіданні 28.02.2013 на запитання суду чи є у сторін заяви або клопотання представник позивача, подане до відділу діловодства суду 26.02.2013, клопотання про залучення третьої особи не підтримав, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав та доцільності його розгляду.

В судовому засіданні 28.02.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З відомостей УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області № 8997476 та постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2012 у справі № 0818/5345/2012 вбачається, що 26.04.2012 о 16 год. 43 хв. водій Єсебуа Н.Г., керуючи транспортним засобом Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН по пр. Леніна при повороті ліворуч на вул. Маяковського у м. Запоріжжя передчасно не зайнявши крайнє праве положення скоїла зіткнення з автомобілем Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ, під керуванням водія Ладного С.В., який рухався в попутному напрямку, чим порушила вимоги п. 10.4. Правил дорожнього руху України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2012 у справі № 0818/5345/2012 Єсебуа Натію Гуріївну визнано винною за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований власником ВАТ «Запоріжжяобленерго» у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3059-а/11зп від 15.09.2011.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 76 від 28.05.2012 вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ внаслідок його пошкодження при ДТП складає 18 658,17 грн.

Також даним звітом визначено вартість матеріального збитку, завданого власникові вказаного автомобіля, що складає 12 380,31 грн.

Звіт № 76 від 28.05.2012 здійснений оцінщиком Маляр Н.І, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 2012/V/OMOD03798/VESKO11570 від 23.05.2012 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страховим актом № 2012/V/OMOD03798/VESKO11570 від 23.05.2012 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 18 647,10 грн., тобто більшому ніж оцінено вартість збитку.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 18 647,10 грн. позивачем були перераховані згідно платіжного доручення № 23100 від 25.05.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 18 647,10 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ, знаходився під керуванням Єсебуа Н.Г.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки засіб Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН, застрахована власником у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0359031 (діючий на 26.04.2012).

Відповідно до умов договору (полісу) страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн. та встановлено розмір франшизи в сумі 0,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0359031, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Peugeot Partner, державний номер АА 6657 КН, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобуз урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу АВ/03590312 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не має бути зменшено.

Позивачем 25.09.2012 було надіслано відповідачу кур'єрською службою регресну вимогу № 6130/26цв від 07.09.2012 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 18 647,10 грн. В додатку до цієї заяви, окрім інших документів зазначено договір страхування та звіт. Дана вимога отримана відповідачем 26.09.2012.

Відповідач у відповідь на заяву позивача надіслав лист № 1413 від 16.11.2012, в якому просив надати документи. які необхідні для з'ясування обставин страхового випадку, зокрема належним чином засвідчені копію договору 3059-а/11зп від 15.09.2011, додатку № 2 до нього та звіту № 76т від 28.05.2012 разом з кольоровими фотокартками огляду пошкодженого автомобіля. При цьому відповідач повідомив, що після отримання вказаних документів він продовжить розгляд заяви про відшкодування у порядку регресу. Дана заява була отримана позивачем 22.11.2012, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Проте, відповідач з дня отримання вказаної вище регресної вимоги суми страхового відшкодування не виплатив.

Посилання відповідача на те, що встановлений даною статтею для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування строк мав настати лише 20.02.2013, а тому зобов'язання відповідача з його виплати на момент звернення позивачем з позовом до суду не настало не приймаються судом до уваги, оскільки зазначеною статтею встановлено граничний термін прийняття відповідного рішення, проте, обов'язок настає з моменту отримання заяви про страхове відшкодування.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Toyota Camry, державний номер АР 9241 ВЕ було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із оціненої вартості матеріального збитку (12 380,31 грн. згідно звіту № 76 від 28.05.2012) та за вирахуванням суми франшизи (згідно полісу АВ/0359031 - 0,00 грн.), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 380,31 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 12 380 (дванадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 31 коп., 1 068 (одну тисячу шістдесят вісім) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.03.2013.

Суддя В.В.Сівакова