Рішення № 29816453, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1325/13 05.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства

«Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про стягнення 3 327,25 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Горовець Є.М. - по дов. № 26-2-4/37 від 28.12.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» 3 270,02 грн. виплаченого страхового відшкодування та 3%річних в сумі 57,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (поліс) № 19G-0317694 від 11.09.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний номер АА 7863 АР, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Богдан А 092, державний номер АА 0917 АА під керуванням Гребеника Ю.П., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/7327708), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім цього, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 57,23 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1325/13 та призначено її до розгляду на 12.02.2012.

11.02.2013 від відповідача на адресу суду поштою надійшов письмовий відзив, в якому відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів сплати ПДВ, а тому його вимоги безпідставні, при цьому посилаючись на роз'яснення Верховного Суду України про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (лист від 19.07.2011). Також у відзиві відповідач просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Крім цього, 11.02.2013 від відповідача на адресу суду поштою надійшла заява, в якій відповідач просить застосувати строки позовної давності. Відповідач зазначає, що 20.01.2010 позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі відповідно до укладеного між ними договору добровільного страхування. Саме з цього часу, відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги відшкодувати збитки від винуватця ДТП. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач підписав позовну заяву 21.01.2013 та пізніше направив її до суду. На думку відповідача строк позовної давності закінчився 19.01.2013. Вважає, що у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України є підстави для відмови в позові.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.02.2012 справу № 910/1325/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1325/13 від 12.0.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи був призначений на 05.03.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2012 справу № 910/1325/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., в зв'язку з прибуттям судді із відрядження.

Позивач в судовому засіданні 05.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.03.2013 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 12.02.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організації є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу від 12.02.2013, надіслану за вищевказаною адресою, отримав 18.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 05.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 8508878 та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.209 у справі № 3-6869 вбачається, що 06.11.2009 о 11 год. 20 хв. гр. Гребеник Ю.П., керуючи автомобілем марки Богдан А 092, державний номер АА 0917 АА, на проспекті Визволителів в м. Києві під час руху не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Chevrolet Aveo, державний номер АА 7863 АР, чим пошкодив автомобілі, здійснивши правопорушення передбачене п.п. 12.1., 18.4. Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.209 у справі № 3-6869 Гребеник Юрія Петровича визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номер АА 7863 АР.

Пошкоджений автомобіль був застрахований власником - Лагодою А.В. у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (поліс) № 19G-0317694 від 11.09.2009.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 2041 від 08.12.2009 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер АА 7863 АР в результаті пошкодження при ДТП, з врахуванням зносу, складає 5 189,93 грн.

Звіт № 2041 від 08.12.2009 здійснений оцінщиком Половинчак О.А, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 94825 від 12.01.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страховим актом № 94825 від 12.01.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 3 780,02 грн., тобто меншому ніж оцінено.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 3 780,02 грн. позивачем були перераховані згідно платіжного доручення № 17237 від 20.01.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3 780,02 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки засіб Богдан А 092 державний номер АА 0917 АА, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7327708 (діючий на 06.11.2009).

Згідно наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України, на запит суду відповіді, відповідно до умов договору (полісу) страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Богдан А 092 державний номер АА 0917 АА.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 25 500,00 грн. та встановлено розмір франшизи в сумі 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан А 092 державний номер АА 0917 АА, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7327708, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Богдан А 092 державний номер АА 0917 АА, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВА/7327708 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування було зменшено позивачем на його суму - 510,00 грн. та становило 3 780,02 грн.

Позивач 01.03.2012 звернувся до відповідача з регресною вимогою від 31.01.2012 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 4 160,02 грн. (3 780,02 грн. + 380,00 грн. - вартість проведено автотоварознавчого дослідження). Дана вимога вручена відповідачу 01.03.2012, що підтверджується вхідним штампом відповідача та реєстрацією за № 1202.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Проте, відповідач з дня отримання вказаної вище регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як зазначалось вище, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику 20.01.2009.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом починається обчислюватись з 21.01.2009 та відповідно закінчується 21.01.2013.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається зі штампу відділення поштового зв'язку Київ-1, що проставлений на конверті, в якому до суду надійшла дана позовна заява, вона здана на пошту для відправлення 21.01.2013, а отже позивачем строк не пропущено.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Chevrolet Aveo, державний номер АА 7863 АР було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 3 270,02 грн. (3 780,02 грн. виплачене відшкодування - 510,00 грн. франшизи).

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по виплаті страхового відшкодування позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 57,23 грн., що нараховані у період з 01.05.2012 по 31.12.2012.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Оскільки, у відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже між сторонами у справі існує грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому. грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування 01.03.2012 та відповідач протягом 30 днів з моменту отримання цієї заяви коштів не перерахував, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57,23 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф. 2, код ЄДРПОУ 24580961) суму страхового відшкодування в розмірі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) грн. 02 коп., 3% річних в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 23 коп., 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.03.2013.

Суддя В.В.Сівакова