Постанова № 29814541, 04.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 5024/1404/2011Склад колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

М.А. Мирошниченка

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О.

від Фонду Державного майна України - Кравченко Ю.В.

від Приватного Херсонського ОАТ по туризму і екскурсіях „Херсонтурист" - не з'явився

від ФОП ОСОБА_4 - не з'явився

від Федерації професійних спілок України - не з'явився

від Селищної ради смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму і екскурсіях „Херсонтурист"

та апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 р.

по справі № 5024/1404/2011

за позовом прокурора Чаплинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму і екскурсіях „Херсонтурист"

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

за участю третіх осіб на стороні відповідача:

Федерації професійних спілок України

Селищної ради смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області

про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 р. (суддя Задорожна Н.О.) задоволені повністю позовні вимоги прокурора Чаплинського району Херсонської області (далі також - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України (далі також - Фонд) до відповідачів: приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму і екскурсіях „Херсонтурист" (далі також - ПрАТ „Херсонтурист", Відповідач-1, Скаржник-2) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі також - ФОП ОСОБА_4, Відповідач-2, Скаржник-1); визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкт нерухомості - комплекс будівель літ. А, а, а1, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д, огорожі та споруди № 1-10, розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним укладений між Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіям „Херсонтурист" та приватним підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 97/100 часток комплексу, будівель, що знаходяться за адресою: смт. Асканія-Нова, вул. Степова, 1; вилучено з володіння ПрАТ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4, об'єкт нерухомості - комплекс будівель літ. А, а, а1, літ. Б, літ. В, літ Г, літ. Д, огорожі та споруди №1-10 , розташований по АДРЕСА_1 на користь держави особі Фонду державного майна України.

Вказане рішення прийняте на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки спірний об'єкт нерухомості мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним, а також спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння власника не з його волі, іншим шляхом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ФОП ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та винести нове, в якому в позові Прокурора відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги Скаржник-1 зазначає, що спірний об'єкт нерухомості знаходився в правомірному володінні Федерації незалежних профспілок України та був внесений до статутного фонду Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Херсонтурист", а висновок місцевого суду в оскаржуваному рішенні про те, що такий об'єкт є державною (загальнодержавною) власністю, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо змін власника цього майна є неправомірним, Скаржник-1 вважає хибним.

Також ФОП ОСОБА_4 зазначає, що спірне нерухоме майно було нею придбано у Херсонського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях „Херсонтурист" на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням всіх законодавчих процедур - нотаріального посвідчення та державної реєстрації нерухомого майна, земельна ділянка, на якій вказане майно знаходиться, теж була придбана у держави на підставі договору купівлі-продажу, про що було видано державний акт права власності на земельну ділянку. Отже наведене, на думку Скаржника-1, свідчить про законне право ПрАТ „Херсонтурист" щодо відчуження, а Скаржника-1 - щодо придбання спірного об'єкту нерухомості; а відтак - про безпідставність позовних вимог Прокурора.

Крім того Скаржник-1 зауважує, що Прокурором при поданні позову було пропущено строки позовної давності без поважних причин, а місцевим господарським судом безпідставно було поновлено вказані строки.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду з апеляційною скаргою звернулось також ПрАТ „Херсонтурист", яке просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, відмовивши в задоволені позову прокурора Чаплинського району Херсонської області. В обґрунтування своїх вимог Скаржник-2 зазначає, що місцевим судом при винесенні вказаного рішення було порушено п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зокрема судом не взято до уваги всі обставини створення спірного об'єкту нерухомості та його переходу у склад майна Скаржника-2. Ці обставини, на думку ПрАТ „Херсонтурист", є доказом відсутності підстав вважати спірний об'єкт нерухомості державною власністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2011 р. апеляційні скарги ФОП ОСОБА_4 та ПрАТ „Херсонтурист" призначено до сумісного розгляду.

Ухвалою апеляційної інстанції від 08.11.2011 р. апеляційне провадження у даній справі зупинене до вирішення справи № 5024/1976/2011, зобов'язано прокурора Чаплинського району Херсонської області повідомити Одеський апеляційний господарський суд про закінчення та результати розгляду справи № 5024/1976/2011.

10.09.2012 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист прокурора Чаплинського району Херсонської області, яким суд повідомлено, що ухвалою господарського суду Херсонської області 01.11.2011 р. у справі № 5024/1976/2011 позов залишено без розгляду. Ухвалою апеляційної інстанції від 05.02.2013 р. провадження у справі № 5024/1404/2011 поновлено.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Між тим судова колегія не погоджується з окремими висновками місцевого суду у вказаному рішенні, у зв'язку з чим, на думку апеляційної інстанції, таке рішення підлягає частковому скасуванню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 1 правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Укрпрофтур" (далі також - УАТТЕ „Укрпрофтур") від 3 грудня 1991 р. було створене Херсонське обласне відділення „Херсонтурист" УАТТЕ „Укрпрофтур". Рішенням № 7 правління УАТТЕ „Укрпрофтур" від 27 липня 1994 р. Херсонське обласне відділення „Херсонтурист" реорганізоване в Херсонське обласне дочірнє підприємство „Херсонтурист" УАТТЕ „Укрпрофтур".

Рішенням № 8/2 від 9 рудня 1998 р. позачергових загальних зборів УАТТЕ „Укрпрофтур" Херсонське обласне дочірнє підприємство „Херсонтурист" УАТТЕ „Укрпрофтур" реорганізоване в Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіям „Херсонтурист" (далі також - Херсонське ОЗАТТЕ „Херсонтурист") та, відповідно до акту прийому-передачі від 13 січня 1991 р. № 14, майно та будівлі загальною балансовою вартістю 5545 тис. грн., в тому числі і будівля бюро подорожей та екскурсій, розташоване в АДРЕСА_2 (спірне майно) Херсонського обласного дочірного підприємства „Херсонтурист" УАТТЕ „Укрпрофтур" передане у власність Херсонському ОЗАТТЕ „Херсонтурист" як внесок до статутного фонду.

Рішення № 57 від 29 червня 2004 р. Виконавчого комітету селищної ради смт. Асканія-Нова за Херсонським ОЗАТТЕ „Херсонтурист" визнано право власності на спірне майно, яке стало підставою для видачі селищною радою свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 6 липня 2004 року серії САА, № 697767 (т. 1, а. с. 101).

28 лютого 2006 р. між Херсонським ОЗАТТЕ „Херсонтурист", правонаступником якого є ПрАТ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу 97/100 частин комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 472 (т. 1, а. с. 132-133).

20 липня 2011 р. Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом до ПрАТ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилався на те, що спірний об'єкт нерухомості є загальнодержавною власністю на підставі ст. ст. 1, 4 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України"; рішенням № 8/2 позачергових загальних зборів УАТТЕ „Укрпрофтур" від 09 грудня 1998 р. при реорганізації Херсонського обласного дочірнього підприємства „Херсонтурист" в Херсонське ОЗАТТЕ „Херсонтурист" незаконно змінено власника спірного майна, яке (майно), не знаходячись у власності Херсонського обласного дочірнього підприємства „Херсонтурист", при реорганізації внесене вже як частка до статутного фонду реорганізованого товариства.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, а за положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України власник також має право витребувати своє майно від набувача і в випадку, якщо це майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), але лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, вказані Прокурором в якості правового обґрунтування позову, а також дослідивши обставини справи, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги Прокурора про визнання права власності (ст. 392 ЦК України) за державою в особі Фонду Державного майна України на спірний об'єкт нерухомості - комплекс будівель, розташованих по вул. Степовій, 3 в смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області, в сукупності з одночасними його вимогами про витребування майна (віндикаційний позов), слід вважати обранням останнім неналежного способу захисту прав Позивача. Відтак, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення в цій частині позовних вимог.

Також судова колегія не погоджується із висновками місцевого господарського суду про задоволення вимог Прокурора щодо визнання недійсним укладеного між Херсонським ОЗАТТЕ „Херсонтурист" та ПП ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірного майна, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Лише якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (реституція), а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, наданих Постановою Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 р. № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи, який визнано недійсним, у зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Тому норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі; не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу спірного майна № 472 від 28 лютого 2006 р., він (договір) укладений між Херсонським ОЗАТТЕ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4, позивач - Фонд Державного майна України стороною у вказаному договорі не являється, отже, враховуючи наведені положення ЦК України та постанови Пленуму Верховного суду, судова колегія вважає позовну вимогу Прокурора про визнання недійсним вказаного договору № 427 від 28 лютого 2006 р. також неналежним способом захисту прав позивача. Відтак, оскаржуване рішення місцевого суду у частині задоволення вказаної вимоги також підлягає скасуванню.

З врахуванням наведених вище положень є помилковим і висновок господарського суду про задоволення позовних вимог Прокурора щодо зобов'язання сторін договору купівлі-продажу (Херсонським ОЗАТТЕ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4.) застосувати наслідки недійсності договору № 472 від 28.02.2006 р. у вигляді двосторонньої реституції шляхом повернення одна одній отриманого за договором майна та коштів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Прокурора про витребування спірного майна.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (- правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно до приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Наразі в ст. 658 ЦК України законодавцем встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить лише власникові товару; при цьому якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вже зазначалось вище, підставою для набуття права власності ПрАТ „Херсонтурист" на спірне майно стало рішення № 57 від 29 червня 2004 р. Виконавчого комітету селищної ради смт. Асканія-Нова, на підставі саме якого останньому було видане свідоцтво про право власності від 6 липня 2004 року серії САА № 697767; саме на підставі вказаного свідоцтва про право власності за договором купівлі-продажу № 472 від 28 лютого 2006 р., укладеного між Відповідачами у справі, частина спірного майна в розмірі 97/100 була продана ФОП ОСОБА_4

Між тим, під час розгляду апеляційних скарг ПрАТ „Херсонтурист" та ФОП ОСОБА_4, судовою колегією встановлено, що рішенням господарського суду Херсонської області від 08 грудня 2011 р. у справі № 5024/2273/2011 за позовом Прокурора в інтересах Фонду до ПрАТ „Херсонтурист", ФОП ОСОБА_4 та Виконавчого комітету селищної ради смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селищної ради Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення позов задоволено частково та визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Асканія-Нова селищної ради „Про оформлення права власності на нежитлову будівлю та затвердження допоміжних будівель" № 57 від 29.06.2004 р., яке, про що вказано вище, безпосередньо і стало підставою для видачі свідоцтва про право власності на спірне майно від 6 липня 2004 року серії САА № 697767. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2013 р. вказане рішення місцевого суд від 08 грудня 2011 р. залишено без змін.

Положеннями ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на наведені вище положення та враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи вказані рішення від 08 грудня 2011 р. і постанова від 07 лютого 2013 р. є чинними, судова колегія приходить до висновку, що, у зв'язку з визнанням недійсним рішення Виконавчого комітету Асканія-Нова селищної ради № 57 від 29.06.2004 р. всі правочини, які стали наслідком винесення такого рішення є недійсними, зокрема, недійсним є визнання права власності ПрАТ „Херсонтурист" на спірне нерухоме майно та видача останньому, на підтвердження такого права, свідоцтва про визнання права власності від 6 липня 2004 р. серії САА, № 697767, які, відповідно до вищезазначених вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України, вважаються недійсними з моменту вчинення.

Отже, на думку апеляційної інстанції, при укладанні Відповідачами договору купівлі-продажу спірного майна № 472 від 28 лютого 2006 р., ПрАТ „Херсонтурист" не мало належних повноважень на продаж такого майна, а тому, з врахуванням вказаних вище положень ст. 658 ЦК України, договір № 472 від 28 лютого 2006 р. є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, судова колегія приймає до уваги встановлений вищезазначеними рішенням від 08 грудня 2011 р. та постановою від 07 лютого 2013 р. у справі № 5024/2273/2011 юридичний факт, що спірне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є державною (загальнодержавною) власністю, а право розпорядження цим майном здійснює Фонд Державного майна України; додаткового доведення вказаний факт не потребує.

З огляду на викладені вище обставини справи та здійснений аналіз вимог чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння його власника - держави Україна, не з волі останнього, а тому вимоги Прокурора в інтересах держави, як власника спірного майна, в особі Фонду, щодо витребування такого майна є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Судова колегія звертає увагу та наголошує, що, відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, на користь якого це майно витребуване.

З врахування наведених вище положень, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржників, наведені ними в апеляційних скаргах, оскільки вони суперечать наведеним вище встановленим апеляційною інстанцією обставинам справи та погоджується з висновками господарського суду, які їм не суперечать.

При цьому, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржників про сплив строку позовної давності на звернення Прокурора з даним позовом суперечить приписам ч. 4 ст. 258 ЦК України, в редакції, чинній на час звернення з даним позовом та на час прийняття оскаржуваного рішення, а саме, до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років. Відтак, суд першої інстанції цілком правомірно не задовольнив заяви скаржників про застосування позовної давності.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України за подачу даного позову колегія суддів покладає на ПрАТ „Херсонтурист". Судові витрати за подачу апеляційних скарг покладаються на скаржників, оскільки апеляційна інстанція частково скасувала оскаржуване судове рішення не з підстав, які останні наводили в обґрунтування своїх вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення господарського суду від 12.09.2011 р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Вилучити з володіння приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Херсонтурист", м. Херсон, код ЄДРПОУ 02660924 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Асканія-нова, код НОМЕР_1, об'єкт нерухомості - комплекс будівель: літ. А, а1, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д, огорожі та споруди № 1-10, розташований по АДРЕСА_1 Херсонської області на користь власника - держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, код ЄДРПОУ 20055032.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Херсонтурист", м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР, код ЄДРПОУ 02660924, р. рахунок 260074102 „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805:

- в доход Державного бюджету України 1472,50 грн. держмита, отримувач УДК у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у м. Херсоні; та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, отримувач платежу УДК м. Херсона, р/р 31218264700002, Банк ГУДКЖУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230, призначення платежу: ККД 22050003, символ звітності банку 264; стягувач ДПІ у м. Херсоні.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт. Асканія-нова, код НОМЕР_1:

- в доход Державного бюджету України 1472,50 грн. держмита, отримувач УДК у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31119095700002, Банк ГУДКУ по Херсонській області, МФО 852010, КБК 22090200, символ звітності банку 095; стягувач ДПІ у м. Херсоні; та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, отримувач платежу УДК м. Херсона, р/р 31218264700002, Банк ГУДКЖУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230, призначення платежу: ККД 22050003, символ звітності банку 264; стягувач ДПІ у м. Херсоні."

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова підписана 07.03.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Мирошниченко М.А.