Ухвала суду № 29813292, 11.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/807/13 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І. М. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідачу у період з січня 2009 року по березень 2012 року надавались послуги з централізованого опалення у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач оплату за послуги здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2012 року складає 2 025,19 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 2025,19 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 рокупозовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 На користь концерну «Міські теплові мережі» борг у сумі 2 25,19 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та користується послугами Концерну «Міські теплові мережі», однак оплату у повному обсязі не вносить та має заборгованість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 2150,01 грн., що підтверджується розрахунком дослідженим судом першої інстанції при розгляді справи.

Фактично не сплата стосується лише абонентської плати, нарахованої відповідачу (акр.с.7,8). Тому висновки суду, щодо стягнення заборгованості відповідають матеріалам справи та є обґрунтованими.

Позивачем надавалися послуги з теплопостачання до квартири відповідача, за які вона сплачувала частково, відмовляючись сплачувати абонентську плату, отже оплата не проводилася в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість. Належних та допустимих доказів про те, що відповідач у порядку встановленому «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(далі -Правилами), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відмовлявся від отримання послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, або позивач надавав йому неякісні послуги по теплопостачанню, окрім твердження відповідача, матеріали справи не містять.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 року "Про визначення виконавців житлово -комунальних послуг" у м. Запоріжжя, зазначено, що починаючи з 01.01.09 року виконавцем житлово -комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн "МТМ".

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками ( квартирами ) державного і громадського житлового фонду, фонду будівельно-житлових кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною і гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 3 статті 16 вказаного Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу комунальних послуг. Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених 21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Оскільки, в порушення положень статей 67,68 ЖК України відповідач не в повному обсязі проводив оплату за фактично спожиту теплову енергію та гарячу воду, суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи з наданих доказів та положень матеріального права, задовольнив вимоги Концерну і стягнув з відповідача суму боргу.

Доводи апеляційної скарги про відсутність між ним та позивачем договору про надання послуг, а отже відсутність правових підстав для задоволення позову є помилковими.

Дійсно, за вимогами ст. 19 Закону України „Про житлово - комунальні послуги", житлово-комунальні послугу надаються виключно на підставі Договору, але слід зазначити, що статтею 20 цього Закону передбачений саме обов'язок споживача укласти договір на отримання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, але й з дій громадян, а тому відсутність Договору про надання житлово -комунальних послуг не змінює правовідносин сторін і не звільняє відповідача від сплати отриманих послуг.

Отже, відсутність між позивачем та ОСОБА_3 письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не може бути підставою для відмови у позові, оскільки доведено, що вказані послуги фактично були надані, проте відповідач за них не заплатив.

Плата за теплопостачання розрахована, виходячи з розміру тарифів, затверджених відповідно до норм ст. 7, 31 ч.2 ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" , якими передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про теплопостачання", ст. 7 Закону України „Про житлово - комунальні послуги", ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Постанови КМУ від 01.06.2011 року за № 869 „Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово- комунальні послуги" у м. Запоріжжі застосовується двоставковий тариф на опалення для населення,

Твердження апелянта про необґрунтоване нарахування відповідачем абонентної плати, є безпідставними через неправильне сприйняття ним положення про двоставковий тариф. Двоставковий тариф введено у дію на підставі постанови Кабінету міністрів України від 10 червня 2006 року № 995 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (зі змінами від 24 жовтня 2007 року). Застосування двоставочного тарифу передбачено п. 9 і п.39 вищезазначеного Порядку. До внесення змін до Порядку теплопостачальним підприємствам дозволялось застосовувати двоставочний або сезонні тарифи.

Розрахунок двоставкового тарифу провадиться згідно «Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію і гарячу воду», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житловій політиці України від 08 вересня 2000 року № 191.

Двоставковий тариф - це тариф на послугу теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження і вартості одиниці спожитої теплової енергії. Двоставковий тариф-це єдиний тариф, який передбачає оплату за отримане тепло за фактом витрат на його вироблення і транспортування, зменшує платіжне навантаження, розподіляючи оплату протягом всього року. Сума до оплати за послуги централізованого опалення нараховується не однією сумою, як раніше, а двома, тобто по двох ставках. Перша ставка-умовно-постійні витрати теплопостачальної організації (абонплата) нараховується щомісячно протягом року, незалежно від об'ємів вжитку тепла. Ця величина є постійною і не залежить від температури повніше нього повітря. У ній враховані витрати на матеріали, зміст технологічного устаткування, обслуговування, ремонт, оплата праці персоналу з врахуванням обов'язкових відрахувань - ці витрати не залежать від кількості спожитої теплової енергії взимку. Друга ставка-умовно-змінні витрати: витрати на придбання природного газу і електроенергії, необхідні для вироблення теплової енергії. Ця частина витрат нараховується додатково лише в опальний сезон за фактично спожите тепло і залежить від температури зовнішнього повітря. При сплаті лише однієї частини тарифу неможливо отримати тепло в квартирі, оскільки друга частина тарифу забезпечує вироблення і транспортування теплової енергії.

Таким чином, абонентська плата нараховувалась споживачу в між опалювальний сезон і є частиною єдиного тарифу.

Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 року, № 31 від 30.01.2009 року, № 192 від 28.04.2010, та № 39 від 31.01.2011 року затверджено тарифи на постачання теплової енергії та опалення, копія яких містяться в матеріалах справи (арк..с.9-10), вони були опубліковані в засобах масової інформації та є обов'язковими для виконання, як для теплопостачальної організації, так і для споживачів, згідно яких плата за приєднане теплове навантаження застосовується за 1 кв.м. опалювальної площі у місяць протягом року.

В матеріалах справи є помісячний розрахунок суми боргу за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 2025,19 грн., який нарахований відповідно до встановленого тарифу, та в ньому враховані платежі проведені відповідачем. (арк..с.32-33)

Відповідачем не надано доказів, який би спростовував ці розрахунки позивача. ОСОБА_3 не надала ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції квитанцій, які не враховані в наданому позивачем розрахунку, не надала альтернативного розрахунку, та не зазначає, в чому полягає неправильність наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: