Рішення № 29800617, 07.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/1155/13р. Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Носік О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що в період з 12 червня 2002 року по 06 жовтня 2005 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Геро». 23 серпня 2003 року з ним на підприємстві стався нещасний випадок з приводу виконання робіт з вимкнутими, несправними засобами колективного захисту. Після травми позивачу був встановлений діагноз за листком непрацездатності: рвана рана правої кисті, травматична ампутація третього пальця правої кисті і було встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково.

Позивач зазначає, що внаслідок травми він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, у нього порушена душевна рівновага, яка виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів, що негативно позначилося і позначається на душевному стані позивача. Крім того, позивач вказує, що він після травми не може в повній мірі матеріально забезпечувати родину та відчуває себе втраченою для суспільства і родини людиною.

Позивач вказує, що він є застрахованою особою, а тому на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до обов'язків відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати та відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння шкоди потерпілому.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з нещасним випадком, в розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчої дирекції в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Виконавчої дирекції в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві судовий збір на користь держави в розмірі 250 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням районного суду Виконавча дирекція в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає таким вимогам в частині вирішення спору про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Посилання апелянта на те, що спір має розглядатися в порядку передбаченому КАС не ґрунтуються на законі, оскільки позивачем поставлене питання про захист цивільного права.

Так, судом було встановлено, що позивачеві у зв'язку із виробничою травмою було встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності.

Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Оскільки матеріалами справи стверджується та сторонами не заперечується, що страховий випадок щодо позивача за яким встановлено втрату 25% професійної працездатності, настав під час дії вказаного Закону, то суд обґрунтовано, керуючись ст. 28 Закону дійшли висновку про стягнення компенсації моральної шкоди на користь позивача з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Щодо посилань апелянта про відсутність медичного висновку про факт завдання моральної шкоди, то суд вважає, що такі послання є безпідставними.

Так, відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач внаслідок нещасного випадку отримав травму, зазнав травматичної ампутації пальця, що само по собі свідчить про наявність моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Таким чином, суд наділений правом визначати розмір відшкодування незалежно від наявності або відсутності будь-якого медичного висновку.

Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд першої інстанції визначив розмір стягнення у 25 000 гр. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд поклав на відповідача обов'язок по відшкодуванню судового збору, який не передбачений законом.

Відповідно до ст. 5 п. 18 Закону України «Про судовий збір» органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення звільнені від сплати судового збору.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з виключенням з резолютивної частити рішення зазначення про стягнення з Виконавчої дирекції в м. Мелітополі відділення Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на користь держави судового збору.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції в м. Мелітополі Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 листопада 2012 року в цій справі скасувати в частині стягнення з Виконавчої дирекції в м. Мелітополі відділення Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на користь держави судового збору.

Решту судового рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: