Рішення № 29811776, 05.03.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/1488/2012

Провадження № 2/630/83/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням виправлених недоліків, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором № HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року в розмірі 167441,01 грн.:

· звернути стягнення на будинок загальною площею 68,20 кв.м, житловою площею 51,10 кв.м, та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 p.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отримання кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу;

· виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку;

· стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1996,31 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 10 серпня 2007 року був укладений кредитний договір № НАU2GА00000011 (далі за текстом - Кредитний договір). За цим Кредитним договором відповідачу було надано кредит в сумі 50000,00 грн. строком до 09 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 14,04% річних. В свою чергу відповідач ОСОБА_2. прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати Банку грошові кошти для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії тощо. Однак, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 19 вересня 2012 року утворилась заборгованість в сумі 167441,01 грн. Також позивач зазначав, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та відповідачем ОСОБА_1. був укладений договір іпотеки № НАU2GА00000011 від 10 серпня 2007 року, за яким ОСОБА_1 надала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою. Оскільки ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач змушений був звернутися до суду для задоволення свої вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представники позивача Трубчанінова А.О. позов підтримала повністю і просила його задовольнити. В своїх поясненнях посилалась на обставини, викладені в позові. Трубчанінова А.О. також пояснила суду, що письмові докази підвищення процентної ставки за кредитним договором та отримання відповідачами вимоги про усунення порушень договору відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_6 - представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, проти задоволення позову заперечував тим, що представлений позивачем розрахунок заборгованості складений з порушенням умов кредитного договору, та не підтверджується належними доказами. Крім того, позивачем не надані докази того, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору Банку завдані збитки, що є підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на зміст ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НАU2GА00000011 від 10 серпня 2007 року. У відповідності з умовами пп. 1.1., 7.1. вказаного кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 58320,18 грн., з яких 50000,00 грн. на благоустрій житлового будинку і 8320,18 грн. на сплату страхових платежів, зі строком погашення по 09 серпня 2017 року, та сплатою відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісії у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісячно.

Кредитним договором (п. 4.1.) встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких зобов'язань по кредитному договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Також у п. 5.4. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-яким грошовим зобов'язанням більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений звернутися до суду, позивальник повинен сплатити Банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № НАU2GА00000011 від 10 серпня 2007 року, за яким в іпотеку Банку передано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, та земельна ділянка за тією ж адресою, належні ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов'язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_2 належним чином не виконував, в результаті чого станом на 19 вересня 2012 року, на думку позивача, виникла заборгованість в загальній сумі 167441,01 грн., яка складається з наступного:

заборгованість по кредиту - 50141,10 грн.;

заборгованість по процентам за користування кредитом - 53924,45 грн.;

заборгованість по комісії за користування кредитом - 4004,99 грн.;

пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 51158,99 грн.;

штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.;

штраф (процентна складова) - 7961,48 грн.

Однак, обґрунтованість позовних вимог наявністю саме такої заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» представником позивача в судовому засіданні не доведена та спростовується доказами, наявним в матеріалах справи.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

В позовній заяві позивачем зазначено, що ОСОБА_2 отримав в кредит саме 50000,00 грн. Як пояснив представник позивача, ОСОБА_2 протягом першого року сплачував кредит та відсотки за користування кредитом. Але, в протиріч цьому, позивач вимагає від відповідача повернення заборгованості за кредитом в сумі 50141,10 грн., що перевищую суму, надану за договором, як про це вказує сам позивач.

Право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором передбачено в п. 2.3.1. При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що зміна процентних ставок, визначених у п.п. 7.1., 7.4. кредитного договору, відбулось 05 січня 2009 року з дотриманням визначеного договором порядку; але відповідні письмові докази у Банку відсутні. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого до позову, Банком збільшена процентна ставка застосована з 01 лютого 2009 року.

У зв'язку з тим, що підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за укладеним договором відбулося після набрання чинності 09 січня 2009 року Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», дії банку щодо зміни процентної ставки за кредитним договором є неправомірними.

З іншого боку, в розрахунку заборгованості станом на 19 вересня 2012 року позивачем визначена сума пені, яка виникла через прострочення ОСОБА_2 строків платежів за договором, в сумі 53533,57 грн., з якої банком списано 2374,58 грн. Однак, з огляду на положення ст. 258 ЦК України, представник позивача в судовому засідання не зміг пояснити за який період було списано пеню, як і те, на який підставі при розрахунку пені було застосовано 1% її розміру, ніж той, що встановлений договором - 0,15%.

П. 3.3. кредитного договору передбачається, що кошти, отримані від позичальника на погашення заборгованості по кредиту направляються на відшкодування збитків Банку, далі пені, далі - простроченої комісії, далі - простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі - винагороди, далі відсотків, далі - кредиту.

В судовому засіданні представник позивача Трубчанінова А.О. пояснювала, що за період з січня 2009 року і по час звернення з позовом до суду ОСОБА_2 сплачувались деякі платежі на погашення виниклої заборгованості.

Таким чином, сплачені ОСОБА_2 кошти позивач мав направити на виконання зобов'язань за кредитним договором саме у визначеному порядку. Але належних доказів цьому, представник позивача суду не надав.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що допущені позивачем порушення умов кредитного договору спростовують відомості, викладені в розрахунку заборгованості на 19 вересня 2012 року, а відсутність інших належних доказів позбавляє суд можливості встановити розмір існуючої з боку ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на визначену дату.

Крім цього, позивач вказував, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір іпотеки від 10 серпня 2007 року містить в собі розділ щодо звернення стягнення і реалізації предмету іпотеки та розділ про застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, у відповідності до п. 24 договору іпотеки, у випадку порушення кредитного договору позичальником іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки, в такому разі, здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», в тому числі шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

На підтвердження виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем до позову було додано письмову вимогу від 05 травня 2011 року, направлену на ім'я ОСОБА_2 - позичальника, та ОСОБА_1 - іпотекодавця, яку було здано на поштове відділення для відправлення 17 травня 2011 року. В зазначеному листі Банк вимагає від ОСОБА_2 усунути порушення кредитного договору в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги, та попереджає адресатів про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Виникнення права у ОСОБА_2 повернути Банку суму кредиту та виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання такої вимоги закріплено в п. 2.3.3. кредитного договору. В цьому пункті також зазначено, що у разі усунення протягом встановленого строку порушень умов кредитного договору, вимога Банку втрачає чинність.

Отже, виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки пов'язано з фактом невиконання позичальником вимоги Банку про усунення порушень кредитного договору, який визначається датою її отримання.

Представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що Банком письмова вимога про усунення порушень кредитного договору відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була отримана, але не виконана. Але належних доказів отримання ними вимоги Банку від 05 травня 2011 року, що дало б змогу пересвідчитися про дотримання позивачем встановленої процедури, представником позивача суду не надано.

Крім того, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Оскільки позивачем не доведена обґрунтованість визначеної ним заборгованості за кредитним договором та виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд позбавлений можливості за вищевикладених обставин самостійно визначити певний розмір заборгованості за кредитом та її складові, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 36, 38-40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін