Ухвала суду № 29811069, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5333/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Кісілевич П.І Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Пауер" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Пауер" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вуд Пауер" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Респект-2000», їх реальності та повноти відображення в обліку за IV квартал 2011 р., наслідком якої стало складання акту перевірки від 12.10.2012 р. №701/22-5/37284514.

Згідно із висновками акту податковим органом було виявлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України - укладення правочину з ТОВ «Респект-2000» на суму 118 973,94 грн., який має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9.,п.139.1 ст.139 ПК України - заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 р. у розмірі -22 803,34 грн.; п.198.6 ст.198 ПК України - заниження суми податку на додану вартість у розмірі 19 828,99 грн. в т.ч. за жовтень 2011 р. -5 636,98 грн.; листопад 2011 р.- 8 000,01 грн.; грудень 2011 р.- 6 192,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення №№0000222201 та 0000232201 від 23.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 22803,34 грн. та 19828,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4957,25 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено наявність сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вуд Пауер" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №543472. Взято на податковий облік 11.10.2010 р. №4077, перебуває на обліку в Броварській ОДПІ Київської області.

Між позивачем та ТОВ «Респект-2000» в усній формі було укладено договір купівлі-продажу деревини та піломатеріалів.

На підтвердження факту здійснення даної угоди в матеріалах справи містяться податкові накладні, видаткові накладні, договір оренди вантажного автомобіля, подорожні листи, платіжні доручення, видаткові накладні, калькуляції, довіреності на отримання сировини та ксерокопія митної декларації.

Відповідно до п.п.134.1.1, 134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів звертає увагу, що в первинних документах позивача відсутні обов'язкові реквізити, які необхідні для визначення здійснення факту поставки товару.

Подорожній лист автомобіля - це документ, який дає право на здійснення перевезень автомобільним транспортом загального користування та відомчим автомобільним транспортом, тому відсутність в подорожніх листах обов'язкових реквізитів позбавляє перевізника права на його використання, а документ не містить будь-якої доказової сили (Інструкція порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи затверджена наказом Мінстату, Мінтрансу України від 07.08.96 р. №228/253, зареєстрована в Мін'юсті України 28.08.96 р. №483/1508).

Так, в подорожніх листах позивача відсутні обов'язкові реквізити.

У калькуляціях, які містяться в матеріалах справи, також відсутні обов'язкові реквізити, як то зміст та обсяг господарської операції, її вимір, дані про особу, що дають змогу її ідентифікувати.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів, що підтверджують факт отримання товару від постачальників на його склад, а в подальшому використання на виробництві ТОВ «Вуд Пауер».

Факт одержання товару (матеріалів)матеріально відповідальною особою із зазначенням місця його зберігання, марки, сорту, номенклатурного номеру нічим не підтверджено, відсутні і товарно-транспортні накладні, та належно оформлені подорожні листи, які повинні супроводжувати кожну партію товару. Позивачем не представлені картки складського обліку товару разом із журналом реєстрації таких карток та відповідним реєстром.

До того ж, у позивача відсутні докази про використання одержаної сировини в процесі виробництва.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами Податкового кодексу України.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Пауер" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.