Постанова № 29810029, 05.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 5011-7/12996-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Приходько Я. В. - представник за довіреністю № 68 від 09.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012

у справі № 5011-7/12996-2012 (суддя Якименко М. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування коштів в порядку регресу 2 151,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 2 151,05 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак АА 0727 АХ, який належить ТОВ «Євро Лізинг», внаслідок ДПТ, що сталася з вини Буніна Георгія Георгійовича - власника автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак 0069РН199, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2012, повний текст якого підписаний 12.11.2012, у справі № 5011-7/12996-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 641,05 грн. збитків в порядку регресу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача до відповідача на задоволену суму.

Відмова в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 510 грн. ґрунтується на тому, що позивачем при зверненні до суду з позовом не враховано, що полісом № ВВ/3057870, укладеним між відповідачем та Буніним Георгієм Георгійовичем, передбачена франшиза в сумі 510 грн., на яку має бути зменшена сума, заявлена до стягнення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 по справі №5011-7/12996-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не прийнято до уваги той факт, що позивачем в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Також, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що предметом полісу № ВВ/3057870, укладеного між відповідачем та Буніним Г. Г., є страхування цивільно-правової відповідальності останнього по автомобілю «Фольцваген», державний номерний знак 714РМ97, серійний номер кузова194467, в той час як винуватцем спірної ДТП Буніна Г. Г. визнано як водія автомобіля «Фольцваген» з іншим державним номерним знаком - 0069РН199 та іншим номером кузова - 130135.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

04.10.2008 позивач як Страховик та ТОВ «Євро Лізинг» як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту (далі Договір 1) (а.с. 8), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Деу Ланос», державний номерний знак АА 0727 АХ (далі Автомобіль).

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 12 Договору 1, де зазначено, що Договір 1 набирає чинності з 00 год. 00 хв. 04.10.2008 та діє до 24 год. 03.10.2009.

Згідно з виданою ТОВ «Євро Лізинг» довіреністю № 51/1 від 10.10.2008 (а.с. 10), керування Автомобілем довірено Авдалову Герману Вікторовичу.

23.04.2009, приблизно о 08 годині 10 хвилин, в м. Києві по вул. Комінтерну, 27 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Авдалова Г. В. та автомобіля «Фольцваген пассат», державний номерний знак 0069РН (далі Автомобіль 1), під керуванням Буніна Георгія Георгійовича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Відповідно до складеної Феденко Д. Д. та аварійним комісаром Чорним А. П. Ремонтної калькуляції № 31626 від 15.09.2009 (а.с. 16-19) вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 3 161,05 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 34589Т від 21.09.2008 (а.с. 21), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 22) та того, що франшиза за Договором 1 становить 1 010 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 2 151,05 грн. (3 161,05-1010).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2009 ТОВ «Євро Лізинг» звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на свій особистий рахунок (а.с. 14).

Платіжним дорученням № 8060 від 22.09.2009 (а.с. 24) позивач згідно з заявою ТОВ «Євро Лізинг» перерахував на його рахунок страхове відшкодування в сумі 2 151,05 грн.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Бунін Г. Г., що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2009 у справі № 3-5594/2009 (а.с. 20) та довідкою № 8381652 від 24.05.2009 Державної автомобільної інспекції (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Отже, для вирішення спору по суті необхідно встановити, чи є Автомобіль 1, водій якого визнаний винним в ДТП, забезпеченим транспортним засобом в розумінні норм Закону.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (в редакції, чинній на момент настання ДТП) транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

З метою ідентифікації транспортного засобу, згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, виробником транспортному засобу надається ідентифікаційний номер транспортного засобу VIN (Vehicle Identification Number) - структуроване поєднання літеро-цифрових позначень.

Згідно з п. 6.1 вказаної Методики:

- визначення типу, моделі, версії ДТЗ, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, робочого об'єму двигуна тощо провадиться на основі даних виробника ДТЗ. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер (VIN-код) ДТЗ;

- ідентифікаційний номер являє собою літеро-цифрове позначення, що складається із 17 знаків, умовно поділених на 3 частини. Структура і зміст VIN-коду визначаються міжнародним стандартом ISO 3779-1983, гармонізованим з державним стандартом України ДСТУ 3524-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ДТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів). У разі визначення VIN-коду вищезазначеними стандартами передбачено використання арабських цифр і великих букв латинського алфавіту (за винятком букв: "I", "O", "Q");

- ідентифікаційні номери наносяться на нероз'ємних складових кузова або шасі і на спеціально виготовлених номерних табличках (шильдиках).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що цивільно-правова відповідальність Буніна Г. Г як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно полісу № ВВ/3057870.

Проте, з наданої відповідачем копії полісу № ВВ/3057870, укладеного з Буніним Г. Г. (а.с. 74), слідує, що забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного полісу є автомобіль «Фольцваген Пассат», номерний знак 714РМ97, в той час як Автомобіль 1, яким керував Бунін Г. Г. під час спірної ДТП, має номерний знак 0069РН199 (згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2009 у справі № 3-5594/2009) або 0069РН (згідно довідки № 8381652 від 24.05.2009 Державної автомобільної інспекції).

Водночас згідно з полісом № ВВ/3057870 застрахований за ним автомобіль має номер кузова 194467, в той час як згідно довідки № 8381652 від 24.05.2009 Державної автомобільної інспекції Автомобіль 1, яким керував Бунін Г. Г. під час спірної ДТП, має номер кузова 130135.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідач згідно Полісу № ВВ/3057870 застрахував цивільно-правову відповідальність Буніна Г. Г, що не суперечать закону та пов'язана з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Фольцваген Пассат», номерний знак 714РМ97, номер кузова 194467, а не Автомобілем 1, водій якого визнаний винним у спірної ДТП і номерний знак якого 069РН199 (0069РН), а номер кузова - 130135.

Статтею 5 Закону встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи той факт, що відповідно до приписів чинного законодавства страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану саме внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, в той час як в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність Буніна Г. Г. як власника Автомобіля 1, в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи підстави відмови у позові, з огляду на норму ч. 1 ст. 34 ГПК України, згідно з якою господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи, обставини щодо визначення розміру збитку не у встановленому законом порядку, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі, до уваги колегією суддів не приймаються і обставини, пов'язані з цим фактом, не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у справі № 5011-7/12996-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовляється повністю. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 2 151,05 грн.

Рішенням від 07.11.2012 у справі № 5011-7/12996-2012 позов задоволено частково.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, в тому числі щодо майнових вимог, в задоволенні яких відмовлено, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 850,50 грн. (платіжне доручення № 118 від 24.12.2012), що на 45,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 45,75 грн. (850,50-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у справі № 5011-7/12996-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у справі № 5011-7/12996-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути Приватному акціонерному товариству ««Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) судовий збір в сумі 45 (сорок п'ять) грн. 75 коп., перерахований платіжним дорученням № 118 від 24.12.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-7/12996-2012.

Повний текст постанови складено: 11.03.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Рябуха В.І.