Постанова № 29810004, 05.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 5011-57/12751-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Гущин О. Г. - представник за довіреністю № 2 від 08.01.2013

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Юність»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2012

у справі № 5011-57/12751-2012 (суддя Гулевець О. В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Юність»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросталькомплект»

про стягнення 15 022,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 15 022,80 грн., які становлять вартість неякісного товару, поставленого відповідачем за договором поставки № 0210 від 21.02.2012 та повернутого останньому позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2012, повний текст якого підписаний 04.12.2012, у справі № 5011-57/12751-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що поставка спірного товару здійснена відповідачем та прийнята позивачем 29.02.2012 згідно видаткової накладної №ЄС-0000109 від 29.02.2012, і жодних претензій щодо якості та асортименту поставленого товару під час його прийняття представником позивача виставлено не було.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що рекламаційний Акт №11/03-1 від 11.03.2012, на який позивач посилається як на доказ того, що спірний товар є неякісним, складений в односторонньому порядку позивачем та підписаний комісією, до складу якої ввійшли посадові особи та працівники лише позивача, що порушує вимоги, викладені в п. 8.1. спірного договору, а тому не може бути прийнятий судом в якості належного доказу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Юність» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-57/12751-2012 та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 15 022,80 грн.

В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Юність» посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права. В обґрунтування заявлених позовних вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на ті саме обставини, що й у позовній заяві.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

21.02.2012 позивач як Покупець та відповідач як Постачальник уклали договір поставки № 0210 (далі Договір), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність, а позивач прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопрокат, сортамент, кількість та ціна якого вказані у Специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 2.2. Договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікації до Договору.

21.01.2012 сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору), згідно з якою відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу металопрокат на загальну суму 81 371, 40 грн., в тому числі:

- лист 1,2x500x1000 АРМКО у кількості 390 кг., загальна вартість без ПДВ 32 549,40 грн.;

- лист 1 1,4x600x2000 АРМКО у кількості 50 кг., загальна вартість без ПДВ 4 131,50 грн.;

- лист 3,9x600x2000 АРМКО у кількості 60 кг., загальна вартість без ПДВ 5 107,80 грн.;

- стрічка 1,2x115x29НК у кількості 120 кг., загальна вартість без ПДВ 19 515,60 грн.;

- стрічка 2,3x250x29НК у кількості 40 кг., загальна вартість без ПДВ 6 505,20 грн.

Пунктом 3 Специфікації № 1 встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок відповідача, а п. 4 - що умова поставки товару - ЕХW (склад Постачальника), згідно з Інкотермс - 2010.

На виконання Договору та Специфікації № 1, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ЄС-0000877 від 20.02.2012 (а.с. 25) на загальну суму 38 441,52 грн., яка складається з вартості:

- листа 1,2x500x1 АРМКО у кількості 168 кг, загальною вартістю 12 519,36 грн. без ПДВ;

- стрічки 1,2x115 29НК у кількості 120 кг, загальною вартістю 19 515,60 грн. без ПДВ.

Платіжним дорученням № 74 від 23.02.2012 (а.с. 16) позивач перерахував відповідачу 38 441,52 грн. з призначенням платежу: «передоплата за лист сч. 877 от 20.02.12 в т. ч. НДС 20% - 6 406,92 грн.».

За видатковою накладною № ЄС-0000109 від 29.02.2012 (а.с. 57), відповідно до довіреності на отримання матеріальних цінностей № 11 від 27.02.2012 (а.с. 58) відповідач поставив позивачу лист 1,2x500x1 АРМКО у кількості 168 кг, загальною вартістю 12 519,36 грн. без ПДВ (вартість з ПДВ 15 022,80 грн.).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що 07.03.2012 представниками позивача при прийманні товару згідно видаткової накладної № ЄС-0000109 від 29.02.2012 виявлено, що відповідач поставив металопрокат розміром 1,5x500x1000 АРМКО у кількості 168 кг., а не металопрокат розміром 1,2x500x1000 АРМКО у кількості 168 кг., зазначений у видатковій накладній № ЄС-0000109 від 29.02.2012.

На підтвердження факту поставки продукції не тієї якості, про яку домовлено сторонами в Специфікації № 1, позивач долучив до матеріалів справи Рекламаційний акт № 11/03 від 11.03.2012.

Листом № 0703-1А від 13.03.2012 (а.с. 23) відповідач проти складеного позивачем рекламаційного акту №11/03-01 від 11.03.2012 заперечив та зазначив, що спірний металопрокат направлений на адресу позивача перевізником; що приймання-передача вказаного металопрокату відбулась 29.02.2012 у присутності уповноваженого представника позивача, який діяв на підставі довіреності № 11 від 27.02.2012 і який підписав видаткову накладну № ЄС-0000109 від 29.02.2012, не виявивши ніяких недоліків з приводу якості, кількості та сортаменту продукції, тобто продукція поставлена у відповідності до замовлення позивача; що недоліки, на які позивач посилається в рекламаційному акті, можна виявити при приймання шляхом візуального огляду без залучення спеціалізованих приладів.

Листом № 240/15/ від 22.03.2012 (а.с. 21), у відповідь на вказаний лист відповідача, позивач звернувся до нього з вимогою щодо повернення коштів в сумі 15 022,80 грн.

Крім того, позивач направив відповідачу претензію № 318/190 від 10.04.2012 (а.с. 19), в якій зазначив, що спірний товар був повернутий відповідачеві, і, враховуючи той факт, що поставити позивачеві товар, який би відповідав умовам Договору, відповідач відмовляється, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 022,80 грн., яку позивач просить перерахувати у встановлений законом строк на розрахунковий рахунок позивача.

На зазначену претензію відповідач відповів листом № 1004-2А від 10.04.2012 (а.с. 20), в якому заперечив як проти того, що спірний товар є неякісним, так і проти факту його повернення позивачем.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Пунктом 5.4 Договору сторони встановили, що у разі отримання товару, який не відповідає Специфікації, позивач зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це відповідача. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого товару позивачем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань за Договором.

Отже, позивач у випадку встановлення факту поставки йому відповідачем товару, який не відповідає Специфікації № 1, мав прийняти такий товар на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це відповідача.

Крім того, пунктом 8.1. Договору сторонами погоджено, що у випадку виявлення недостачі (недотримання умов Договору щодо кількості Товару) або дефектів (недотримання умов щодо якості товару) письмовий виклик представника відповідача для участі в прийманні є обов'язковим. У випадку, якщо відповідач не надасть письмової відповіді на виклик, або дасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника, приймання продукції проводиться за участю експертів погодженої сторонами експертної організації.

Також, пунктом 5.2 Договору позивач та відповідач узгодили, що здійснення приймання товару за якістю проводиться в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 в частині, що не суперечить умовам Договору.

Тобто, вимоги вказаної у п. 5.2 Договору Інструкції перетворилися для сторін на узгоджені умови Договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, Інструкцією П-7 встановлено, що:

- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов. Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре. В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной. (п. 16);

- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);

- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20).

- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29).

Отже, як Договором, так і Інструкцією П-7, яка згідно з п. 5.2 Договору застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, передбачений обов'язок позивача, у випадку виявлення факту поставки відповідачем неякісного товару, обов'язково письмово викликати представника відповідача для участі в прийманні такого товару, а у випадку якщо відповідач не надасть письмової відповіді на виклик, або дасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника, приймання продукції проводити за участю експертів погодженої сторонами експертної організації із складанням відповідного акту.

Як слідує з матеріалів справи, позивач зазначених дій не вчинив.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт невідповідності спірного товару Специфікації № 1 має бути підтверджений у порядку, встановленому Договором та Інструкцією П-7.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме на позивача покладений обов'язок довести обставини, на які він посилається, - факт невідповідності спірного товару умовам Специфікації № 1.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доданий позивачем на підтвердження невідповідності поставленого відповідачем товару умовам Специфікації №1 Рекламаційний акт № 11/03 від 11.03.2012 (а.с. 22) не є належним доказом на підтвердження зазначених в цьому акті обставин, оскільки такий акт складений лише представниками позивача без участі як представника відповідача, доказів запрошення якого для проведення приймання відсутній, так і без участі експертів, тобто, факт поставки відповідачем неякісного товару позивачем не доведений.

Згідно з ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Враховуючи, що стягнення з відповідача спірних коштів є наслідком встановлення факту невідповідності спірного товару умовам Специфікації № 1, чого в даному випадку не сталося, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог про стягнення з відповідача вартості спірного товару. Рішення суду першої інстанції залишається без змін

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на підстави відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилання позивача на те, що спірний товар ним відповідачу повернутий за накладною № ЛГ204770 від 27.03.2012, до уваги колегією суддів не приймаються, і обставини, пов'язані з цим фактом, не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача, що з огляду на зміст накладної №ЛГ 204770 від 27.03.2012, два варіанти якої долучено до матеріалів справи (а.с. 18, 93), за якою до перевезення передано металопрокат чорний вагою 164 кг, відсутні безумовні підстави стверджувати, що позивачем відповідачу направлений саме спірний товар.

Враховуючи, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем факт повернення йому позивачем саме спірного товару заперечується, сторони не позбавлені права врегулювати спірні правовідносини з цього питання в судовому порядку в окремому позовному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Юність» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-57/12751-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Юність».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 15 022,80 грн.

Рішенням від 29.11.2012 у справі № 5011-57/12751-2012 в позові відмовлено повністю.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 820,50 грн. (платіжне доручення № 5126775 від 21.12.2012), що на 15,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 15,75 грн. (820,50-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Юність» на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-57/12751-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 5011-57/12751-2012 залишити без змін.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Юність» (94400, Луганська область, м. Краснодон, проспект 60-річчя СРСР, 40 ідентифікаційний код 14312766) судовий збір в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 75 коп., перерахований платіжним дорученням № 5126775 від 21.12.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-57/12751-2012.

Повний текст постанови складено: 11.03.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Рябуха В.І.