Рішення № 29809980, 06.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.13 Справа№ 914/403/13-г

За позовом: публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів", м. Червоноград,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг", м. Львів,про: стягнення заборгованості.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Цимбалюк П.П. - довіреність №46 від 01.02.2013 р.,відповідача:не з'явивсяНа розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 29.01.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.02.2013 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №28-10/11 від 28.10.2011 року не здійснив оплати за отриманий товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 8 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 559,61 грн. - пені, 240,00 грн. - штрафу.

У зв'язку із збільшенням позовних вимог суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Однак, суд також звертає увагу позивача на ту обставину, що ним безпідставно включено до складу ціни позову розмір сплаченого судового збору, а тому фактично позивач збільшив свої позовні вимоги лише в частині стягнення пені.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином та завчасно (11.02.2013 р.) повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки залізобетонних виробів №28-10/11 від 28.10.2011 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується постачати покупцеві (відповідачу у справі) товар, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар згідно з умовами даного договору. Назву та кількість товару сторони погодили у специфікації №1 та №2 від 28.10.2011 р. до Договору.

Позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на суму 200 748,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №РH-0545 від 04.11.2011 р. на суму 8 255,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0547 від 04.11.2011 р. на суму 12 399,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0549 від 07.11.2011 р. на суму 4 545,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0552 від 10.11.2011 р. на суму 3 801,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0555 від 11.11.2011 р. на суму 1 152,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0560 від 16.11.2011 р. на суму 10 252,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0562 від 16.11.2011 р. на суму 11 932,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0564 від 17.11.2011 р. на суму 10 304,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0563 від 16.11.2011 р. на суму 10 767,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0566 від 18.11.2011 р. на суму 7 728,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0567 від 18.11.2011 р. на суму 7 985,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0586 від 29.11.2011 р. на суму 14 696,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0565 від 17.11.2011 р. на суму 6 913,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0584 від 28.11.2011 р. на суму 9 443,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0585 від 28.11.2011 р. на суму 9 443,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0568 від 22.11.2011 р. на суму 10 792,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0570 від 22.11.2011 р. на суму 9 016,00 грн. та довіреністю №204 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0602 від 01.12.2011 р. на суму 12 438,00 грн. та довіреністю №220 від 23.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0612 від 02.12.2011 р. на суму 11 635,00 грн. та довіреністю №220 від 23.11.2011 р.; видатковою накладною №РH-0616 від 05.12.2011 р. на суму 11 224,00 грн. та довіреністю №245 від 05.12.2011 р.; видатковою накладною №РH-0611 від 05.12.2011 р. на суму 16 028, 00 грн. та довіреністю №220 від 23.11.2011 р.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2012 р. на суму 8 000,00 грн.

Відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 192 748,00 грн., про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки, долучені до матеріалів справи.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію-вимогу від 25.10.2012 р. №428 про сплату 8 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар. Відповідач отримав цю претензію 29.10.2012 р., про що свідчить відмітка на примірнику, долученому до матеріалів справи.

Станом на час ухвалення рішення відповідачем не представлено суду доказів погашення заборгованості у сумі 8 000,00 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З моменту підписання сторонами відповідної специфікації, розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом передоплати, в безготівковому порядку, на банківський поточний рахунок постачальника, на підставі наданого постачальником рахунку-фактури, не пізніше як за 2 банківських дні до вказаного у специфікації терміну поставки товару. У разі досягнення спільної домовленості сторін, що оформлюється письмовою угодою у формі додатку до договору, поставка товару може здійснюватись на умовах післяоплати та в терміни, узгоджені сторонами (пункти 7.3, 7.5 Договору).

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар є обгрунтованими частково, у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.4 Договору за порушення строку оплати партії товару, зазначеного у специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний прострочений день до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Крім пені, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 3% від ціни, зазначеної в специфікації до відповідної партії товару (пункт 10.5 Договору).

При застосуванні зазначеного пункту Договору суд враховує, що сторони, керуючись свободою договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) погодили застосування штрафних санкцій у формі пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Із аналогічної позиції виходить Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у формі пені та штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. До стягнення підлягає штраф у сумі 240,00 грн. Суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині частково, у сумі 554,10 грн.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" (адреса: вулиця Козельницька, будинок 4, місто Львів, Львівська область, 79044; ідентифікаційний код 36416850) на користь фізичної публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" (адреса: вулиця Львівська, будинок 36, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 22405526) 8 000,00 грн. боргу, 554,10 грн. пені, 240,00 грн. штрафу, 1 719,47 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.