Постанова № 29808980, 19.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6295/10/1770

19 лютого 2013 року 15год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Снітко Г.В., Шевченко Д.М.,

відповідача: представник Столярець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівне-Авто» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0004612342/0 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 188538,38грн. (у тому числі: 125578,92грн. - за основним платежем, 62959,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом було допущено заміну відповідача, ДПІ у м.Рівне, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання з орендної плати за землю визначені відповідачем неправомірно, оскільки обов'язок щодо її сплати виникає з моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, а саме з моменту реєстрації такого договору.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 15.04.2009 по 31.12.2009 є неправомірним, оскільки податкове законодавство не поширюється на відносини, які виникли до моменту набрання законної сили договором оренди та передачі земельної ділянки у користування. У даному випадку, це - 10.12.2009. Вказані обставини підтверджені постановою Рівненського міського суду від 07.06.2010, яка набрала законної сили 03.05.2012. Крім того, між сторонами договору оренди (позивачем та Рівненською міською радою) в судовому порядку вже вирішено спір щодо заборгованості з орендної плати за землю та щодо правомірності її нарахування. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідач підтримала подані заперечення та суду пояснила, що статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Згідно з п.9 договору оренди від 21.10.2009, укладеного між позивачем та Рівненською міською, сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення Рівненської міської ради від 15.004.2009 №2344). Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст.13, 14 Закону України «Про плату за землю», позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату з 15.04.2009, як це передбачено договором оренди. Звернула увагу суду на те, що рішенням господарського суду було задоволено позов прокурора в інтересах міської ради та стягнуто з позивача орендну плату за період, починаючи з 15.04.2009. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.11.2010 ДПІ у м.Рівне проведено позапланову невиїзну перевірку з питань повноти і своєчасності справляння до бюджету орендної плати за землю ВАТ «Рівне-Авто» (код за ЄДРПОУ 05391175) за період з 15.04.2009 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 24.11.2010 №1897/23-100/05391175 (а.а.с.8-11).

Згідно з висновками вказаного акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено розмір орендної плати за період з 15.04.2009 по 31.12.2009 за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 125578,89грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року - 7848,68грн., травень 2009 року - 14716,28грн., червень 2009 року - 14716,28грн., липень 2009 року - 14716,28грн., серпень 2009 року - 14716,28грн., вересень 2009 року - 14716,28грн., жовтень 2009 року - 14716,28грн., листопад 2009 року - 14716,28грн., грудень 2009 року - 14716,28грн.;

- ч.1 ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (із змінами і доповненнями), пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (із змінами і доповненнями) - до ДПІ у м.Рівне платником не подано декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік.

На підставі акта перевірки від 24.11.2010 №1897/23-100/05391175 ДПІ у м.Рівне винесене податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0004612342/0 про визначення ПАТ «Рівне-Авто» податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 188538,38грн. (у тому числі: 125578,92грн. - за основним платежем, 62959,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.7).

Судом встановлено, що 15.04.2009 Рівненською міською прийнято рішення №2344 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Київській та відкладення вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Відінській, 9-А» (а.а.с.12-13).

Відповідно до п.1 вказаного рішення міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Київській ВАТ «Рівне-Авто» для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста.

Згідно з п.2 цього ж рішення вирішено передати ВАТ «Рівне-Авто» в оренду на десять років земельну ділянку площею 11808кв.м на вул.Київській з числа земель житлової та громадської забудови міста для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом її дострокового вилучення для потреб міста.

21.10.2009 між Рівненською міською радою (Орендодавець) та ВАТ «Рівне-Авто» (Орендар) укладено договір оренди, згідно з п.1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для влаштування виставочного торгового майданчика автомобілів, без права спорудження на цій ділянці капітальних будівель та споруд, посадки багаторічних насаджень, та з правом її дострокового вилучення для потреб міста, яка знаходиться в м.Рівне на вул.Київській (а.а.с.17).

Згідно з ч.3 п.9 договору оренди від 21.10.2009 за оренду земельної ділянки орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 176595,32грн. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №03-19/110-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному станом на 15.04.2009. Річна орендна плата не можу бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України. Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення Рівненської міської ради від 15.004.2009 №2344).

Вказаний договір оренди зареєстровано у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2009 за №040958300284.

Факт приймання ВАТ «Рівне-Авто» від Рівненської міської ради обумовленої земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 10.12.2009 (а.с.23).

До 01.01.2011 розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було визначено Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 N2535-XII (далі - Закон N2535-XII).

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 N161-XIV (далі - Закон N161-XIV).

Відповідно до ст.2 Закону №2535-XII використання землі в Україні є платним, і плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.14 Закону №2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Статтею 15 Закону №2535-XII передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, з урахуванням вимог наведених норм, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності сплачується з дня виникнення права користування земельною ділянкою за фактичний період перебування землі у поточному році. З цього ж моменту в орендаря як платника податків виникає обов'язок щодо обчислення суми орендної плати та подання до відповідного податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації у встановленому порядку.

Статтею 21 Закону N161-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно зі ст.13 Закону №2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 18 Закону N161-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N435-IV (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 N2768-III (далі - ЗК України) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вимоги вказаної правової норми враховані рішенням Рівненської міської ради від 15.04.2009 №2344, пунктом 4 якого встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Крім того, п.19 договору оренди від 21.10.2009 передбачено, що Орендар має право приступити до використання земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення, після набрання чинності цим договором.

Судом встановлено, що договір оренди від 21.10.2009 (реєстраційний №040958300284) набув чинності 01.12.2009 - у день його державної реєстрації.

Таким чином, орендну плату за обумовлену земельну ділянку позивач, як законний землекористувач, зобов'язаний сплачувати з 01.12.2009 - моменту державної реєстрації договору оренди, правовстановлюючого документа на право користування землею. З цього ж моменту у позивача виник також обов'язок щодо подання відповідної податкової декларації.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на п.9 договору оренди від 21.10.2009 щодо визначення моменту, з якого необхідно справляти орендну плату, оскільки вказаний пункт суперечить вищенаведеним нормам законодавства та, крім того, базується на п.9 рішення Рівненської міської ради від 15.04.2009 №2344, який визнано нечинним постановою Рівненського міського суду від 07.06.2010 у справі №2а-1435 (2010р.) за позовом ВАТ «Рівне-Авто» до Рівненської міської ради про визнання частково нечинним рішення суб'єкта владних повноважень (а.а.с.24-26). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 у справі №30758/10/9104 постанова Рівненського міського суду від 07.06.2010 у справі №2а-1435 (2010р.) залишена без змін (а.а.с.62-64).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990р.

Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків, який покладався на податкові органи нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N2181-III, чинного на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (далі - Закон N2181-III), повинен був реалізовуватися з дотриманням вимог іншого чинного законодавства, зокрема і ЗК України, Закону №2535-XII та Закону N161-XIV.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання позивачу за період квітень-грудень 2009 року у сумі 125578,92грн. та застосування відповідно штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань та неподання податкової декларації в сумі 62959,46грн., є протиправним.

Поряд з цим, як зазначено судом вище, з 01.12.2009 позивач зобов'язаний сплачувати орендну платну за оренду земельної ділянки згідно з договором оренди від 21.10.2009, та з цієї ж дати - подавати податкову декларацію з орендної плати за землю.

За невиконання цих обов'язків позивач несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону N2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Юридична оцінка встановлених судом обставин свідчить про заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку та завищення такої плати податковим органом під час проведення перевірки. Це потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і, як наслідок, - неправильне нарахування орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку, збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку суд, констатуючи помилкове визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, не може визнати протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення у визначеній частині, оскільки як сума податкового зобов'язання за основним платежем, так і сума штрафних санкцій, підлягають окремому розрахунку згідно з вимогами Закону №2181-ІІІ, та з врахуванням сплати позивачем на користь Рівненської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 115135,04грн. на виконання рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 у справі №20/194 (а.а.с.127-133).

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Рішення, в якому протиправну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є протиправним в цілому.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0004612342/0, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 09.12.2010 № 0004612342/0 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 188538,38грн. (у тому числі: 125578,92грн. - за основним платежем, 62959,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.