Постанова № 29808376, 27.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 5005/5302/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б. М.,суддівКоваленка В. М. Короткевича О. Є. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скаргиКриворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 рокуу справі№ 5005/5302/2011за заявою доКриворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин"проВизнання грошових вимог на суму 52 914 грн.

За участю представників:не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року у справі № 5005/5302/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) заяву Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин", м. Кривий Ріг про визнання грошових вимог на суму 52914 грн. про визнання кредиторських вимог в сумі 52914 грн. відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року у справі №5005/5302/2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року у справі №5005/5302/2011 та просить суд скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України,переглянувши в касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року у справі №5005/5302/2011 на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

22.04.2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 5005/5302/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин", м. Кривий Ріг про банкрутство останнього відповідно до загальної процедури.

17.05.2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5005/5302/2011 було введено процедуру розпорядження майном боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин", м. Кривий Ріг та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лукашука М. В.

04.06.2011 року в газеті "Голос України" № 101(5101) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

27.09.2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської у справі № 5005/5302/2011 за результатами попереднього засідання було затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин", на загальну суму 7 744 954, 81 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.20111 року у справі № 5005/5302/2011 товариство з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лукашука М. В.

06.03.2012 року ухвалою господарський суд Дніпропетровської області було визнано грошові вимоги Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (правонаступником якого є Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин" у сумі 704 763, 50 грн., з яких 703 840, 61 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до 3 черги задоволення, 922, 89 грн. до 6 черги.

14.06.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області грошові вимоги Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальний підземний ремонт свердловин" на суму 7 222 грн. відхилено.

23.07.2012 року Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, м. Кривий Ріг звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зобов'язання ліквідатора визнати кредиторські вимоги у розмірі 52 914 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Кредиторські вимоги Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, м. Кривий Ріг в сумі 52 914 грн. мотивовані наявністю боргу з податку на додану вартість, що підтверджується довідкою-розрахунком про період виникнення заборгованості, довідками розрахунків з бюджетом за період з 29.03.2012 року по 16.07.2012 року та податковою декларацією з податку на додану вартість від 21.05.2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість по сплаті ПДВ в сумі 52914 грн. виникла в межах ліквідаційної банкрутства боржника. Зазначена сума податку нарахована як податок при продажі майна боржника в ліквідаційній процедурі.

В розумінні ст. 1 Закону кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом як це передбачено вимогами ст. 23 Закону.

При цьому, колегія суддів погоджується та підтримує правову позицію суду першої інстанції, яка полягає у тому, що не сплачується ПДВ з продажу майна банкрута у його ліквідаційної процедурі з огляду на те, що норми Закону про банкрутство не передбачають виникнення у підприємства боржника нових зобов'язань зі сплати податків після введення та під час проведення процедури ліквідації.

Отже, нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) в ліквідаційній процедурі можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і порядок їх виконання визначений вимогами цього Закону.

Згідно ч. 9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, податкові зобов'язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплати.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження керівника (органів управління) банкрута; заявляє заперечення у встановленому порядку по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі -основний рахунок.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проводяться виплати поточних комунальних і експлуатаційних платежів та здійснюється оплата інших витрат, пов'язаних із проведенням ліквідаційної процедури.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначає сплату суми податку на додану вартість при реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі як витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, нарахування податку на додану вартість при продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі є необґрунтованим.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в тому числі і не виникає у боржника зобов'язань зі сплати податку на додану вартість при продажу майна в ліквідаційній процедурі.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відхилення грошових вимог Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області у справі № 5005/5302/2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року у справі № 5005/5302/2011 залишити без змін.

Головуюий Поляков Б. М.СуддіКоваленко В. М. Короткевич О. Є.