Постанова № 29808283, 06.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 5017/1012/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився ОСОБА_3 не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 рокуу справі№ 5017/1012/2012за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидо фізичної особи-підприємця ОСОБА_43-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 85 199,98 грн.ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 910/ж/2 від 15.08.2006 р., виселення відповідача з нежилого підвального приміщення, площею 47,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та просив передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 84 078,28 грн. і 1 121,70 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2012 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2012 р. (суддя - Погребна К.Ф.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. (головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2012 р. скасовано, позов задоволено.

Розірвано укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір оренди нежитлового приміщення № 910/ж/2 від 15.08.2006 р.

Виселено відповідача з нежилого підвального приміщення площею 47,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі зазначеного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 84 078, 28 грн. заборгованості з орендної плати, 1 121,70 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2012 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 15.08.2006 р. між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 910/ж/2, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення складу.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V "Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси", функції орендодавця нежитлових приміщень покладено на Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Додатковим погодженням від 29.12.2006 р. до договору оренди № 910/ж/2 назву орендодавця змінено на "Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради", правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили строк дії договору оренди з 15.08.2006 р. до 21.07.2007 р.

Додатковими погодженнями від 01.08.2007 р., 01.02.2008 р. та 28.07.2008 р. строк дії договору оренди сторонами продовжений до 01.02.2008 р., 01.08.2008 р., 28.01.2009 р. на умовах, визначених в договорі.

Згідно п. 3.4. договору, орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду приміщення, згідно з п. 1.1. договору, за актом приймання - передачі, який підписується обома сторонами.

Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради № 4840-IV від 09.11.2005 р. "Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальної власності територіальної громади міста Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 724,27 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п. п. 2.1. - 2.2. договору).

За пунктом 2.4. договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У п. 5.2. договору сторонами встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Із наявної у матеріалах справи копії виписки ГУДКУ в Одеській області від 26.01.2007 р. підтверджується, що ФОП ОСОБА_4 сплатив на рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 1 869,44 грн. (орендна плата за договором № 910/Ж/2 від 15.08.2006 р.), а із копії виписки від 15.02.2007 р. - 938,93 грн. (орендна плата за договором № 910/Ж/2 від 15.08.2006 р.).

У період з березня 2007 року по січень 2012 року відповідач оплату орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 84 078,28 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відсутні докази, що підтверджують прийняття-передачу в користування орендованого приміщення відповідачу і в зв'язку з тим, що відповідач не користувався спірним майно за договором оренди № 910/ж/2 від 15.08.2006 р. з вини третіх осіб, то згідно ст. 762 ЦК України орендна плата не повинна була нараховуватись і підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 84 078,28 грн. і 1 121,70 грн. пені немає. При цьому, враховуючи відсутність вини відповідача у несплаті орендної плати і те, що позивачем не було дотримано встановленого порядку врегулювання спору щодо розірвання договору оренди, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність підстав для розірвання договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України та виселення відповідача.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних і допустимих доказів, що підтверджують неможливість використання ним орендованого майна та в силу того, що відповідач зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 84 078,28 грн., то апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду, прийшов до правильного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 84 078,28 грн. заборгованості та 1 121,70 грн. пені згідно п. 5.2. договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, норми ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, що і мало місце в даному випадку.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний господарський суду обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та правомірно задовольнив позовні вимоги і в частині розірвання спірного договору та виселення відповідача з приміщення.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року у справі за № 5017/1012/2012 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л.Стратієнко