Рішення № 29807493, 01.03.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/19764/12

№ 2-186/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності у спільному майні, стягнення вартості частки у спільному майні та об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності у спільному майні, стягнення вартості частки у спільному майні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 2005 року до 25 жовтня 2011 року. Спільних дітей від шлюбу сторони не мають.

Зазначає, що в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2005 року подружжям було придбано спільне нерухоме майно, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку вони придбали за суму 358550,00 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., які на день придбання квартири були еквівалентні 71000 (сімдесят одній тисячі) доларів США.

71000 (сімдесят одна тисяча) доларів США еквівалентна 575100,00 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. за комерційним курсом гривні до долару США на 21 серпня 2012 року становить за 100 доларів США - 810 гривень. Згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют встановленому НБУ на 21 серпня 2012 року встановлено за 100 доларів США - 799,3000 гривень.

Розрахунок: 71000,00 * 8,1 = 575100,00.

Для придбання вищезазначеної квартири позивач вклав власні грошові кошти в сумі еквівалентній 47000,00 (сорок сім тисяч) доларів США, які він отримав від продажу належної йому на праві приватної власності квартири. Зазначені грошові кошти відповідно до вимог ст. 57 СК України відносяться до особистої приватної власності позивача.

Розрахунок: 47000,00 / 71000,00 = 0,6619% спірної квартири, або 66/100 часток спірної квартири.

Отже, як зазначає представник позивача, до особистої приватної власності позивача відноситься 66/100 часток спірної квартири.

Представник позивача вказує, що відповідач власних грошових коштів не мала, але на відміну від позивача мала офіційну заробітну плату більшу ніж позивач, тому кредитний договір з комерційним банком ЗАТ «Комерційний банк «Надра» на отримання молодіжного кредиту для придбання спірної квартири був укладений саме на ім'я відповідача, а позивач виступав поручителем повернення цього кредиту. Кредит був наданий готівкою в сумі еквівалентній 29000 (двадцять дев'ять тисяч) доларів США.

Залишок грошових коштів, що залишився після розрахунків з продавцями, був витрачений для придбання в квартиру меблів та побутової техніки.

Погашення зазначеного кредиту здійснювалось в подальшому за спільні грошові кошти подружжя. За спільні грошові кошти подружжя здійснювався і ремонт квартири.

Розрахунок: 100% - 66,2% = 33,8% спільних витрат на придбання квартири. 33,8% дорівнюють 34/100 часткам квартири.

Таким чином, як зазначає представник позивача, та посилаючись на вимоги ч. 7 ст. 57, ст. 60, 61 СК України, тільки 34/100 часток квартири відноситься до спільного майна подружжя.

Також представник позивача вказує, що на добровільний розподіл спільного майна подружжя відповідач погодилась тільки в рівних долях і оцінила свою частку у спільному майні подружжя в суму еквіваленту 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, всі меблі та побутова техніка залишаються відповідачу. Позивач вважає не справедливими запропоновані відповідачем умови розподілу спільного майна і тому змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Як зазначає представник позивача, враховуючи, що до спільного майна подружжя відноситься тільки 34/100 часток спірної квартири, а згідно вимог ст. 70 СК України розподіл спільного майна здійснюється в рівних долях, то частка відповідача у спільній власності буде становити 17/100 часток спірної квартири. Розрахунок 34/100 / 2 = 17/100.

Якщо брати загальну площу спірної квартири 62,20 кв.м. за 100 відсотків часток, то 17/100 часток буде дорівнювати 10,57 кв.м. Розрахунок: 62,20 * 0,17 = 10,57.

Також представник позивача вказує, що 21 квітня 2012 року позивач одружився і має нову сім'ю, але у зв'язку з тим, що квартира оформлена на ім'я відповідача і в квартирі змінені замки, позивач не має можливості потрапити до квартири і користуватися нею. Так як відповідач не має бажання, щоб разом з нею у спірній квартирі проживали позивач та члени його сім'ї, та чинить перешкоди у доступі до квартири, позивач змушений винаймати (орендувати) для своєї сім'ї житло, у зв'язку з цим позивач постійно несе значні матеріальні витрати.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 358 ЦК України, розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників, і позивач не має можливості спільно з відповідачем користуватися спільним майном, у травні 2012 року позивач запропонував відповідачу здавати в оренду всю квартиру або надати згоду здавати в оренду дві кімнати із трьох існуючих відповідно до його частки у праві спільної власності. Відповідач відмовилася від пропозиції здавати спірну квартиру в оренду повністю або частково.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив визнати особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 66/100 часток квартири АДРЕСА_1; розділити спільне майно подружжя 34/100 частин квартири АДРЕСА_1, набуте позивачем та відповідачем під час проживання у зареєстрованому шлюбі наступним чином:

1) припинити право спільної власності відповідача ОСОБА_2 на належну її частку у спільному майні подружжя 34/100 частин квартири АДРЕСА_1;

2) визнати за позивачем ОСОБА_1 одноосібне право власності на квартиру АДРЕСА_1;

3) стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 компенсацію вартості частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя 34/100 частин квартири АДРЕСА_1 в розмірі, зазначеному у судовій експертизі про дійсну ринкову вартість спірного нерухомого майна на час розгляду справи.

В зв'язку із припиненням права спільної власності відповідача ОСОБА_2 на її частку у спільному майні подружжя квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2:

1) протягом семи календарних днів з дня набуття чинності рішення суду по даній справі знятись з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1;

2) протягом семи календарних днів з дня набуття чинності рішення суду по даній справі виселитись з квартири АДРЕСА_1 та в цей же термін звільнити дану квартиру від речей, які належать відповідачу ОСОБА_2.

Також представник позивача просив судові витрати, витрати на правову допомогу та витрати на проведення експертизи покласти на відповідача.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 в жовтні 2012 року звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позов до відповідача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилається на те, що 12 лютого 2005 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 був укладений шлюб, зареєстрований у відділі РАЦС Деснянського районного управління юстиції, актовий запис № 129, який 25 жовтня 2011 року було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане відділом РАЦС Солом'янського районного управління юстиції, актовий запис № 436. Від шлюбу сторони дітей не мають.

Позивач зазначає, що під час шлюбу, а саме 14 листопада 2005 року вона придбала на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, вартість якої становила 358 550 грн., що на день укладення договору було еквівалентно 71 000 доларів США.

Вказана квартира була придбана частково за її особисті кошти, кошти відповідача та кошти, отримані в кредит разом з відповідачем.

Зокрема, як зазначає позивач, у спірну квартиру були вкладені кошти отримані нею згідно боргової розписки в розмірі 20 000 доларів США, які вона позичала до шлюбу та отримала безпосередньо перед придбанням спірної квартири, з урахуванням відсотків. Відповідач вніс у спірну квартиру 22 000 доларів США особистих коштів від продажу своєї однокімнатної квартири.

Решта коштів в сумі 29 000 доларів США, що з розрахунку офіційного курсу Національного Банку України станом на 14 листопада 2005 року становило 146 450 гривень була отримана подружжям за кредитним договором на придбання спірної квартири.

Таким чином розрахунок частки позивача у праві власності на квартиру становить 282/1000 часток, тобто 20 000 доларів США, що з розрахунку офіційного курсу Національного Банку України станом на 14 листопада 2005 року становило 101 000 гривень (особисті кошти позивача) / 358 550 гривень (вартість квартири).

Розрахунок її частки у праві власності на квартиру становить 310/1000 часток, тобто 22 000 доларів США, що з розрахунку офіційного курсу Національного Банку України станом на 14 листопада 2005 року становило 111 100 гривень (особисті кошти відповідача) / 358 550 гривень (вартість квартири).

Розрахунок частки квартири, на придбання якої були витрачені спільні кошти подружжя становить 408/1000 часток спірної квартири, тобто 146 450 гривень (кредитні кошти) / 358 550 гривень (вартість квартири).

Розрахунок частки квартири, на придбання якої були витрачені спільні кошти кожного з подружжя становить по 204/1000 часток, тобто 408/1000/2.

Таким чином, як зазначає позивач, частка відповідача у праві власності на квартиру становить 282/1000 часток + 204/1000 = 49/100, а її частка у праві власності на квартиру становить 310/1000 + 204/1000 = 51/100.

Як вбачається з вищенаведеного розрахунку її частка є більшою лише на 2 відсотка, оскільки нею було вкладено на 10 100 гривень більше, ніж відповідачем від продажу однокімнатної квартири.

Також позивач вказує, що однокімнатна квартира АДРЕСА_7 була придбана у липні 2004 року дійсно відповідачем за власні кошти, зокрема за 22 000 доларів США, про що вона дізналася зі слів самого відповідача.

Однак, з листопада 2004 року вони вже проживали як одна сім'я у вказаній квартирі та вели спільне господарство. У лютому 2005 року вони з відповідачем уклали шлюб, з квітня 2005 року вона була зареєстрована у вказаній квартирі.

Тобто фактично, як зазначає позивач, починаючи з листопада 2004 року вона брала безпосередньо участь у управлінні та догляді за вказаною квартирою, сплачувала комунальні послуги, прибирала в квартирі, дбала про добробут вказаної оселі, намагалася створити там затишок та спокій для люблячого чоловіка.

Вже 10 листопада 2005 року відповідач продає вказану однокімнатну квартиру за 47 000 доларів США. Різниця між її придбанням та продажем склала 25 000 доларів США за рік та чотири місяці, з яких вона цілий рік приймала участь в її управлінні та догляді за нею. Таким чином, позивач вважає, що вказана різниця є доходом, а тому просила суд визнати, що вказані кошти в розмірі 25 000 доларів США є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач також вказує, що беручи до уваги те, що вони з відповідачем досить тривалий час були люблячою та щасливою сім'єю, вона вважає, що право власності на спірну квартиру має бути визначено судом в рівних частках.

На підставі вище викладеного, позивач просила визнати квартиру АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 62,2 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14 листопада 2005 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 62,2 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14 листопада 2005 року.

Також позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1 371 грн. 00 коп. судових витрат.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя був об'єднаний судом в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності у спільному майні, стягнення вартості частки у спільному майні відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року (а.с. 115).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник первісний позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог (а.с. 59-60) та результатів експертизи просили задовольнити, та:

1) визнати 592/1000 частин квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 придбаною за власні грошові кошти;

2) визнати, що 408/1000 частин квартири АДРЕСА_1 відноситься в рівних долях до права спільної власності позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, придбаного за спільні кошти подружжя;

3) стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 компенсацію вартості 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1;

4) припинити право спільної власності відповідача ОСОБА_2 на 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1;

5) визнати за позивачем ОСОБА_1 одноосібне право власності на квартиру АДРЕСА_1;

6) у зв'язку із припиненням права власності відповідача ОСОБА_2 на 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2:

- після набуття чинності рішення суду по даній справі знятись з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1;

- виселитись з квартири АДРЕСА_1 та звільнити дану квартиру від речей, які належать відповідачу ОСОБА_2;

7) судові витрати, витрати на правову допомогу та витрати на проведення експертизи покласти на відповідача.

В задоволенні об'єднаного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник просили відмовити повністю, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні об'єднаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з підстав, наведених у ньому, проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності у спільному майні, стягнення вартості частки у спільному майні, - заперечували, просили відмовити в його задоволенні та розділити спільне майно подружжя, а саме спірну квартиру АДРЕСА_1, що набута сторонами під час проживання у зареєстрованому шлюбі, в рівних частках.

Ухвалою суду від 01 березня 2013 року за заявою представника позивача залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 знятись з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 та виселитись з даної квартири.

Суд, вислухавши пояснення сторін та представників сторін, показання свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані в справі докази, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 12 лютого 2005 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, був укладений шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 129, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 7). Як було встановлено в судовому засіданні, від шлюбу подружжя дітей не має.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2011 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 436, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 25 жовтня 2011 року(а.с. 8).

За час шлюбу сторонами була набута у спільну власність, трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вартістю 358 550,00 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2-І-3470 (а.с. 11). Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, з метою розподілу спільного майна, яке є неподільним, подружжя вирішило здійснити продаж квартири і розділити грошові кошти, але не дійшовши згоди у досудовому порядку, щодо ринкової вартості квартири та розміру часток у праві спільної власності на квартиру, вирішення спору було передано до суду.

У відповідності до гл. 8 Сімейного Кодексу України (ст.ст. 60-71) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. І об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 3, 4 статті 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно зі ст. 71 Сімейного кодексу України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 7 ст. 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу ( статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Пунктом 24 зазначеної Постанови встановлено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Як встановлено судом, під час шлюбу сторонами була набута у спільну власність, трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вартістю 358 550,00 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2-І-3470 (а.с. 11)

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, трикімнатна квартира загальною площею 62,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу серії ВСЕ № 210600 від 14.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано в реєстрі за № 2-І-3470 (а.с. 11). Квартира була набута подружжям за 358550,00 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., які згідно офіційного курсу НБУ на 14 листопада 2005 року були еквівалентні 71000 (сімдесят одній тисячі) доларів США.

Дослідженими в судових засіданнях доказами, наявними в матеріалах справи встановлено, що для придбання квартири ОСОБА_1 витратив особисті грошові кошти в розмірі 212100 (двісті дванадцять тисяч сто) гривень 00 коп., які згідно офіційного курсу НБУ на 14 листопада 2005 року були еквівалентні 42000 (сорок дві тисячі) доларів США.

Ці кошти були отримані ним від продажу належної йому на праві особистої приватної власності однокімнатної квартири, розташованої за адресою Київ, АДРЕСА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу серії ВСМ № 119333 від 10.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстровано в реєстрі за № 3292-7 (а.с. 10).

Допитаний у судовому засіданні свідок, ОСОБА_6 повідомила, суду, що розрахунок за квартиру здійснювався двома частинами, спочатку їй виплатили 29000,00 доларів США отриманих в банку в якості кредиту, а пізніше приїхав ОСОБА_1 і привіз 42000,00 доларів США. Від ОСОБА_2 свідку стало відомо, що 42000,00 доларів США отримані ОСОБА_1 від продажу належної йому однокімнатної квартири і він зберігає їх в іншому банку.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 57 Сімейного кодексу України, частка квартири яка була придбана відповідно до розміру внеску, з особистих коштів ОСОБА_1, є його особистою приватною власністю.

212100,00 / 358550,00 = 0,5915493% що дорівнює 592/1000 частин спірної квартири.

Решта грошових коштів в сумі 146450 (сто сорок шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 коп., які згідно офіційного курсу НБУ на 14 листопада 2005 року були еквівалентні 29000 (двадцять дев'ять тисяч) доларів США, були отримані ОСОБА_2, за цільовим кредитом на придбання квартири, що підтверджується кредитним договором №841/П/2005-840 від 14 листопада 2005 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 (а.с. 46-49) і відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У своїх запереченнях та в об'єднаній позовній заяві, ОСОБА_2 не визнає спільною власністю подружжя, грошові кошти отримані нею за цільовим кредитом на придбання квартири і, наданими в якості доказів розписками, підтверджує, наявність у неї власних грошових коштів, витрачених нею на придбання квартири.

Однак, суд не приймає до уваги, надані ОСОБА_2 письмові докази у вигляді розписок (а.с. 122, 131), враховуючи, що у розписці яка датована 02 січня 2004 року (а.с. 122) зазначено, що позика отримана у ОСОБА_2 Згідно свідоцтва про шлюб (а.с. 7) ОСОБА_2 змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 після одруження, тобто з 12.02.2005 року. Показання свідка ОСОБА_7, підтверджують, що розписка від 02 січня 2004 року була ним написана у вересні 2012 року на прохання ОСОБА_2

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказав, що необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Суд критично ставиться і до свідчень свідка ОСОБА_8, допитаної в судовому засіданні, так як остання пояснила, що особисто не була присутня при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, у розписці від 02.01.2004 року як свідок не зазначена, є матір'ю ОСОБА_2, зацікавлена у наданні свідчень на її користь і з огляду на роз'яснення Верховного Суду України, її свідчення не можуть враховуватись судом в якості доказів укладання правочину і виконання зобов'язань по ньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до об'єкту права спільної сумісної власності подружжя належить, тільки частка квартири у розмірі який був сплачений подружжям за рахунок отриманого кредиту.

146450,00 / 358550,00 = 0,4084507% що еквівалентно 408/1000 часток спірної квартири.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судових засіданнях встановлено, що сторони розірвали шлюб, у зв'язку з неможливістю подальшого спільного проживання.

Сторони спору не заявляли вимог, щодо визначення порядку користування спільним майном, трикімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_1, натомість сторонами спору була заявлена вимога про розподіл спільного майна подружжя, позивач ОСОБА_1 заявив також вимогу про припинення права спільної власності ОСОБА_2 на 204/1000 у праві власності на квартиру, зі стягненням з нього в якості компенсації на користь ОСОБА_2 вартості 204/1000 часток зазначеної квартири.

Згідно роз'яснень п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя про отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала проти припинення її права на частку у спільному майні і виплати їй компенсації за її частку, але вважала, що розмір та ринкова вартість її частки спірної квартири повинна відповідати ? частки квартири і розраховуватись від суми більшої, ніж заявлена вартість квартири. Також в судовому засіданні ОСОБА_2 не погодилась з пропозицією ОСОБА_1 виплатити йому вартість його частки квартири. В запереченні на позовну заяву та поясненні ОСОБА_2 не зазначала, що припинення її права власності на спірну квартиру, завдасть їй істотної шкоди.

В об'єднаній позовній заяві ОСОБА_2 не надала докази можливої ринкової вартості квартири на сьогоднішній період.

З метою визначення розміру грошової компенсації, та можливості виділення в натурі 204/100 частин квартири АДРЕСА_1 за клопотанням позивача ОСОБА_1 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0692, складеного Українським центром судових експертиз 30 листопада 2012 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 85-103), ринкова (дійсна) вартість квартири АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи, становить 654147,00 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі сто сорок сім) гривень 00 копійок. Виділити в натурі 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1 неможливо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума вартості спірної квартири визначена вірно, частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на спірну квартиру також визначена вірно.

Позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду було внесено в якості компенсації 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 133450 (сто тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 106, 110, 130).

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних і в межах заявлених позовних вимог.

ОСОБА_2 не заявляла вимоги, залишити її проживати у спірній квартирі та визначити порядок користування спірною квартирою, в запереченнях не зазначала, що припинення її права власності на частку у спірній квартирі завдасть їй істотної шкоди. Згідно експертного висновку, наявного в матеріалах справи, частка квартири, яка належить ОСОБА_2 виділити в натурі 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1 неможливо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановити порядок користування спірною квартирою не можливо, так як розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної власності, менше площі будь-якої з кімнат спірної квартири, і таке визначення порушить права і інтереси іншого співвласника та членів його сім'ї. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припинення права власності ОСОБА_2 на 204/1000 частин спірної квартири істотної шкоди її інтересам не завдасть.

Крім того існують і інші особливі обставини, при яких сумісне користування та володіння квартирою неможливе - це неприязні стосунки між колишнім подружжям, у зв'язку з якими вони і розірвали шлюб, наявність у ОСОБА_1 нової сім'ї і їх спільне проживання в одній квартирі є неможливим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд при поділі спірної квартири враховує позовні вимоги ОСОБА_1, ту обставину, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме щодо поділу спільного майна подружжя квартири АДРЕСА_1, припинення права власності у спільному майні, стягнення вартості частки у спільному майні.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 22 400 грн., то суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 року, який набрав чинності 01.01.2012 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем надано суду в підтвердження своїх вимог як докази: копію квитанцій до прибуткового касового ордера б/н (а.с. 157, 158), договір про надання юридичних послуг від 13 серпня 2012 року (а.с. 159-160), акт прийому - передачі наданих юридичних послуг від 27 лютого 2013 року (а.с. 161), копію свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 (а.с. 162), копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_5 (а.с. 163), копію диплому (а.с. 164).

Виходячи з наведеного, такі витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження того, що такі витрати на оплату правової допомоги були понесені відповідачем. Всіх необхідних реквізитів прибуткового касового ордеру, яким оформляється надходження готівкових грошових коштів безпосередньо в касу підприємства, надані квитанції не містять.

Обговорюючи законність та обґрунтованість об'єднаних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, виходячи з обставин, на які посилалися відповідач ОСОБА_2 та її представник як на підставу своїх заперечень, суд приходить до висновку, що ними не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не надано жодних достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень, натомість їх доводи спростовуються матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись пунктами 23-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 57, 60-71, 74 СК України, статтями 365, 368 ЦК України, та на підставі статей 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 197, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 592/1000 частин квартири АДРЕСА_1.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 408/1000 частин квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на частку у спільному майні подружжя - 204/1000 частин квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 вартість належної їй частки у спільному майні подружжя в розмірі 133446 (сто тридцять три тисячі чотириста сорок шість) гривень 00 копійок, внесені ОСОБА_1 на депозит суду.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3219,00 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок та витрати, понесені на оплату судової будівельно-технічної експертизи, в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Бурлака