Рішення № 29807046, 08.02.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

0544/13899/2012

№ 2/243/56/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуша Н.В.

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

представника позивача - Палій Ю.В.

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

26 жовтня 2012 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення його з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтувавши свої вимоги тим, відповідно до укладеного договору №Е 023-07/s від 17.04.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 18000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.04.2010 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки №3 108-07 від 17.04.2007 року, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку належне йому майно, а саме: житловий будинок загальною площею 60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на договору купівлі-продажу від 29.07.2002 року. Пред'являючи позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що прийняті на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом ОСОБА_3 не виконав, Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 Добровільно відповідачі не звільнили житлове приміщення. Посилаючись на те, що у спірному будинку проживають відповідачі, що унеможливлює виконання рішення про продаж житлового будинку та у зв'язку із тим, що на вимогу банку про добровільне звільнення житлового будинку, відповідачі будинок не звільнили, просили суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмети іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, до компетенції якого територіально поширюється на адресу АДРЕСА_1, з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Також просили стягнути з солідарно відповідачів судові витрати. 28.01.2013 року позивач позовні вимоги уточнив та просив суд також виселити з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку у органі МВС України.

В судовому засіданні представник позивача Палій Ю.В. що діє на підставі довіреності №2827-О від 16.11.2011 року (а.с.31) на задоволенні уточнених позовних вимог наполягала, наводила доводи, які викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідачів ОСОБА_7, що діє на підставі Договорів від 20.11.2012 року та ордеру, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року вже отримав можливість укладати від імені ОСОБА_3 договір купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, але чомусь своїм правом не користується, тому вимогу про виселення відповідачів з будинку під АДРЕСА_1 у м. Слов'янську вважає безпідставною. В судовому засіданні не заперечував проти того, що відповідачі отримували від ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогу щодо добровільного виселення з будинку. Зазначав, що оскільки банку було надано право реалізовувати даний будинок ще попереднім рішенням суду, то виселення відповідачів шляхом подання нового позову протиріч ять нормам закону.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 зареєстровані у будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 є його власником. Даний будинок належить йому на праві власності на Договору купівлі-продажу від 29.07.2002 року, що було встановлено в рішенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2010 року, Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Згідно договору іпотеки №З 108-07 від 17 квітня 2010 року ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №Е 023-07/s від 17.04.2010 року, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме вищевказаний житловий будинок з відповідною під номером АДРЕСА_1, на земельній ділянці Слов'янської міської ради мірою 529 кв.м.. (а.с.20-22).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов'язань рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16 вересня 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №Е

023-07/s від 17.04.2010 року в розмірі 19829,63 долара США звернути стягнення на житловий будинок під номером АДРЕСА_1, шляхом укладання від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При вирішенні позовних вимог в частині виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з житлового будинку під номером АДРЕСА_1 суд керується вимогами ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. 39, 40 Закону «Про іпотеку», відповідно до яких звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього житлового приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2012 року за вихідним номером 30.1.0.0/2-523 на адресу, за зареєстрованим місцем проживання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 позивачем було направлено повідомлення, яким відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 було запропоновано добровільно звільнити житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 протягом 30 днів з дня отримання повідомлення у зв'язку з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та роз'яснено, що у випадку не виконання Банк буде вимушений звернутися до суду з заявою про примусове виселення (а.с.5).

Дані повідомлення було отримано відповідачами, що не заперечувалось їх представником в судовому засіданні, та свідчить про належне виконання позивачем вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України щодо порядку виселення мешканців при зверненні стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання.

Однак, відповідачі відмовляються у добровільному порядку звільняти зазначений будинок.

Оскільки останні своїми діями перешкоджають позивачу в реалізації свого права звернути стягнення на даний будинок, таке право підлягає судовому захисту.

На цей час, місце проживання в будинку зареєстровано за відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (а.с.33,71).

В своїх доповнених позовних вимогах представник позивача просив суд виселити ОСОБА_6 з будинку АДРЕСА_1 у м. Слов'янськ

В силу ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не отримував письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. В справі відсутні відомості про отримання ним повідомлення та направлення його банком.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки законом передбачений певний порядок добровільного виселення за вимогою Банку, і цей порядок банком не дотриманий, позов про виселення без дотримання попереднього порядку є передчасним (дана позиція відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ згідно ухвали від 27.06.2012 року №6-37133св11, номер рішення в ЄДРСР 25240091).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку підлягають задоволенню, а відповідача ОСОБА_6 - задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмети іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, до компетенції якого територіально поширюється на адресу АДРЕСА_1, з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1., то судом встановлено, що позивачем не надано доказів про інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1. Таким чином суд не може ухвалити рішення щодо виселення невідомих осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органа реєстрації по новому місце проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутнім або померлим), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини, що пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, то вбачається, що положення ст.7 цього Закону належать до застосування до всіх правовідносин, виникнення, зміна та припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Крім того, Головне управління державної імміграційної служби України в Донецькій області, в компетенцію якого входить зняття осіб з реєстрації місця проживання, в даному позові не є стороною по справі.

У зв'язку з вищезазначеним позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зняття з реєстраційного обліку осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в частковому порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк "судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення -задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 в ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. з кожного.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відмовити за відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2013 року.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду Н.В. Якуша