Постанова № 29805504, 19.02.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7010/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівМайстер П.М. Блонського В.К. Польового О.Л. при секретарі за участі: Нетичай Ю.В. представника позивача: Дороніна П.М., представників відповідача: Кундиловської М.М., Мельника О.Г., Камінської Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому із подальшими змінами позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25.05.2012 року № 0000202304/1880 та від 30.07.2012 року №0000712304/2736.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що: відповідачем при перевірці визнано нікчемними договори укладені позивачем з контрагентами і здійснено висновок, що товар і виконання робіт від контрагентів не отримувались. Згідно Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення при перевірці нікчемності договорів та застосовувати при цьому ЦКУ тому у відповідача не було підстав занижувати податок на прибуток та ПДВ у зв'язку з цим фактором.

Не отримання під час перевірки сертифікатів відповідності не дає право відповідачу на цій підставі робити висновок про завищення валових витрат та податкового кредиту по ПДВ, оскільки такий документ не належить до документів, пов'язаних з обчисленням податків відповідно до ч.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

В заперечення висновку відповідача, що товар позивачем від ПП "Машпромсервіс" не отримувався, оскільки відсутні документи на транспортування зазначає, що у взаємовідносинах з "Машпромсервіс" передбачено отримання обладнання зі складу ТОВ "Ромстал" (м. Хмельницький вул. Тернопільська,9а) тому не було необхідності транспортувати товар із м. Києва. Щодо ТОВ "Агакс" то товарно - транспортні накладні були надані при перевірці.

Первинними документами та бухгалтерським обліком Позивача підтверджується, що все сантехнічне обладнання отримане від ПП "Машпромсервіс" та ТОВ "Агакс" змонтоване не об'єктах житлового та нежитлового будівництва, які введені в екплуатацію.

Позивачем з ТОВ "Іртас" було укладено договора підряду на виконання та здачу робіт по монтажу сантехобладнання при будівництві житлового будинку в м. Хмельницькому по вул. Зарічанській, 52. Під час перевірки надано документи, які підтверджують виконання робіт. В актах зазначено змонтоване обладнання, а житловий будинок не міг бути побудованим без цього обладнання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити надавши суду заперечення в якому зазначають, що ними отримано від ДПІ У Печерському районі м. Києва Акт перевірки від 14.03.2012 року в якому вказано, що за адресою м. Київ, вул. Мечникова,8 кв.22 ПП "Машпромсервіс" не знаходиться. Засновник підприємства ОСОБА_9 відмовився від надання пояснень пославшись на ст.63 Конституції України. Підприємство не має основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів. У видаткових накладних в графі "відвантажив" та "отримав" поставлено підпис, а не зазначено особу та не вказано номер довіреностей на отримання ТМЦ. Перевіркою не виявлено факту виписки довіреностей на отримання ТМЦ від ПП "Машпромсервіс" згідно видаткових накладних, а також не надано акти приймання - передачі ТМЦ від ТОВ "Машпромсервіс" до позивача. Відсутня товарно - транспортна документація про транспортування ТМЦ від ПП "Машпромсервіс" до позивача.

По операціях з ТОВ "Іртас" зазначає, що свідоцтво платника ПДВ від 04.02.2010 року анульоване 19.01.2011 року; до ДПІ не подавався звіт 1ДФ, що свідчить про відсутність виплати заробітної плати протягом 2010 року; із копії постанови про порушення кримінальної справи стосовно осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших слідує, що вказані особи надавали послуги по мінімізації податкових зобов'язань.

Позивачем віднесено до амортизаційних відрахувань нечебто придбаних відповідно до договору купівлі - продажу основних засобів (вагончик) у ТОВ "Аватар - Буд", яке реєстр 1ДФ до ДПІ не подавало, що свідчить про відсутність виплати заробітної плати за 2010 рік , відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання. Згідно постанови про порушення кримінальної справи, висновку спеціаліста "підписи на податкових накладних, виконано, вірогідно, не ОСОБА_12, а іншою особою".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, свідків суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватерм-Фаворіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.11р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому складено Акт від 07.05.12р. №3098/23-3/33663723 в якому зроблено висновок про вчинення порушень податкового законодавства та винесено податкові повідомлення - рішення № 25.05.2012 року № 0000202304/1880 та 0000222304/1881.

Позивачем оскаржувались вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку за наслідками якого податкове повідомлення - рішення № 25.05.2012 року № 0000202304/1880 залишено в силі, а податкове повідомлення - рішення від 25.05.2012 року 0000222304/1881 скасоване в частині та винесено нове податкове повідомлення - рішення від 30.07.2012 року №0000712304/2736.

В податкових повідомленнях - рішеннях зазначено, що позивачем допущені порушення п.п. 5.2.1, п.п.5.3.9. ст.5, п.8.1.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п. 7.2.6, 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5., 7.7.1 ст.7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Наявність податкових накладних на підставі яких проведено нарахування податкового кредиту позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку спростовує висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5. ст.7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 5.2.1., 5.3.9. п.5.2 ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Фактично податковий орган у акті від 07.05.12р. №3098/23-3/33663723 висновок про відсутність факту реалізації товарів по укладених договорах між позивачем та ПП "Машпромсервіс", ТОВ "Іртас", ТОВ "Аватар - Буд", ТОВ "Агакс" робить: з пояснень посадових осіб, які на його думку суперечать первинним документам наданих до перевірки; не підтвердженістю умов для постачання сантехнічного обладнання; не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця; не підтвердження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для постачання ТМЦ та виконання робіт по їх зберіганню, або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, чому суд дає критичну оцінку, так як відповідач цього не встановив, адже не навів суду і не надав жодного належного доказу на підтвердження таких його висновків.

В протиріччя своїм висновкам в акті перевірки зазначає, що і було враховано судом, що ТОВ "Акватерм - Фаворит" діюче підприємство і за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року ним задекларовано скоригований валовий дохід 3586031,00грн. та не встановлено його завищення або заниження (стор. 3 Акту перевірки).

На підставі оборотно - сальдових відомостей, первинних документів, а саме: видаткових накладних, довідок - рахунків, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2В, довідок про вартість виконаних робіт та витрат форми №КБ-3, банківських виписок, договорів не встановлено заниження або завищення задекларованих доходів від продажу товарів (робіт, послуг), (стор. 4-5 Акту перевірки).

31.03.2011 року проведеною інвентаризацією товарно - матеріальних цінностей у позивача не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками.

По взаємовідносинах із ТОВ "Машпромсервіс" в акті перевірки іде посилання що у видаткових накладних в графах "відвантажив", "отримав" зазначено підпис, проте не зазначено особу, що отримала товар, не зазначено номер довіреностей на отримання ТМЦ, однак факт поставки продукції не заперечується, а вказує на недоліки під час оформлення бухгалтерських документів контрагента. В подальшому відповідач зазначає, що встановлено порушення ведення журналу обліку довіреностей.

Позивач вказує в акті перевірки на стор.23, що до перевірки не надано акти приймання - передачі отримання ТМЦ від ТОВ "Машпромсервіс".

Допитані як свідки у судовому засіданні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 дали свідчення, що товар вони отримували від представника ТОВ "Машпромсервіс", який доставляв зазначений товар через фірми перевізники ПП "Нічний експрес" , ТОВ "Ромстал" до м. Хмельницького, що підтверджується витягами з реєстрів, а від них ОСОБА_13 доставляв товар на будівництво на власному автомобілі "Газель". Акти приймання - передачі не складались, а отримання товару здійснювалось по видаткових накладних.

Зазначені відповідачем недоліки під час оформлення бухгалтерських документів не можуть бути прямим доказом і свідчити про відсутність реального товарного характеру, що правочини позивача з ТОВ "Машпромсервіс" є недійсними (нікчемними), так як вони не спричинили настання правових наслідків, що у акті перевірки зазначає податковий орган, посилаючись на ст.203, 215, 216 ЦК України (стор. 36 акту перевірки), адже це спростовується цими договорами, видатковими, прибутковими, податковими накладними і іншими матеріалами, які досліджував податковий орган (пояснення працівників, оборотно-сальдові відомості, та інш.) та доказами перевіреними судом.

Суд критично віднісся до висновку в акті перевірки (стор.38-41) де підставою для нарахування податків стала постанова відділу податкової міліції ДПА у Львівській області про порушення кримінальної справи стосовно осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших та про притягнення їх як обвинувачених.

Як в постанові Сихівського районного суду так і в зазначених постановах податкової міліції господарські відносини між юридичними особами ТОВ "Іртас" та позивачем не досліджувались, тому підстави для використання як беззаперечного доказу відсутні.

В листі Вищого адміністративного суду, від 14.11.2012, № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначається, що судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Враховуючи наведене, на думку суду, податковий орган не встановивши порушення позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Іртас" безпідставно (бездоказово) визначив йому зобов'язання по податку на прибуток та ПДВ з фактично надуманих ним же самим підстав, так як свої висновки у акті перевірки робив з припущень.

Про протилежне свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: договір підряду від 03.09.2010 року, акт приймання виконання підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт помісячно, що і зазначено в акті перевірки на стор. 43-45.

Позивач надав податковому органу усі докази фактичних господарських операцій, що стали підставою для відображення даних у податкових деклараціях.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В силу ст.9 Закону ВР України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зазначені відповідачем висновки не можуть свідчити про відсутність реального товарного характеру, що правочини позивача з ТОВ "Іртас" є недійсними (нікчемними), так як вони не спричинили настання правових наслідків, що у акті перевірки зазначає податковий орган, посилаючись на ст.203, 215, 216 ЦК України (стор. 48 акту перевірки), адже це спростовується цими договорами підряду, актом приймання виконання підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт помісячно і іншими матеріалами, які досліджував податковий орган та доказами перевіреними судом.

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених договорів, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 656 ЦК України обумовлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема частину першу статті 203 викладено у новій редакції та доповнено частиною третьою статтю 228. Так, із набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

За таких умов, органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів, які, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності укладеного договору, оскільки це не є предметом розгляду справи щодо визначення податковим органом сум податкових зобов'язань.

Суд не погоджується з висновком в акті перевірки щодо взаємовідносин позивача і ТОВ "Аватар -Буд" щодо поставки будівельного вагончика. У висновку (стор.73 акту) зазначається, що встановлено про підроблення підписів в документах податкової звітності посилаючись на висновок спеціаліста №504 від 14.04.2010 року, де зазначено, що зображення підписів від імені ОСОБА_15, в графах копій документів виконано, вірогідно, не ОСОБА_15 тобто, спеціаліст не стверджує в категоричній формі. Отже, податковий орган викривив висновок спеціаліста, що не може бути прийнятим як доказ.

Судом враховано, що під час перевірки були надані відповідачу по взаємовідносинах з ТОВ "Аватар -Буд" з позивачем договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості, які засвідчують про фактичне здійснення операції.

Підприємство на час написання акту перебувало на податковому обліку в ДПІ Голосіївського району м. Києва.

Враховуючи судову практику: Постанову Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 13485851 де зазначено, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Постанову Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425 в якому зазначено, що аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що спірні угоди укладено правосуб'єктними особами, які на момент укладення цих угод не були виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин; недоведеності відповідачем умислу позивача на укладення спірних угод з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця та суму бюджетного відшкодування.

Виходячи із аналізу зазначених відповідачем норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено їх порушення, а отже податкове - повідомлення рішення винесено відповідачем необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом враховано ст.244-4 КАС України, в якій вказано, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, позивачем доведено правомірність позовних вимог, також судом, в судовому засіданні, здобуто підтвердження підстав скасування податкових повідомлень - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25.05.2012 року № 0000202304/1880 та від 30.07.2012 року №0000712304/2736.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 186 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 25.05.2012 року № 0000202304/1880 та від 30.07.2012 року №0000712304/2736.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2013 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя П.М. Майстер