Постанова № 29805341, 05.03.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/233/13-a

"05" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Купельської С.Д.

представників відповідача - Брика В.Г. та Стасюка В.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий завод»

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року №0000352302, №0000342302, №0000332302 та №0000322302, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий завод» (далі по тексту - ТОВ «Борщівський цукровий завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (далі по тексту - Борщівська МДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року №0000352302, №0000342302 та №0000322302.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Представник позивача зокрема пояснила, що товариством правомірно, у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, віднесено до складу валових витрат витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Борщів - цукор», оскільки дані витрати є пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, представник позивача вважає безпідставними висновки податкового органу щодо порушення товариством податкового законодавства по податку на додану вартість. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням наведених послуг, правомірно віднесені Товариством до складу податкового кредиту, оскільки за змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 198.3 ст. 198 ПКУ підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином, і аж ніяк не акти наданих послуг.

Також представник позивача звернула увагу суду, що податковий орган проводив позапланову перевірку з порушенням вимог п.44.5 ст.44 ПК України, а також всупереч постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2012 року у справі №2-а-1970/3622/12, якою було скасовано наказ Борщівської МДПІ від 10 жовтня 2012 року №376 про продовження терміну проведення перевірки, а також визнано протиправними дії Борщівської МДПІ щодо продовження перевірки товариства.

З врахуванням викладеного, представник позивача просила позов задовольнити та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення Борщівської МДПІ.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 150.1 ст. 150, п. З підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, у зв'язку з відображенням у податковому обліку операцій з придбання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор», а також порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок включення до податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку із придбанням послуг, отримання яких не підтверджено та не доведено використання в господарській діяльності.

Щодо продажу корпоративних прав, представники відповідача зазначили, що враховуючи те, що придбані у жовтні 2008 року ТОВ «Борщівський цукровий завод» корпоративні права ТОВ «Цукор-Інвест» на суму 18185740,68 грн., цього ж місяця були продані ТОВ «Інвест-сервіс», згідно договору купівлі-продажу (відступлення) від 20.10.2008 р. за ціною їх придбання, а кошти від продажу корпоративних прав на рахунок ТОВ «Борщівський цукровий завод» від ТОВ «Інвест-сервіс» не надійшли, та жодного прибутку (дивідендів, процентів) від володіння корпоративними правами ТОВ «Борщівський цукровий завод» не отримало, витрати понесені із здійсненням такої діяльності не відповідають поняттю витрат понесених у зв'язку з веденням господарської діяльності. Тому представники Борщівської МДПІ вважають, що операція з придбання корпоративних прав на суму 18 185 740,68 грн. не має жодного економічного сенсу та не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Борщівський цукровий завод».

Щодо порушень податкового законодавства по податку на додану вартість представники відповідача зазначили, що товариством для перевірки були представлені первинні документи під назвою "акт надання послуг" та "податкова накладна" не засвідчують факту проведення господарської операції з надання послуг, зокрема для визначення розміру фактичних витрат на підготовку орендованого обладнання до виробничого сезону та відповідно правомірності включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо посилань представника позивача на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2012 року у справі №2-а-1970/3622/12, якою було скасовано наказ Борщівської МДПІ від 10 жовтня 2012 року №376 про продовження терміну проведення перевірки, а також визнано протиправними дії Борщівської МДПІ щодо продовження перевірки товариства, представники відповідача пояснили, що оскільки дане судове рішення не набрало законної сили то і не могло бути перешкодою для продовження перевірки позивача та складання акту перевірки.

З врахуванням викладеного, представники податкового органу вважають, що перевірка була проведена правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Борщівською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2008 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2008 року по 30.06.2012. року.

Результати перевірки відображені в акті перевірки від 28.11.2012 року № 841/22-02/35993619 (далі по тексту - Акт).

На підставі Акту відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення- рішення від 10.12.2012 року:

- № 0000352302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 12 895 753 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року на суму 986 880,00 грн., за IV квартал 2010 року на суму 4 113 118,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 5 741 947,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 2 053 808,00 грн.;

- № 0000342302 (Форма «В-4») про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 135 193 грн. за березень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20.04.2011 року;

- № 0000332302 (Форма «Р»), яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 307 642 грн. за 2011 рік.;

- № 0000322302 (Форма «Р»), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 207 707 грн., в т.ч. основного платежу на суму 1 097 360 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 117 807 грн., за листопад 2010 року на суму 137 306 грн., за грудень 2010 року на суму 186 266 грн., за січень 2011 року на суму 137 000 грн., за березень 2011 року на суму 518 981 грн. та штрафної санкції на суму 110 347 грн.

Згідно висновків Акту Товариством порушено п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 150.1 ст. 150, п. З підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, у зв'язку з відображенням у податковому обліку операцій з придбання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор», а також порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок включення до податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку із придбанням послуг, отримання яких не підтверджено та не доведено використання в господарській діяльності.

Аналізуючи висновки податкового органу зроблені в акті перевірки та які лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про їх помилковість та необґрунтованість виходячи з наступного:

Щодо проведення перевірки та оформлення її результатів.

Як вбачається з Акту, перевірка проводилась на підставі наказу Борщівської МДПІ №340 від 13 вересня 2012 року, а термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу Борщівської МДПІ №376 від 10 жовтня 2012 року на 10 робочих днів.

З пояснень представника позивача стало відомо, що TзOB «Борщівський цукровий завод» станом на 03.10.2012 року встановлено втрату первинних бухгалтерських документів за період, що в тому числі, має бути охоплений плановою перевіркою, у зв'язку з чим позивачем видано наказ від 03.10.2012 року № 15 про створення комісії з встановлення повного переліку втрачених документів та розслідування причин їх втрати.

На виконання приписів п. 44.5 ст. 44 ПК України, а також, враховуючи неможливість проведення планової документальної перевірки, у зв'язку із втратою первинних документів, позивач звернувся до відповідача із листом від 03.10.2012 року № 03-10-2012, яким повідомив про втрату документів:

- первинних документів за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 року, з 01.09.2010 року по

30.09.2010 року, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; -

- первинних документів за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року, з 01.06.2011 року по

30.06.2011 року, з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року;

- банківських виписок за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року;

- отриманих податкових накладних за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року;

- договорів про надання позики за період з 2010 року по 2011 рік;

- виписаних податкових накладних за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року.

Цим листом позивач просив податковий орган перенести термін проведення перевірки до дати відновлення документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження цього повідомлення.

Проте, відповідачем незважаючи на даний лист було продовжено перевірку.

Позивач в свою чергу звернувся з позовом до суду в якому просив скасувати наказ про продовження термінів проведення перевірки та визнати протиправними дії податкового органу щодо продовження перевірки без відновлених документів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2012 року у справі №2-а-1970/3622/12, якою було скасовано наказ Борщівської МДПІ від 10 жовтня 2012 року №376 про продовження терміну проведення перевірки, а також визнано протиправними дії Борщівської МДПІ щодо продовження перевірки товариства.

Незважаючи на те, що вищезазначене судове рішення не набрало законної сили, суд вважає, що у податкового органу не було правових підстав для проведення перевірки ТОВ «Борщівський цукровий завод» оскільки наказ Борщівської МДПІ від 10 жовтня 2012 року №376 про продовження терміну проведення перевірки також не був чинним.

Щодо порушень по податку на прибуток підприємств, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як зазначалось вище, податковий орган прийшов до висновку, що товариством порушено п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 150.1 ст. 150, п. З підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, у зв'язку з відображенням у податковому обліку операцій з придбання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор».

Суд не погоджується з такими висновками Борщівської МДПІ виходячи з наступного:

Так, 30 вересня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» було укладено кредитний договір № 151208К48 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк взяв на себе зобов'язання передати позичальнику кредитні кошти в розмірі 28 000 000,00 грн., а позивач (позичальник) повернути надані грошові кошти, у строки та зі сплатою відсотків, встановлені договором.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, необхідність отримання зазначених грошових коштів зумовлена подальшим придбанням корпоративних прав, а також майнового комплексу ТОВ «Борщів - цукор» (п.3.2.5 кредитного договору).

В подальшому, 2 жовтня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Цукорінвест» укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Борщів-цукор».

Згідно з п.1.1, п.2.1 договору від 02.10.2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Покупець) та ТОВ «Цукорінвест» (Продавець), ТОВ «Цукорінвест» зобов'язується відступити (передати у власність) Покупцю 99,999746 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів-цукор», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити корпоративні права, вартість яких становить 18 185 740,68 грн.

Відповідно до пп. 1.3.1, 1.3.2 вказаного договору, розмір вкладу складає 17 966 178,74 грн., що становить 99, 999746 % статутного капіталу.

Також, 02.10.2008 року було укладено договір № б/н купівлі - продажу частки статутного капіталу ТОВ «Борщів - цукор» між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Поділля-цукор». Відповідно до умов даного договору ТОВ «Поділля - цукор» зобов'язується відступити (передати у власність) Покупцю 0,000254 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів-цукор», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити корпоративні права на умовах, визначених договором, а саме: Покупець зобов'язується сплатити Продавцю за корпоративні права суму в розмірі 45,65 грн. (п.1.1, п.2.1 договору).

У відповідності до пп. 1.3.1, 1.3.2 зазначеного договору, розмір вкладу складає 45,65 грн., що становить 0,000254 % статутного капіталу.

Тобто, позивачем було придбано корпоративні права ТОВ «Борщів-Цукор» на загальну суму 18 185 786,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.10.2008 року та не заперечується в Акті перевірки.

В подальшому, 20 жовтня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Інвест Сервіс» укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ «Борщів - цукор», згідно умов якого 100 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів - цукор» продано ТОВ «Інвест Сервіс». Згідно пп. 1.4.1 цього договору, розмір внеску складає 17 966 224,39 грн., що становить 100 % статутного капіталу.

Відповідно до п.2.1, п.3.1 договору, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю суму в розмірі 18 185 786,33 грн., оплата за корпоративні права повинна бути здійснена до 20 жовтня 2033 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт виконання зазначених вище господарських операцій підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а результати відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що не заперечується і в Акті перевірки.

Позивачем повернуто кредит, отриманий від ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» 28.02.2011 року в сумі 106 621,02 грн. та 18.03.2011 року в сумі 27 893 333,33 грн. за рахунок отриманої від ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» поворотної відсоткової позики в загальній сумі 29 864 980 грн.

Так, 15.03.2011 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Позичальник) та ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (Позикодавець) (код ЄДРПОУ 33781440) було укладено договір відсоткової позики № АП (П) - 15/03/4, згідно якого і Товариством отримано грошові кошти в сумі 29 864 980 грн.

Повернення відсоткової позики ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» відбулося у лютому 2012 року за рахунок отриманої відсоткової позики в ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал», зокрема, Товариством, на підставі укладеного договору відсоткової позики від 16.02.2012 року № АП (П) - 16/02-6 із ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал» (Позикодавець), було отримано грошові кошти в сумі 50 000 000 грн.

Податковий орган вважає, що Товариством завищено валові витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Борщів - цукор», оскільки придбані та в подальшому реалізовані корпоративні права в одному місяці, а саме в жовтні 2008 року, на думку відповідача, є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю.

Проте суд з такими висновками податкового органу не погоджується виходячи з наступного:

Враховуючи, що перевіркою було охоплено період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2012 року то суд до спірних правовідносин застосовує як норми Податкового кодексу України (почав діяти з 1 січня 2011 року) так і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (діяв до 01.01.2011 р., а окремі норми до 01.04.2011 р.)

Згідно п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а в підпункті 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які і і витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому , числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» також дає визначення поняття корпоративні права. Корпоративні права в розуміння даного нормативно-правового акту це - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

До складу витрат, згідно із п.п.141.1 ст. 141 ПК України, включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь- якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу інших витрат, згідно із п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПКУ, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, за змістом наведених норм права підставою для віднесення витрат до складу валових витрат Товариства є:

- наявність господарських операцій;

- пов'язаність цих операцій з господарською діяльністю платника;

- підтвердження понесених витрат відповідними первинними документами.

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь- яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача з приводу того, що існує зв'язок між придбанням корпоративних прав ТОВ «Борщів цукор» та продажем цих корпоративних прав без наслідків отримання збитків, у зв'язку з настанням фінансово-економічної кризи в Україні, при цьому ймовірність отримання збитків від господарської операції щодо придбання корпоративних прав у кредит була дуже високою, а також і те, що виникла велика ймовірність продажу цих прав за ціною значно меншою від придбання, що призвело б до значних збитків для Товариства.

Суд також також погоджується з позицією позивача з приводу того, що подальший продаж всіх корпоративних прав ТОВ «Борщів-цукор» шляхом передачі їх ТОВ «Інвест Сервіс» не є свідченням відсутності економічного сенсу, а також зв 'язку з господарською діяльністю позивача.

Так, Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 20.03.2008 року у справі № 16939/06 зробив висновок, що недосягнення мети, як то отримання прибутку, не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови наявності економічної доцільність зазначених дій.

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, у відповідності до ст. 62 Господарського кодексу України, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Зазвичай отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як «дохід (прибуток)» є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).

При цьому, витрати, спрямовані в діяльності на отримання доходу, і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ні норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні ПК України, закріплюючи критерій обґрунтованості витрат в податковому обліку у вигляді їх дохідної направленості, не визначають термін «діяльність, спрямована на отримання доходу». А тому, на підставі ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 14 ПКУ під такою діяльністю в податковому обліку слід розуміти підприємницьку діяльність.

Так, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку зі веденням господарської діяльності, за змістом п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 141.1 ст. 141 ПКУ, мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами).

Тому, навіть у випадку отримання збитку від діяльності, направленої на отримання доходу, витрати такого платника податків, понесені ним в межах такої діяльності, мають визнаватись обґрунтованими (економічно виправданими) витратами.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово- господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської. Питання щодо наявності підстав для віднесення витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до валових витрат повинно вирішуватися з врахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника податку, зокрема, дійсних намірів платника податку, об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Борщів-цукор», укладеного нашим Товариством із ТОВ «Інвест Сервіс» 20.10.2008 року, дійсно обумовлено відтермінування оплати. Однак, це не виключає можливості і права покупця у будь-який момент до спливу такого строку оплатити придбані корпоративні права.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що остаточну оцінку такій господарській операції можна надати лише по її завершенню, наразі ж висновки МДПІ є передчасними, оскільки побудовані виключно на припущеннях щодо теоретичної відсутності спроможності ТОВ «Інвест Сервіс» розрахуватись за вказаним договором, вивченні виключно однієї за змістом господарської операції.

Суд також вважає необгрутнтованим та неправомірним висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ та п. 150.1 ст. 150 ПКУ, оскільки до складу витрат II кварталу 2011 року було включено від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року в сумі 6 978 068,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІУ квартал 2011 року на суму 5 741 947 грн. та за півріччя 2012 року на суму 555 594 грн., виходячи з наступного:

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень ПКУ цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року, крім розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу, який набирає чинності з 01.04.2011 року.

Тобто, на момент подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПКУ, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за І квартал 2011 року, що була розрахована відповідно до ст. З, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2010 року.

Відповідно розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат II кварталу 2011 року.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в ряді ухвал Вищого адміністративного суду України, а саме: від 28.11.2012 року у справі № К/9991/56576/12, від 18.10.2012 року у справі № К/9991/42766/12.

Щодо посилання в Акті (стор. 15) про відсутність відповіді Товариства на запит від 15.10.2012 року № 3812/22-02, який вручено 23.10.2012 року, щодо надання інформації та документального підтвердження використання грошових коштів, отриманих від ТОВ «КУА Пріоритет Фінанс», то такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з долученої до матеріалів справи копії листа від 21.11.2012 року, відповідь на вищезазначений запит позивачем була надана.

Посилання податкового органу на те, що відповідно до аналізу поданої звітності, даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, даних АІС «Бест Звіт», баз даних ДПС України встановлено, що ТОВ «Борщівський цукровий завод» до податкових органів за місцем реєстрації Додаток ЦП до податкової декларації з податку на прибуток не подано, фінансові операції з продажу корпоративних прав, не відображено (стор.14 Акту), не відповідають дійсності.

Так, Товариством 06.02.2009 року подано до Борщівської МДПІ декларацію з податку на прибуток за 2008 рік. У додатку КЗ до рядка 01.4 декларації «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» в показниках доходи та витрати звітного періоду задекларовано суму 18 185 786 грн.

Відповідно до договорів від 02.10.2008 року, укладених між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Цукорінвест» та ТОВ «Поділля - цукор» про купівлю - продаж частки статутного капіталу ТОВ «Борщів - цукор», Товариством віднесено до витратної частини суму саме в розмірі 18 185 786 грн., про що і зазначено в додатку до декларації.

Отже, висновок про не декларування та не відображення операцій по купівлі - продажу корпоративних прав є не обґрунтованим та спростовується поданою Товариством 06.02.2009 року (підтверджується вхідним штампом) декларацією з податку на прибуток за 2008 рік з відповідним додатком.

Щодо порушень по податку на додану вартість, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається з Акту перевірки, Товариством порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 ПКУ, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість всього в сумі 1 097 360 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 135 193 грн. внаслідок включення до податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку із придбанням послуг, отримання яких не підтверджено та не доведено використання в господарській діяльності.

Суд вважає, що висновок відповідача в цій частині є передчасним, так як не відповідає фактичним обставинам, правильному застосуванню норм ПКУ та підтверджується наступним.

Згідно із абз. 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту даних норм бачимо, що зміст їх в основному ідентичний.

З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2009 року позивач уклав з ТОВ «Цукровий завод Борщів» договір оренди, термін дії якого до 1 червня 2012 року.

Відповідно до п.1.1 цього договору ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Цукровий завод Борщів» (Орендар) приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, вказане у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Орендар проводить за власний рахунок поточний ремонт приміщень, будь-якого майна та обладнання, що входять до складу об'єкту оренди (п.5.3 договору).

Поточний ремонт Об'єкту оренди проводиться Орендарем за власний рахунок. Капітальний ремонт об'єкту оренду, якщо він здійснений Орендарем за власний рахунок - підлягає відшкодуванню Орендодавцем.

Підставою для визначення вартості проведених робіт (капітальних ремонтів) є підписаний Сторонами двохсторонній акт понесених витрат з ремонту (наданих послуг) та надання Орендарем усіх підтверджуючих документів до цього акту (п.6.1.1 договору).

Згідно акта прийому - передачі об'єкту оренди, ТОВ «Борщівський цукровий завод» передано в оренду ТОВ «Цукровий завод Борщів» наступне майно - 988 найменувань, балансовою вартістю 5 818 879,20 грн.; нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою смт. Дунаївці, вул.Червоноармійська, 5, Хмельницької області - 9 найменувань, балансовою вартістю 242 0505,76 грн.; нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: с. Гермаківка, вул. Шевченка, 59, Борщівського району - 13 найменувань, балансовою вартістю 242 050,76 грн.; нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Борщів, вул. В. Великого, 1, Борщівського району - 33 найменування, балансовою вартістю 817 490,54 грн.

Загальна кількість найменувань майна становить 1043 одиниці.

В подальшому, між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Цукровий завод Борщів» укладено додаткову угоду від 01.01.2010 року № б/н (далі Додаткова угода від 01.01.2010 року) до договору від 16.06.2009 року, про повернення частково майна, що входить до об'єкту оренди в кількості 998 найменувань. Згідно нової редакції Специфікації від 01.01.2010 року, до складу об'єкта оренди входить майно в кількості 40 найменувань та балансовою вартість в сумі 184 279,21 грн.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди від 01.01.2010 року усі інші положення Договору оренди від 16.06.2009 року та додатків до нього залишаються без змін та продовжують свою дію.

Згідно вказаного пункту, залишається без змін термін дії угоди, який встановлено до 01.06.2012 року.

Висновки податкового органу про те, що договір оренди від 16.06.2009 року із змінами та доповненнями, внесеними 01.01.2010 року, діяв тільки до 17.08.2010 року, оскільки 18.08.2010 року укладено новий договір оренди, згідно з яким всі основні засоби були передані в оренду іншому Орендарю, є такими, що не відповідають дійсності.

Так, 18.08.2010 року ТОВ «Борщівський цукровий завод» укладено із ТОВ «Боршівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 36865554) договір оренди від № б/н (далі - договір оренди від 18.08.2010 року), відповідно до умов якого ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Боршівський цукровий завод» (Орендар) приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, вказане у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно акта прийому - передачі об'єкту оренди 18.08.2010 року було передано Орендарю майно в кількості 972 найменування, балансовою вартістю 4 891 132,78 грн.

Враховуючи зазначене, договір оренди від 16.06.2009 року не припиняв своєї дії, у зв'язку з укладенням договору оренди від 18.08.2010року, не визнавався нікчемним або не законнім, а отже був чинним.

Також, слід зазначити, що до об'єкта оренди договору від 17.08.2010 року не входить майно, яке згідно Додаткової угоди від 01.01.2010 року до договору від 16.06.2009 року залишилося в користуванні ТОВ «Цукровий завод Борщів», а саме, майно

в кількості 40 найменувань, балансовою вартість в сумі 184 279,21 грн. (підтверджується специфікацією від 01.01.2010 року до договору оренди від 16.06.2009 року).

Факт відшкодування Товариством у жовтні - грудні 2010 року ТОВ «Цукровий завод Борщів» витрат по поліпшенню орендованого обладнання, пов'язаного з підготовкою цього обладнання до виробничого сезону, яке полягає у здійсненні поточного ремонту, у розмірі 7 395 318,24 грн., у т.ч. ПДВ 1 232 553,04 грн. підтверджуються: актом надання послуг від 31.10.2010 року № 832, податкова накладна від 31.10.2010 року № 477 на загальну суму 1 510 969,96 грн., у т.ч. ПДВ 251828,33 грн.; актом надання послуг від 31.10.2010 року № 833, податкова накладна від 31.10.2010 року № 478 на загальну суму 3 007 628,46 грн., у т.ч. ПДВ 501 271,41 грн.; актом надання послуг від 31.10.2010 року №834, податкова накладна від 31.10.2010 року № 479 на загальну суму 2 846 413,02 грн., у т.ч. ПДВ 474 402,17 грн.; актом надання послуг від 30.11.2010 року № 853, податкова накладна від 30.11.2010 року № 493 на загальну суму 19 707,67 грн., у т.ч. ПДВ 3284,61 грн.; актом надання послуг від 27.12.2010 року № 869, податкова накладна від 27.12.2010 року № 502 на загальну суму 10 599,13 грн., у т.ч. ПДВ 1 766,52 грн.

Згідно умов договору оренди від 16.06.2009 року, а саме пп. 6.4. розділу 6, у разі дострокового повернення Об'єктів оренди на підставі двосторонньої домовленості сторін, Орендодавець зобов'язаний відшкодувати вартість понесених витрат у зв'язку із поліпшенням Об'єкту оренди проведеними Орендарем за власний рахунок, за умови, що такі поліпшення здійснювались за його письмовою згодою.

Погодження проведення робіт по поліпшенню об'єкту оренди та підготовки орендованого обладнання до виробничого сезону, оформлено письмовою згодою Товариства, а розмір витрат по вказаним поліпшення підтверджується підписаним двосторонніми актами від 31.10.2010 року на загальну суму 7 365 011,44 грн., в т.ч. ПДВ 1 227 501,91 грн., від 30.11.2010 року на загальну суму 19 707,67 грн., в т.ч. ПДВ 3284,61 грн., та від 27.12.2010 року на загальну суму 10599,13 грн., в т.ч. ПДВ 1766,52 грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що факт придбання зазначених послуг підтверджений належним чином оформленими первинними документами, які і підтверджують зв'язок понесених витрат зі змістом господарської діяльності позивача.

Проте, податковим органом, як зазначалось вище, через не надання можливості позивачу відновити втрачені документи на підставі ст.44 ПК України, не було досліджено вищезазначених первинних документів і як наслідок зроблено необґрунтовані висновки, щодо порушень податкового законодавства по податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням наведених послуг, правомірно віднесені Товариством до складу податкового кредиту, оскільки за змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 198.3 ст. 198 ПКУ підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином, і аж ніяк не акти наданих послуг.

Крім того, наведені акти надання послуг містять всі необхідні реквізити, як того вимагає ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, для надання статусу «первинного документу».

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких ТОВ «Борщівський цукровий завод» включено до складу податкового кредиту суми сплаченого в ціни цих послуг податку, акт перевірки не містить.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як суд зазначав вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустими доказами не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року , суд приходить до висновку, що вони прийняте в порушення вимог Конституції України та податкового законодавства України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 10 грудня 2012 року №0000352302, №0000342302, №0000332302 та №0000322302.

3. Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий завод» 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 березня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.