Ухвала суду № 29804106, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 19239/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2.02.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еколінія» до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еколінія звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2009 року № 0001812340/0, № 0001822340/0, № 0032731740/0, від 14.08.2009 року № 0001812340/1, № 0001822340/1, № 0032731740/1, від 22.10.2009 року № 0001812340/2, № 0001822340/2, № 0032731740/2 та від 27.11.2009 року № 0001812340/3, № 0001822340/3, № 0032731740/3.

Посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2.02.2010 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області:

від 17.07.2009 року № 0001812340/0, від 14.08.2009 року № 0001812340/1, від 22.10.2009 року № 0001812340/2, від 27.11.2009 року № 0001812340/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1722428,9 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 1232813 грн., штрафні санкції на суму 489615,9 грн.;

від 17.07.2009 року № 0001822340/0, від 14.08.2009 року № 0001822340/1, від 22.10.2009 року № 0001822340/2, від 27.11.2009 року № 0001822340/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1477374,8 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 986251 грн., штрафні санкції на суму 491123,8 грн.;

від 17.07.2009 року № 0032731740/0, від 14.08.2009 року № 0032731740/1, від 22.10.2009 року № 0032731740/2, від 27.11.2009 року № 0032731740/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 45 грн., в т.ч. основний платіж 15 грн., штрафні санкції на суму 30 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Дунаєвецькому районі Хмельницької області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що укладений позивачем договір з ТОВ «Сканія Плюс» на поставку пшениці є нікчемним правочином, тому позивач безпідставно завищив валові витрати в 3 кв. 2008 року, занизивши податок з прибутку підприємства. За договорами з ТОВ ВКФ «ІГРіК» позивач не дотримав порядку відпускання паливно-мастильних матеріалів, неправильно здійснював їх оприбуткування, не надав необхідних документів щодо прийому-передачі пального, сертифікату відповідності, внаслідок чого операції з даним контрагентом не мали реального характеру, а товар не перевозився. Аналогічні порушення було допущено по господарському договору на придбання пічного палива з ТОВ «А.В.М» ЛТД. Суд першої інстанції не врахував безтоварності господарських операцій з ПП «Гелей», а також виплати доходів приватному нотаріусу в розмірі 100 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Еколінія», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сканія Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2008 року по 31.03.2009 року Державна податкова інспекція у Дунаєвецькому районі Хмельницької області склала акт № 00630/2340/32013204 від 7.07.2009 року, в якому зазначила порушення позивачем вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 1232813грн.

Крім того, як зазначено в акті, підприємство допустило порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» та занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9862251 грн.

Крім того, податковий орган вважав, що позивач порушив вимоги пп.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, внаслідок чого допустив недоутримання цього податку на суму 15 грн.

На підставі акта перевірки № 00630/2340/32013204 від 7.07.2009 року податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 17.07.2009 року № 0001812340/0, від 14.08.2009 року № 0001812340/1, від 22.10.2009 року № 0001812340/2, від 27.11.2009 року № 0001812340/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1722428,9 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 1232813 грн., штрафні санкції на суму 489615,9 грн.,

від 17.07.2009 року № 0001822340/0, від 14.08.2009 року № 0001822340/1, від 22.10.2009 року № 0001822340/2, від 27.11.2009 року № 0001822340/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1477374,8 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 986251 грн., штрафні санкції на суму 491123,8 грн.;

від 17.07.2009 року № 0032731740/0, від 14.08.2009 року № 0032731740/1, від 22.10.2009 року № 0032731740/2, від 27.11.2009 року № 0032731740/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 45 грн., в т.ч. основний платіж 15 грн., штрафні санкції на суму 30 грн.

В справі встановлено, що 25.09.2008 року між позивачем та ТОВ «Сканія Плюс» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Еколінія» купує, а ТОВ «Сканія Плюс» продає пшеницю 3 класу в кількості 2000 тонн на загальну суму 2000000 грн. Згідно податкової накладної від 26.09.2008 року № 926 та виписки з банку від того ж числа №Ж-0200, позивач перерахував продавцю 1000000 грн. як попередню оплату за товар. При цьому відніс до валових витрат833333 грн. та до податкового кредиту ПДВ 166666,67 грн. Продавець своїх зобов'язань за договором не виконав та попередню оплату в сумі 1000000 грн. повернув позивачу.

24.06.2008 року та 12.09.2008 року позивач уклав договори з ТОВ ВКФ «Ігрік» на поставку пічного палива, відповідно до яких ТОВ ВКФ «ІГРіК» передає у власність, а позивач приймає та оплачує пічне паливо за першим договором в кількості 142000 л на загальну суму 667968 грн. ( в т.ч. ПДВ 111328 грн.) та 64400 л за другим договором на загальну суму 328440 грн. (в т. ч. ПДВ на суму 54740 грн.). Понесені за даними договорами витрати позивач відніс до валових в сумі 830340 грн. та до податкового кредиту з ПДВ за цими господарськими операціями включив сплачену суму ПДВ - 166068 грн.

2.04.2008 року та 7.07.2008 року між ТОВ «Еколінія» та ТОВ «А.В.М» ЛТД укладено договори поставки пічного палива, відповідно до яких ТОВ «А.В.М» ЛТД передає у власність, а позивач приймає та оплачує пічне паливо за першим договором в кількості 36800 л на загальну суму 145360 грн. та за другим договором на загальну суму 322000 грн. (в т. ч. ПДВ на суму 53666,67 грн.). За вказаними договорами позивач витрати в сумі 390425 грн. відніс до валових, сплачений ПДВ в сумі 78085 грн. відніс до податкового кредиту з ПДВ.

5.07.2008 року позивач уклав договір поставки сільськогосподарської продукції з ПП «Гелей», згідно якого вказане приватне підприємство передавало у власність позивача сільськогосподарську продукцію 2008 року по найменуванню, кількості, асортименту, ціні, визначених згідно погоджених та підписаних накладних, які є невідємною частиною договору.

Позивач всі витрати за вказаним договором відніс до валових в загальній сумі 2877155 грн., а сплачений в ціні товару ПДВ в сумі 575431 грн. відніс до податкового кредиту.

Визначаючи оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства та на додану вартість та застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції, податковий орган виходив з того, що всі господарські операції по укладених договорах були безтоварними, реально не виконувалися сторонами, в зв'язку з чим мають ознаки фіктивності.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 , пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оцінюючи господарські правовідносини з ТОВ «Сканія Плюс», слід прийти до висновку, що укладений договір купівлі-продажу від 25.09.2008 року відповідає вимогам закону як за формою, так і за змістом та є дійсним. Факт попередньої оплати товару позивачем стверджується банківською випискою від 26.09.2008 року, даними первинного бухгалтерського обліку про здійснення бухгалтерської проводки з розрахунку з поставщиками через банк на суму 1000000 грн., а також податковою накладною від 26.09.2008 року на цю ж суму, в т.ч. про сплату ПДВ в сумі 166666,67 грн., за якою позивач правомірно сформував податковий кредит.

Висновок податного органу про відсутність записів про оприбуткування пшениці є безпідставним, оскільки в справі встановлено, що продавець своїх обов'язків за договором не виконав та фактично товару позивачу не поставив.

За таких обставин витрати позивача на проведення попередньої оплати позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат, сплачений ПДВ обґрунтовано віднесений до податкового кредиту, а доводи податкового органу про незаконність такого віднесення є безпідставними.

Реальність поставки пічного палива за договором з ТОВ ВКФ «ІГРіК» від 24.06.2008 року стверджується видатковою накладною № 6241 від 24.06.2008 року, в якій зазначена особа, яка прийняла товар та номер доручення. Факт транспортування товару стверджується двома примірниками товарно-транспортних накладних, які виписало ТОВ ВКФ «ІГРіК» на кожен з автомобілів, які його транспортували, а також товарними накладними, що супроводжували вантаж, згідно яких загальна кількість пічного палива відповідає кількості, зазначеній у видатковій накладній № 6241 - 142000 л.

Прийомка товару та передача його матеріально відповідальній особі здійснювалася за п'ятьма актами з зазначенням номера резервуару, прізвища матеріально відповідальної особи, а кількість прийнятого пічного палива складає 142000 л.

Рух пічного палива відображено в журналі реєстрації проведення вимірювань відповідними записами.

Аналогічними документами стверджується реальність поставки пічного палива за договором між цими сторонами від 12.09.2008 року в кількості 644400 л. Фактичне використання придбаного пічного палива на виробничі цілі стверджується актами списання відповідно до встановлених норм, а розрахунок з контрагентом за поставлення палива стверджується банківськими виписками від 23.09.2008 року та від 19.11.2008 року.

Сплачені суми ПДВ за податковими накладними за цими господарськими операціями позивач обґрунтовано відніс до податкового кредиту.

За таких обставин доводи податкового органу щодо фіктивного характеру правовідносин позивача та ТОВ ВКФ «ІГРіК» не відповідають фактичним обставинам справи.

Аналогічним чином стверджується реальність поставки пічного палива за договорами позивача з ТОВ «А.В.М» ЛТД від 2.04.2008 року та 7.07.2008 року про поставку пічного палива, а на ствердження доводів про нікчемність цих правочинів податковий орган як суб'єкт владних повноважень доказів суду не подав. Витрати по цих операціях позивач на законних підставах відніс до валових, а сплачену суму ПДВ обґрунтовано відніс до податкового кредиту.

Далі, як видно з матеріалів справи, 12.06.2008 року між ТОВ «Еколінія» та ПП «Гелей» був укладений господарський договір № 32/08, згідно якого позивач надавав послуги по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції. Такі послуги позивач надавав реально, про що свідчать акти виконаних робіт. З цього приводу відповідач не висловив заперечень.

Придбання зерна ТОВ «Еколінія» в ПП «Гелей» відбувалося за договором поставки від 5.07.2008 року без фактичного переміщення його на елеваторі, тобто відбувалося переоформлення права власності зерна на місці його зберігання без транспортування.

Переоформлення права власності на зерно на підставі вказаного договору стверджується видатковими накладними та складськими квитанціями з поміткою «переоформлено від ПП «Гелей».

Рух зерна відображено також у книзі кількісно-якісногго обліку хлібопродуктів ТОВ «Еколінія» ф. 36.

Розрахунок за поставлене зерно проводився у безготівковій формі, що стверджується банківськими виписками за період з 8.07.2008 року по 22.12.2008 року (всього п'ять виписок).

Станом на 31.03.2009 року позивач має кредиторську заборгованість по розрахунках за поставлене зерно на суму 1578124,26 грн.

У податковому обліку підприємства факт здійснення господарських операцій по оприбуткуванню зерна при наявності їх документального підтвердження надає позивачу право на віднесення витрат по цих операціях до складу валових на підставі виданих ПП «Гелей» податкових накладних, до яких податковий орган не висловив жодних претензій.

Тому висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, нікчемності укладеного договору не ґрунтуються на законі та не стверджуються доказами в справі.

Факт відсутності порушень з боку позивача вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджується наявним в справі звітом аудиторської фірми «Аудит-Перфект» від 11.08.2009 року «Про фактичні результати стосовно оцінки достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Еколінія» взаєморозрахунків з ТОВ «Сканія Плюс», ТОВ ВКФ «ІГРіК», ТОВ «А.В.М» ЛТД, ПП «Гелей», який не спростований відповідачем.

Стосовно порушення позивачем вимог пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржених з цього приводу податкових повідомлень-рішень відповідача. Податковий орган вважав, що виплачуючи приватному нотаріусу дохід в сумі 100 грн. у листопаді 2008 року, позивач як податковий агент не стягнув до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15 грн.

Позивач факт перебування у правових відносинах з приватним нотаріусом заперечує, а відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів на спростування таких доводів не подав, не з'ясував обставин та не зажадав від позивача доказів, зокрема, за які послуги і на підставі чого сплачена сума 100 грн. приватному нотаріусу, на підставі яких розрахункових документів та не зазначив про це в акті перевірки, а також в апеляційній скарзі.

Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції повно з'ясував фактичні обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Зазначені вище доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують та підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2.02.2010 року в справі № 2а-10122/09/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський