Ухвала суду № 29804088, 19.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. Справа № 65394/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» та Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, яким просив визнати протиправними та недійсними п. п. 4, 8, 9 вимоги відповідача від 21.04.2011 року № 19-03-13-14/2261 «Про усунення порушень вимог чинного законодавства».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п. 4 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області від 21.04.2011 року № 19-03-13-14/2261 «Про усунення порушень вимог чинного законодавства» щодо проведення претензійно-позовної роботи з учнями, які навчались на курсах по професії водій, щодо повернення коштів в сумі 2245,27 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована наступним. Пункт 4 вимоги відповідача не відповідає вимогам законодавства щодо порядку та способу усунення порушення, оскільки студентами було виконано обов'язок зі сплати вартості послуг за навчання відповідно до обговорених попередньо умов, а позивачем виконано обов'язок щодо надання конкретного виду платних послуг у відповідності до роз'ясненого ним порядку, про який було проінформовано студентів на час подачі ними відповідних заяв. При цьому положеннями Закону України «Про освіту» заборонено змінювати розмір плати за надання додаткових освітніх послуг протягом усього строку навчання. Отже, підстави для пред'явлення вимог про проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення студентами (отримувачами платних послуг) коштів, не передбачених умовами надання послуг та недоотриманих училищем з вини інших осіб відсутні. Крім того, студенти не були об'єктами перевірки відповідача. Щодо п. 8 вимоги суд погодився з позицією позивача, що за рахунок коштів загального фонду може проводитись виплата заробітної плати працівникам в межах затвердженого кошторису. Проте вищезазначений порядок не надає право керівникам бюджетних установ проводити таку виплату працівникам, штатні посади яких затверджено по спеціальному фонду, із загального фонду, і економія коштів по загальному фонду не звільняє керівників бюджетних установ від обов'язку дотримання ними вимог законодавства. Щодо п. 9 вимоги суд дійшов висновку, що при розробці та затвердженні порядку використання таких коштів керівник навчального закладу повинен враховувати встановлене законом 10% обмеження, і навчальний заклад, в тому числі стипендіальна комісія та директор, не може приймати рішень, які всупереч чинному законодавству є підставою для подальшого здійснення фактичних виплат матеріальної допомоги та заохочення з перевищенням дозволеної законом 10% межі коштів, передбачених для виплати стипендій. Той факт, що при виплаті матеріального заохочення учням училища не перевищено загальної суми видатків, яку визначено затвердженими кошторисами на 2009 та 2010 роки за КЕКВ 1342 «Стипендії», не є підставою для визнання перевищення навчальним закладом 10% межі коштів, передбачених для таких виплат, правомірним.

Постанову в апеляційному порядку оскаржили сторони.

Позивач оскаржив постанову в частині відмови в позові щодо скасування п. 9 оскаржуваної вимоги відповідача, просить постанову в цій частині скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов в цій частині. Вважає, що в цій частині суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевищенням при виплаті студентам училища матеріальної допомоги та заохочень дозволеної законом 10% межі коштів, передбачених для виплати стипендій, заподіяно шкоду не навчальному закладу, а державі. Однак порядок відшкодування шкоди, вказаний в цьому пункті вимоги, поширюється на трудові відносини між роботодавцем та працівниками, а матеріальна шкода навчальному закладу не заподіяна, оскільки кошти, витрачені на вказані виплати, призначались на виплату стипендій, тож притягнення працівників училища до відповідальності за ст. ст. 130-136 КЗпП України є безпідставним. Крім того, за вказаним фактом закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора училища ОСОБА_1

Відповідач оскаржив постанову в частині задоволення позовних вимог, просить постанову в цій частині скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. Вважає, що в цій частині постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що всупереч вимогам Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, позивач не включив до кошторису плати на підготовку студентів по професії водій у 2009 та 2010 роках витрат за використання газу, внаслідок чого було занижено розмір плати за навчання.

Постанова в частині оскарження п. 8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області від 21.04.2011 року № 19-03-13-14/2261 «Про усунення порушень вимог чинного законодавства» в апеляційному порядку не оскаржена і під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в цій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В період з 14.02.2011 року до 18.03.2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» за період з 01.01.2009 року до 01.02.2011 року, за результатами якої був складений акт від 25.03.2011 року № 03-22/14.

21.04.2011 року Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області надіслало Державному професійно-технічному навчальному закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» вимогу № 19-03-13-14/2261 «Про усунення порушень вимог чинного законодавства», якою зобов'язало позивача усунути виявлені ревізією порушення, про що повідомити відповідача до 03.06.2011 року.

Позивач оскаржив в судовому порядку п. п. 4, 8, 9 зазначеної вимоги (в апеляційному порядку, як зазначено вище, переглядається правомірність п. п. 4 та 9 вимоги).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В п. 4 вимоги зазначено: «В порушення абзацу 3 пункту 3.4.5. «Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами», затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 року №383/239/131 (на період дії наказу), в кошторисах витрати на підготовку групи по професії водій у 2009-2010 роках в пункті 4 «Господарські витрати»не включено видатки за використання газу, внаслідок чого занижено розмір плати за навчання. Таким чином, за період з 15.10.2009 року по 01.04.2010 року та з 15.10.2010 року по 01.02.2011 року училищем недоотримано власних надходжень на суму 2245,27 грн. В зв'язку з наведеним провести претензійно-позовну роботу з учнями, які навчались на курсах по професії водій щодо повернення коштів в сумі 2245,27 гривень.».

Пунктом 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» передбачено, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є, зокрема: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; інші кошти.

Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік та зазначається в договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання.

Тобто навчальному закладу надано право самостійно встановлювати розмір плати за навчання і, разом з тим, заборонено змінювати цю плату протягом усього навчального курсу.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, яка втратила чинність з 01.01.2011 року, кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання або надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 року № 383/239/131, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 1997 року за № 596/2400 (в редакції, чинній в період, що перевірявся), який було розроблено відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», підставою для надання конкретного виду платних послуг за розділом 1 «У сфері освітньої діяльності», є договір (контракт) з фізичною або юридичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та терміни оплати за надану послугу; заява фізичної особи.

Згідно з п. 1.2 цього Порядку порядок надання платних послуг державними навчальними закладами визначається актами законодавства, що регулюють відповідну сферу платних послуг, визначену в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38. Державний навчальний заклад зобов'язаний проінформувати фізичну (юридичну) особу щодо порядку надання конкретного виду платних послуг, встановлених зазначеною постановою.

Згідно з п. 1.3 цього Порядку відповідно до розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 на підставі заяви фізичної особи платні послуги надаються державними навчальними закладами за пунктами 7, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 вказаної постанови.

Відповідно до п. 17 розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 платними послугами, які можуть надаватися державними навчальними закладами у сфері освітньої діяльності, є, зокрема, платні курси водіїв.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни, базою визначення якої є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги: витрат на оплату праці; внесків на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо); матеріальних витрат, в т. ч. на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, захисних пристроїв та спеціального харчування у випадках, передбачених законодавством; проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних фондів, що використовуються для надання послуг; службові відрядження, оплата послуг зв'язку, засобів сигналізації, дозволів (ліцензій) для надання платних послуг і таке інше; амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг; інші витрати, зокрема, витрати на реалізацію послуг, сплату процентів за фінансовими кредитами тощо.

Згідно з пп. 3.3.1 зазначеного Порядку при визначенні вартості послуг, пов'язаних з навчанням громадян, необхідно враховувати господарські витрати, зокрема, витрати на оренду приміщень, а також оплату опалення, водопостачання, каналізаційних стоків, електроенергії для проведення навчального процесу.

Підпунктами 3.3.2, 3.3.3 цього Порядку передбачено, що вартість господарських витрат обчислюється прямим розрахунком на основі: встановлених чинним законодавством ставок орендної плати, термінів навчання, площ, зайнятих для навчання та проживання; інших потреб з обслуговування учнів, студентів, курсантів, слухачів; норм витрат відповідно до БНіПів, діючих тарифів, порядку розрахунків за комунальні послуги (за сезон, або протягом року). В окремих випадках, коли прямий розрахунок не є можливим, вартість господарських витрат (як визначених вище, так і інших) визначається виходячи із середніх фактичних витрат на одну особу, що навчається (учня, студента, курсанта, слухача) в місяць, що склалися в закладі за минулий звітний період (рік, квартал тощо).

А згідно з пп. пп. 3.4.1, 3.4.5 цього Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, - складовими витрат є, зокрема, оплата електроенергії, палива, газу, води, що використовуються на навчальні потреби, та вартість яких обчислюється виходячи з технічних характеристик обладнання і устаткування, тривалості їх роботи відповідно до навчальних планів і програм.

Як встановлено під час судового розгляду справи та не заперечується сторонами, Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» набір груп для підготовки по професії водій у 2009 та 2010 роках здійснювався із числа студентів, які навчались в училищі, а платні послуги з підготовки студентів по професії водій надавались на підставі поданих студентами заяв.

Як вбачається з кошторисів витрат на підготовку груп за професією водій категорії «В-С», розроблених головним бухгалтером училища ОСОБА_2 та затверджених директором ОСОБА_1, на 2009 та 2010 роки вартість навчання на одного учня на цих курсах була встановлена в розмірі 1750,00 грн.

При цьому в п. 3 кошторисів «Господарські витрати» передбачено розміри витрат на оплату води та електроенергії, а витрати на оплату газу не передбачені, що підтверджується розрахунком недоотриманих власних надходжень від платного навчання груп із здобуття професії водій автотранспортних засобів категорії «В» і «С» за період 01.01.2009 року до 01.02.2011 року, складеним під час ревізії, в якому вказано про недоотримання відповідних надходжень на загальну суму 2245,27 грн., а також поясненнями головного бухгалтера училища ОСОБА_2

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами при формуванні розміру плати за здійснення підготовки по професії водій у 2009 та 2010 роках, а саме невключення до кошторису цієї плати вартості оплати спожитого газу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога контрольно-ревізійного органу до позивача щодо даного порушення передбачає спосіб його усунення, який не відповідає виявленому порушенню.

Так, відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, органи контрольно-ревізійної служби за результатами проведеної ревізії, у межах наданих прав, вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, контроль відповідача за додержанням встановленого законодавством порядку надання платних послуг державними навчальними закладами повинен збігатись з завданнями, функціями і повноваженнями органів контрольно-ревізійної служби, тобто, вимоги, які виставляються контролюючим органом, повинні містити відповідні реальні способи усунення виявлених ревізією порушень.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за вказаний період студенти в повному обсязі оплатили вартість послуг за підготовку по професії водій відповідно до обговорених попередньо умов, а позивач виконав обов'язок щодо надання конкретного виду платних послуг за визначену ним плату.

Тому з врахуванням наведеного та положень ст. 61 Закону України «Про освіту», якою встановлено заборону на зміну розміру плати за надання додаткових освітніх послуг протягом усього строку навчання, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для пред'явлення позивачу вимог про проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення студентами (отримувачами платних послуг) коштів, не передбачених умовами надання послуг та недоотриманих училищем з вини інших осіб.

Відповідно до змісту ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами, що ревізуються.

На думку колегії суддів зазначена вище вимога відповідача є протиправною, оскільки стягнення з осіб, які отримали від Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» послуги з підготовки по професії водій та оплатити їх в повному обсязі в розмірі, встановленому навчальним закладом, коштів, не встановлених училищем на час надання таких послуг, є порушенням зазначених вище вимог ст. 61 Закону України «Про освіту» та призведе до порушення законних прав та інтересів студентів, тому дана вимога підлягає скасуванню, що правильно зробив суд першої інстанції.

В п. 9 вимоги від 21.04.2011 року № 19-03-13-14/2261 вказано: «В порушення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 «Питання стипендіарного забезпечення» (із змінами) у 2009 та 2010 роках, відповідно до наказів, виданих директором училища, зайво нараховано та виплачено матеріального заохочення учням в сумі, що перевищує 10% коштів, передбачених для виплати стипендій на суму 233801,06 грн. В зв'язку з наведеним вжити заходів щодо стягнення з осіб, винних у виплаті матеріального заохочення учням коштів в сумі 233801,06 грн., у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України. Відшкодовані кошти перерахувати в дохід державного бюджету за кодом класифікації 21080500, ідентифікаційний код 23588119 рахунок 3111609070002, як незаконні видатки, проведені в минулих бюджетних періодах за рахунок коштів загального фонду.».

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність такої вимоги відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту» особи, які навчаються в навчальних закладах, мають право на забезпечення стипендією у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення та виплати стипендій, матеріальної допомоги та заохочення особам, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення», а саме затвердженим нею Порядком призначення і виплати стипендій.

Відповідно до п. 8 цього Порядку, в редакції, чинній в період, за який проводилась перевірка, для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.

До складу стипендіальної комісії входять керівник навчального закладу, представники фінансових підрозділів, декани факультетів (завідуючі відділеннями), представники профспілкових та самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів.

У своїй роботі стипендіальна комісія навчального закладу керується законами та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права і обов'язки учнів, студентів, курсантів, цим Порядком, статутом навчального закладу.

За поданням стипендіальної комісії керівник навчального закладу затверджує реєстр осіб, яким призначаються стипендії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з протоколами засідань стипендіальної комісії Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» комісією були визначені питання про призначення матеріального заохочення учням училища у 2009-2010 роках і в подальшому директором училища видавались відповідні накази.

Як вбачається з розрахунку суми коштів, використаних на виплату матеріального заохочення учням Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі», у кошторисі було затверджено видатки за КЕКВ 1342 «Стипендії» в сумі 1831869,00 грн., а фактична виплата матеріальної допомоги дітям-сиротам і матеріальне заохочення студентам була здійснена в розмірі 2040,00 грн. та 202498,75 грн. відповідно, на загальну суму 204538,75 грн., тобто з перевищенням 10% коштів, передбачених на виплату стипендій за 2009 рік. У 2010 році такі виплати становили 2040,00 грн. і 402730,22 грн. відповідно, разом 404770,22 грн., тобто також з перевищенням 10% коштів, передбачених на виплату стипендій в цьому році.

Накази про матеріальне заохочення учнів зі стипендіального фонду видавались директором училища у відповідних розмірах у зв'язку з економією самого стипендіального фонду внаслідок припинення виплати стипендії окремим учням через неуспішне навчання, та у зв'язку з наявністю коштів на рахунку.

До прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 року № 165 «Деякі питання стипендіального забезпечення», якою були внесені зміни до вищезазначеного Порядку призначення і виплати стипендій, навчальний заклад повинен був використовувати для надання матеріальної допомоги та заохочення не менш як 10% коштів, передбачених для виплати стипендій.

Тобто даним нормативним актом не було встановлено максимальної межі відносно стипендіального фонду для виплат матеріальної допомоги та заохочення студентам.

Однак п. 7 зазначеного Порядку після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року № 165, тобто в редакції, чинній у 2009 та 2010 роках, було встановлено, що з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності навчальний заклад 10% коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення. Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги та заохочення розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником.

Отже, з цього часу був встановлений граничний розмір коштів для виплати матеріальної допомоги та заохочення, а саме 10% коштів, передбачених для виплати стипендій.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Відповідно до ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, бюджетні установи звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягом бюджетного року.

Як зазначено вище, бюджетний період закінчується 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення, а виняток становлять лише випадки, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення певних виплат.

Бюджетні призначення для виплати стипендій навчальними закладами, що фінансуються з бюджету, не відносяться до багаторічних виплат, оскільки їх обсяги затверджуються одночасно із затвердженням бюджету.

Отже, відповідно до наведених вище норм, навчальний заклад має право виплачувати матеріальну допомогу та заохочення студентам лише в межах дозволених законом 10% коштів, передбачених для виплати стипендій.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, те, що при виплаті матеріального заохочення учням Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» не перевищено загальної суми видатків, затвердженої кошторисами на 2009 та 2010 роки за КЕКВ 1342 «Стипендії», не спростовує наявності факту порушення позивачем вимог законодавства щодо перевищення 10% межі коштів, передбачених для таких виплат.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, про те, що перевищенням при виплаті студентам училища матеріальної допомоги та заохочень дозволеної законом 10% межі коштів, передбачених для виплати стипендій, заподіяно шкоду не навчальному закладу, а державі, не є підставою для визнання протиправною вимоги відповідача про вжиття позивачем заходів щодо стягнення з осіб, винних у виплаті матеріального заохочення учням коштів в сумі 233801,06 грн., а навпаки узгоджується з такою вимогою, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Посилання позивача на ті обставини, що за вказаним фактом закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора училища ОСОБА_1, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, як вбачається з постанови Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області від 12 травня 2011 року провадження по справі про адміністративне правопорушення та відносно директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» ОСОБА_1 було закрито не у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а у зв'язку з передачею матеріалів ревізії до правоохоронних органів для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Факт відмови в порушенні щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за вказаними фактами також не свідчить про відсутність порушень училищем вимог зазначених вище правових норм, оскільки не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені при вирішенні питання про порушення щодо неї кримінальної справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється уповноваженим державним органом.

Однак посадовими особами Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області було проведено перевірку дотримання вимог законодавства Державним професійно-технічним навчальним закладом «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» як юридичною особою, а не особисто ОСОБА_1 як директором училища.

Крім того, питання, які вирішуються при порушенні кримінальної справи, не є такими ж, що й предмет дослідження в даній адміністративній справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при здійсненні ревізії відповідач дійшов правильного висновку про наявність порушення в діяльності начального закладу, а п. 9 вимоги відповідача є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» та Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-1619/11/1970 за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 22.02.2013 року