Постанова № 29803081, 11.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-4252/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Паляниця" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Паляниця" звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000041236 від 12.05.11.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині взаємовідносин з ТОВ ВКФ "Образ", оформленої актом №31/23-6/00378767 від 22.04.11. За результатами перевірки відповідач дійшов до висновку про неправомірне включення у грудні 2010 року до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ТОВ ВКФ "Образ" у розмірі 104 883 грн., з огляду на нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом. Позивач, стверджуючи, що такі висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ ВКФ "Образ", не підтверджені належними доказами, які б доводили протиправність діяльності останнього та фіктивність укладених ним правочинів, просить суд визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 21.05.12 замінено позивача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит у сумі 104 883 грн. сформований позивачем за правочинами з ТОВ ВКФ "Образ", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ТОВ ВКФ "Образ", якими встановлено, що останній має стан платника "23-повідомлення про відсутність платника зі місцезнаходженням", а також відсутність у нього виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, стверджували про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями, вчиненими з цим контрагентом. З цих підстав просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне акціонерне товариство "Паляниця", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Паляниця", з 16.11.95 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 40, 41, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, займається господарською діяльністю у сфері виробництва хліба та хлібобулочних виробів.

Працівниками Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №992 від 20.04.11, 21 квітня 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині взаємовідносин з ТОВ ВКФ "Образ", за наслідками якої складено акт перевірки №31/23-6/00378767 від 22.04.11 (а.с. 18-32, т.1).

Висновками акту перевірки констатовані такі порушення позивача:

- ч. 1 ст. 203, ст. ст. 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ВАТ "Паляниця" з ТОВ ВКФ "Образ" на загальну суму 629 296,68 грн., в т.ч. ПДВ 104 883 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", в результаті чого ВАТ "Паляниця" занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 104 883 грн.

На підставі вказаного акту Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000041236 від 12.05.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 104 883 грн. за основним платежем та 52 442 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 157 325 грн. (а.с. 8, т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 21.07.11 №2251/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №000041236 від 12.05.11 залишено без змін, а скаргу ВАТ "Паляниця" - без задоволення. (а.с. 9-14, т.1).

Рішенням Державної податкової служби України №2813/6/10-2115 від 30.09.11 повторну скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 15-17, т.1).

Перевіряючи правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ "Образ", визнаних нікчемними правочинами. Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме - придбання платником податку (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом установлено, що виявлені Кіровоградською ОДПІ під час перевірки позивача порушення в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договору купівлі-продажу від 01.01.10, укладеного між позивачем та ТОВ ВКФ "Образ". (а.с. 50-51, т.1).

За умовами цього договору ТОВ ВКФ "Образ" (продавець) зобов'язується передати у власність ВАТ "Паляниця" (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору сировину для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інші товари, необхідні для їх виробництва та подальшої реалізації.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору кількість, асортимент та строки поставки товару визначаються за згодою сторін. Передача-приймання товару по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкції П-6 і П-7.

Ціна товару узгоджується сторонами в усному порядку на кожну партію товару. Сума договору складає вартість поставленого по ньому товару. Всі витрати, пов'язані з поставкою товару покладаються на продавця (пункт 2 договору).

Пунктом 3 цього договору передбачено, що покупець зобов'язується на протязі тридцяти банківських днів з моменту отримання товару оплатити його вартість продавцю в безготівковому порядку.

Додатковими угодами до вказаного договору від 10.01.10, від 30.01.10 внесено зміни щодо порядку та строків розрахунків. У редакції договору, діючій на період виникнення спірних взаємовідносин, передбачено, що оплата продукції покупцем здійснюється в безготівковому порядку протягом 1 095-ти календарних днів з дня укладення даної угоди. (а.с. 85, 86, т.3).

На виконання умов цього договору ТОВ ВКФ "Образ" у грудні 2010 року поставлено ВАТ "Паляниця" значний обсяг сировини для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інші товари, необхідні для їх виробництва та подальшої реалізації на загальну суму 629 297 грн., а саме: масложирова продукція загальною вагою 19, 5 т, родзинки вагою 2, 5 т, мак вагою 520 кг, дріжджі вагою 6, 6 т, патока вагою 5, 460 т, клейковина вагою 2 т, сухе молока вагою 400 кг, яєчний порошок вагою 675 кг, повидло вагою 1781 кг, арахіс вагою 3, 5 т, пакувальні матеріали у кількості 230 рулонів, плівка вагою 295, 1 кг.

Передача цих товарів оформлена видачею ТОВ ВКФ "Образ" позивачеві видаткових накладних №2701 від 01.12.10, №2702 від 01.12.10, №2703 від 01.12.10, №2712 від 03.12.10, №2713 від 03.12.10, №2723 від 06.12.10, №2728 від 06.12.10, № 2729 від 06.12.10, №2730 від 07.12.10, №2738 від 08.12.10, №2739 від 08.12.10, №2740 від 08.12.10, №2741 від 08.12.10, №2742 від 08.12.10, №2745 від 08.12.10, №2746 від 08.12.10, №2753 від 09.12.10, №2755 від 10.12.10, №2766 від 13.12.10, №2767 від 14.12.10, №2768 від 14.12.10, №2773 від 14.12.10, №2785 від 17.12.10, №2787 від 17.12.10, №2802 від 20.12.10, №2804 від 20.12.10, №2809 від 22.12.10, №2810 від 22.12.10, №2821 від 23.12.10, №2827 від 24.12.10, №2828 від 24.12.10, №2841 від 27.12.10, №2848 від 27.12.10, №2849 від 27.12.10, №2850 від 30.12.10, №2863 від 30.12.10 (а.с. 62-87, т.1) та податкових накладних №2701 від 01.12.10, №2702 від 01.12.10, №2703 від 01.12.10, №2712 від 03.12.10, №2713 від 03.12.10, №2723 від 06.12.10, №2728 від 06.12.10, № 2729 від 06.12.10, №2730 від 07.12.10, №2738 від 08.12.10, №2739 від 08.12.10, №2740 від 08.12.10, №2741 від 08.12.10, №2742 від 08.12.10, №2745 від 08.12.10, №2746 від 08.12.10, №2753 від 09.12.10, №2755 від 10.12.10, №2766 від 13.12.10, №2767 від 14.12.10, №2768 від 14.12.10, №2773 від 14.12.10, №2785 від 17.12.10, №2787 від 17.12.10, №2802 від 20.12.10, №2804 від 20.12.10, №2809 від 22.12.10, №2810 від 22.12.10, №2821 від 23.12.10, №2827 від 24.12.10, №2828 від 24.12.10, №2841 від 27.12.10, №2848 від 27.12.10, №2849 від 27.12.10, №2850 від 30.12.10, №2863 від 30.12.10 (а.с. 105-140, т.2)

На підставі вказаних податкових накладних позивачем у грудні 2010 року сформований податковий кредит з ПДВ на загальну суму 104 883 грн. (а.с. 228 -231, т.1, 53 -81, т.2).

Розрахунки за придбаний товар проведено протягом грудня 2010 року - січня 2011 року в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 84-93, т.2) та узгоджується з умовами договору купівлі-продажу від 01.01.10 щодо порядку розрахунків.

Аналізуючи характер взаємовідносин позивача та ТОВ ВКФ "Образ", суд дійшов до висновку, що вони випливають із угоди, яка за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Досліджуючи обставини поставки товарів, суд встановив, що за умовами договору купівлі-продажу від 01.01.10 обов'язок доставити товар покупцеві покладався на продавця (пункт 2 договору).

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що товар доставлявся та розвантажувавя на складах позивача, розташованих у м. Кіровограді по вул. Шевченка, 60 та по вул. Великій Пермській, 9а, де знаходяться виробничі потужності ВАТ "Паляниця". Перевезення товарів до місць розвантаження здійснювалося силами ТОВ ВКФ "Образ", а в окремих випадках - власним транспортом позивача (у разі, якщо переміщення товару відбувалося у межах міста Кіровограда). На пропозицію суду представник позивача не надала товарно-транспорті накладні перевізників, пояснивши, що їх примірники позивач не отримував, оскільки вантажоодержувачем виступало ТОВ ВКФ "Образ", а подорожні листи, які підтверджують перевезення товарів власними транспортними засобами позивача наразі не збереглися, так як знищені за закінченням терміну зберігання. (а.с. 36 -37, т.3 ).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ ВКФ "Образ" ОСОБА_1 підтвердив суду факт укладання з позивачем та виконання договору купівлі-продажу від 01.01.10, надавши копії відповідних первинних документів - податкових та видаткових накладних про поставку ВАТ "Паляниця" товарів та продукції за цим договором, зміст яких ідентичний змісту документів, наданих позивачем. (а.с. 189-250 т.2, а.с.1-10, 83 - 86, т.3). Крім того, на підтвердження факту придбання (походження) цих товарів та продукції надав суду угоди, на підставі яких він придбавав їх у виробників та постачальників, накладні постачальників, на підставі яких здійснювалося їх оприбуткування ТОВ ВКФ "Образ", товарно-транспортні накладні про перевезення цих товарів та продукції.

Наданими документами підтверджено придбання ТОВ ВКФ "Образ" у грудні 2010 року та подальша реалізація позивачу таких товарів від таких постачальників: від ТОВ "Агрокосм" - масложирова продукція загальною вагою 19, 5 т (а.с. 22, 81 - 82, 87 - 89, 91 - 94, 151 - 158, 181 - 188, 211 - 217, 236 - 242, т.3, 16 т.4) від ПП "КФ ТЛС" - родзинки вагою 1 т, мак вагою 520 кг (а.с. 95 - 101, 189 - 192, 198 - 201, т.3), від СП "Одеські дріжджі" - дріжджі вагою 6, 6 т (а.с. 23-35, 102 - 107, 115 - 119, 171 - 180, 193 - 197, 201 - 206, 222 -226, 231 - 235, 243 - 249, т.3) від ТОВ "Юкрейн стач" - патока вагою 5, 460 т (а.с. 107 - 114, т.3), від ПП "Айтекс-Пак" - клейковина вагою 2 т, сухе молока вагою 400 кг, яєчний порошок вагою 675 кг (а.с. 120 - 129, 207 - 210, т.3), від СТОВ "Айва" - повидло вагою 1781 кг (а.с. 130 - 136, 227-230, т.3), від ПП "Агрофірма Анастасія Плюс" - родзинки вагою 1, 5 т, арахіс вагою 3, 5 т (а.с. 18 - 21, 137 - 142, 218 - 221, т.3), від ТОВ ПФ "Полімер" - пакувальні матеріали у кількості 40 рулонів (а.с. 143 - 151, т.3), від ТОВ "Івентус Груп" - пакувальні матеріали к кількості 190 рулонів (а.с. 159 - 166, т.3), від ТОВ "НВ фірма "Рута" - плівка вагою 295, 1 кг (а.с. 167 - 170, т.3)

З цих документів вбачається, що вказана продукція поставлялася у місця, названі покупцем (ТОВ ВКФ "Образ") як пункти розвантаження - за адресами у м. Кіровограді по вул. Великій Пермській, 9а та по вул. Шевченка, 60, де, як встановлено судом, розташовані виробничі цехи та складські приміщення ВАТ "Паляниця", що знаходяться у його власності та користуванні (а.с. 6 - 12, т.4)

Прийнявши там вантажі від своїх постачальників, директор ТОВ ВКФ "Образ" ОСОБА_1 передавав їх позивачеві разом з податковими та видатковими накладними. Прийняття товарів на складі від імені ВАТ "Паляниця" здійснювала уповноважена посадова особа - начальник відділу постачання Гирба Ф.А. за довіреністю №12ААЕ 538194 від 01.12.10 (а.с. 72 - 73, 90, т.3).

Надані позивачем документи свідчать, що отримані товари та продукція оприбутковано по складах. Операції з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей відображено у бухгалтерському обліку відповідними проводками. (а.с. 52 - 60, 61, т.1)

Рух сировини та передачі залишків по складу відображені у відповідних звітах (а.с. 99 - 222, т.1) Сировина та продукція зі складів передані у виробництво, що підтверджується накладними-вимогами (а.с. 232 - 246, т.1, а.с. 1- 44, т.2), та використані при виробництві хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Таким чином, судом установлено, що право на податковий кредит у позивача по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ "Образ" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ ВКФ "Образ", знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", оскільки товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №31/23-6/00378767 від 22.04.11 та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, під час проведення документальної перевірки зміст правочину, укладеного позивачем з ТОВ ВКФ "Образ", податковим органом не з'ясовувався, обставини укладання та виконання цього правочину, а також реальність господарських операцій, опосередкованих ним, не досліджувалися, податкові накладні не перевірялися. У ході перевірки використані дані АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", якими встановлено розбіжності між задекларованими позивачем та ТОВ ВКФ "Образ" показниками податкової звітності за грудень 2010 року (а.с. 150 - 157, т.2).

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні послугував викладений в акті перевірки №31/23-6/00378767 від 22.04.11 висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ ВКФ "Образ". Воднораз, в підґрунтя такого висновку покладено довідку Кіровоградської ОДПІ №36/23-30/13760586 від 11.04.11 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ "Образ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.10 по 31.01.11", відповідно до якої, з огляду на відсутність ТОВ ВКФ "Образ" за його юридичною адресою, неможливістю встановлення його фактичного місцезнаходження та ненаданням ним для перевірки первинних документів, податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ ВКФ "Образ" здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а правочини, укладені ним з підприємствами - покупцями, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. (а.с. 142 - 151, т.2).

Як пояснив суду представник відповідача, на підставі цієї довідки в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" були відкориговані податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований ТОВ ВКФ "Образ" у відповідні періоди, що призвело до виникнення розбіжностей між сумами його податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту позивача, задекларованими за грудень 2010 року.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_1, наданими у судовому засіданні, про факт проведення перевірки ТОВ ВКФ "Образ", результати якої оформлені довідкою №36/23-30/13760586 від 11.04.11, йому нічого невідомо, примірник цієї довідки податковим органом йому не вручався, пояснення з документальним підтвердженням не запитувалися, первинні документи не витребовувалися та не досліджувалися. Наполягав, що юридичною адресою підприємства є: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 20, за якою підприємство постійно знаходиться.

Як свідчать матеріали реєстраційної справи ТОВ ВКФ "Образ", надані на запит суду державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, його місцезнаходженням є: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 20. Записи про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб не вносилися. Навпаки, ТОВ ВКФ "Образ" постійно підтверджував відомості про себе шляхом надіслання відповідних реєстраційних карток форми №6 на виконання повідомлень реєстратора, що направлялися ним у зв'язку з надходженням від Кіровоградської ОДПІ повідомлень форми №18-ОПП про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (а.с. 168 - 169, т.2, а.с. 20 - 199, т.4). Отже, у судовому засіданні спростовано доводи відповідача про відсутність ТОВ ВКФ "Образ" за місцем його знаходження, якими він обґрунтовував свої висновки про фіктивність діяльності останнього.

Щодо оцінки відповідачем правочину, укладеного позивачем з ТОВ ВКФ "Образ", як нікчемного, суд виходить з того, що, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладання та виконання спірного договору) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Зокрема відповідачем суду не надано належних доказів наявності у діях ОСОБА_1 який діяв з боку ТОВ ВКФ "Образ" у взаємовідносинах з позивачем та підписав первинні документи, наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного правочину, що б тягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді зменшення податкового кредиту.

Як передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України (у редакції Закону України від 02.12.10 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.11), у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ ВКФ "Образ", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Судом установлено, що органами досудового слідства директор ТОВ ВКФ "Образ" ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а саме у тому, що він, будучи директором ТОВ ВКФ "Образ", в порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у період 01.10.09 - 30.12.10, шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Агро-Буд-Гранд", ПП "Агроленд-КР", ПП "Агро-По", ПП "Єлисавет-Агро-Світ", ПП "Корел-Плюс", ПП "РВК-Агро", ПП "Спец-Тех-Агро", ПП "Трансзерагро", достовірно знаючи, що таких взаємовідносин у дійсності не відбувалось, переслідуючи єдиний злочинний намір, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 975 252,80 грн., що є особливо великим розміром. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда у кримінальній справі №1111/7398/12 від 07.09.12 ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ст.212 КК України, провадження у справі закрито. (а.с. 17 - 19, т.4).

Суд зазначає, що то факт, що ТОВ ВКФ "Образ" мало господарські взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, а саме ПП "Агро-Буд-Гранд", ПП "Агроленд-КР", ПП "Агро-По", ПП "Єлисавет-Агро-Світ", ПП "Корел-Плюс", ПП "РВК-Агро", ПП "Спец-Тех-Агро", ПП "Трансзерагро", не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної між ним та позивачем, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари, які поставлялися позивачу за укладеним з ТОВ ВКФ "Образ" договором, придбавалися останнім саме у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Натомість у судовому засіданні встановлено походження цих товарів, які попередньо придбані ТОВ ВКФ "Образ" від постачальників ТОВ "Агрокосм", ПП "КФ ТЛС", СП "Одеські дріжджі", ТОВ "Юкрейн стач", ПП "Айтекс-Пак", СТОВ "Айва", ПП "Агрофірма Анастасія Плюс", ТОВ ПФ "Полімер", ТОВ "Івентус Груп", ТОВ "НВ фірма "Рута", що не спростовано відповідачем, внаслідок чого підтверджено товарність поставок, визнаних відповідачем нікчемними правочинами.

Суд відмічає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ ВКФ "Образ" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ ВКФ "Образ" товарів мали місце та фактично здійснені. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Вказані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704. У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ВАТ "Паляниця", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарських операцій, за правочином, визнаним ним нікчемним.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з частиною 3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ВАТ "Паляниця" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року, тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 104 883 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України у розмірі 52 442 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №000041236 від 12.05.11, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Паляниця" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №000041236 від 12.05.11.

Присудити приватному акціонерному товариству "Паляниця" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш