Рішення № 29801099, 28.02.2013, Красногвардійський районний суд

Справа № 109/471/2013- ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Проскурні С.М.,

секретаря - Грабовенко К.А.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, представляючи інтереси ОСОБА_2, у січні 2013 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1517 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, здійснити їх поділ, виділивши кожній із сторін приміщення в житловому будинку, що складають 50/100 домоволодіння, та 1/2 частину земельної ділянки.

Вимоги мотивовано придбанням подружжям вищезазначеного нерухомого майна за час шлюбу та правом позивачки на його поділ, частки яких є рівними.

До початку розгляду справи по суті представником позивачки були змінені позовні вимоги, просила визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 жилого будинку із спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,1517 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1. Припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/2 жилого будинку із спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,1517 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, визнати домоволодіння та земельну ділянку об'єктом права спільної сумісної власності сторін, визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого майна без його поділу в натурі та, відповідно, припинити право власності відповідача на 1/2 частку цього майна.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 визнав позов, зробивши усну заяву, вказавши, що ніколи не заперечував права власності дружини на половину майна, придбаного за час шлюбу.

Згідно зі статтею 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.09.1977 р. по 15.01.2013 р.

За час перебування у шлюбі набули жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано Джанкойським БТІ на ім'я ОСОБА_3 01 вересня 1994 року.

На підставі рішення Олександрівської сільської ради від 12.09.2012 р. № 136-15 20 листопада 2012 року ОСОБА_3 було видано державний акт Серія ЯМ № 984819 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0122080300:01:001:0050 площею 0,1517 га, розташовану по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя (стаття 61 СК України) можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки, грошові кошти, тощо.

Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічне правило було закріплене статтями 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969р., який був чинним під час виникнення спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що вказані вище жилий будинок зі спорудами та земельна ділянка були набуті за час шлюбу подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони є об'єктом права їх спільної сумісної власності, відтак позивачці належить ідеальна 1/2 (одна друга) частка у вказаному нерухомому майні.

В разі поділу майна право спільної сумісної власності припиняється.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлене за домовленістю співвласників або законом (статті 356, 357 ЦК України).

Відповідачу ОСОБА_3 у зв'язку з визнанням позову були роз'яснені наслідки відповідної процесуальної дії.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в межах заявлених вимог, визнання за позивачкою права власності на ідеальні 1/2 (одну другу) частки домоволодіння та земельної ділянки, без їх реального поділу, та припинення права власності відповідача на ідеальні 1/2 (одну другу) части в цьому ж майні.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Беручи до уваги, що при звернені до суду з позовними вимогами майнового характеру позивачкою було сплачено судовий збір у мінімальному розмірі, а визначити точну його ціну неможливо у зв'язку з відсутністю оцінки жилого будинку зі спорудами, на підставі пункту 9 частини першої, частини другої статті 80 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню недоплачений судовий збір за вимогами щодо права власності на земельну ділянку.

Згідно з витягом з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 82 539,97 грн., відтак з позивачки слід стягнути недоплачений судовий збір в розмірі 412,70 грн., що становить 1 відсоток ціни позову (82 539,97 грн. х 1/2 х 1%).

Керуючись статтями 22 КпШС України 1969 р., 60, 61 СК України, 355-357 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 80, 88, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1517 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальні 1/2 (одну другу) частку жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами, та 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1517 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 Красногвардійського району Автономної Республіки Крим.

Припинити право власності ОСОБА_3 на ідеальні 1/2 (одну другу) частку жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами, та 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1517 га цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 Красногвардійського району Автономної Республіки Крим.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 412 грн. 70 коп. (Чотириста дванадцять грн. 70 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя С.М. Проскурня