Рішення № 29800763, 07.03.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/52/13- ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

9 січня 2013 року, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке, згідно Статуту та рішення загальних зборів акціонерів від 22.09.2009 р. № 3б-2/2009, було перейменовано та є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», звернулися до суду з названим позовом, в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 014/9255/6/15278 від 14.05.2008 р., банк надав, а відповідач прийняв кредит в сумі 135350 доларів США для придбання нерухомості, а саме : земельної ділянки, площею 0,1200 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою : АДРЕСА_1 під 13% річних і строком повернення до 13.05.2028 р. Факт отримання відповідною кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 9255/179223 від 14.05.2008 р.

Крім того, згідно умов вказаного договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу кредит в повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом, пені, штрафів та комісій в розмірах, порядку та строках, передбачених умовами кредитного договору, а саме розділом 5.

Також, відповідно до п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відповідач зобов'язався сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за зазначеним кредитним договором, між сторонами, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки (реєстр. № 1765) від 14.05.2008 р., відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку банку зазначену вище земельну ділянку, яку він придбав за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу від 14.05.2008 р. (реєстр. № 1763), відповідно до умов якого, відповідач є покупцем вказаної ділянки.

Відповідачем систематично порушувались умови та строки повернення кредиту позивачу, у зв'язку з чим, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2009 р. було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 143649,05 дол. США, з яких 134241,24 дол. США заборгованість за кредитом, 9407,81 дол. США заборгованість за відсотками та пеню 3409,15 грн., на підставі якого, Дніпровським райсудом м. Києва, були видані виконавчі листи на виконання вказаного рішення на вказані суми. Однак, на дату подання даного позову, зазначене рішення третейського суду не виконане і заборгованість відповідачем не погашена.

Незважаючи на письмову вимогу-попередження на ім.`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку відмови в добровільному погашенні заборгованості за кредитом, яка була надіслана відповідачу банком 14.10.2008 р. і залишена відповідачем без відповіді і задоволення, кредит погашений не був.

Станом на 14.11.2012 р., заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним кредитним договором, без врахування штрафних санкцій складає 211246,94 дол. США (еквівалент 1688496,78 грн.), в тому числі : заборгованість по кредиту 134241,24 дол. США (1072990,23 грн.) та заборгованість по відсоткам 77005,70 дол. США (615506,56 грн.).

З метою недопущення повторного стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача, враховуючи стягнення рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2009 р. 134241,14 заборгованості по повергненню коштів та 9407,81 дол. США заборгованість по відсоткам, стягненню з відповідача підлягає заборгованість по простроченим відсоткам, яка складає 67597,89 дол. США (77005,70 дол. США - 9407,81 дол. США), які позивачі, з посиланням на умови договору іпотеки, просили суд стягнути з відповідача, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1200 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, шляхом визнання за позивачами права власності на дану ділянку за ціною, визначеною висновком експерта про експертну грошову оцінку землі від 19.09.2012 р. у розмірі 104328 грн., зазначивши, що рішення суду є підставою для реєстрації права власності на вказану ділянку за ПАТ «Ерсте Банк» і стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1043,28 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, але в подальшому в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду письмову заяву, в якій повністю підтримав позов, і з посиланням на ст. 158 ч. 2 ЦПК України, просив суд, слухати справу без його участі, не заперечуючи при цьому проти ухвалення заочного рішення по справі у випадку неявки відповідача (а.с. 85).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України, за місцем його реєстрації, яке підтверджується довідкою Відділу адресно-довідкового бюро ГУ ДМС України Одеській області від 05.02.2013 р. та поштовими повідомленням про вручення судових повісток під підпис, причини своєї неявки суду не повідомив - заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 79,81,84).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ - і за її межами. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя - покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержаталь має право вимагати дострокового виконання осиного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Статтями 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору - іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги і якщо протягом встановленого строку - вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім цього, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір або відповідне застереження в іпотечному договорі - яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У судовому засіданні, судом встановлено, що що відповідно до кредитного договору № 014/9255/6/15278 від 14.05.2008 р., банк надав, а відповідач прийняв кредит в сумі 135350 доларів США для придбання нерухомості, а саме : земельної ділянки, площею 0,1200 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою : АДРЕСА_1 під 13% річних і строком повернення до 13.05.2028 р. Факт отримання відповідною кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 9255/179223 від 14.05.2008 р. (а.с. 10-15).

Згідно умов вказаного договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу кредит в повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом, пені, штрафів та комісій в розмірах, порядку та строках, передбачених умовами кредитного договору, а саме розділом 5.

Також, відповідно до п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відповідач зобов'язався сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за зазначеним кредитним договором, між сторонами, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки (реєстр. № 1765) від 14.05.2008 р., відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку банку зазначену вище земельну ділянку, яку він придбав за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу від 14.05.2008 р. (реєстр. № 1763), відповідно до умов якого, відповідач є покупцем вказаної ділянки (а.с. 16-22).

Внаслідок того, що відповідачем систематично порушувались умови та строки повернення кредиту позивачу, після звернення позивачів з позовом до третейського суду, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2009 р. було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 143649,05 дол. США, з яких 134241,24 дол. США заборгованість за кредитом, 9407,81 дол. США заборгованість за відсотками та пеню 3409,15 грн., на підставі якого, Дніпровським райсудом м. Києва, були видані виконавчі листи на виконання вказаного рішення на вказані суми (а.с. 23-25).

Однак, як встановив суд, на дату подання даного позову, зазначене рішення третейського суду не виконане і заборгованість відповідачем не погашена.

Незважаючи на письмову повідомлення - вимогу банку від 14.10.2008 р. на ім.`я ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», у випадку відмови в добровільному погашенні заборгованості за кредитом, останній залишив її поза увагою і без задоволення та відповіді, і як наслідок, відповідачем кредит погашений не був (а.с. 26-27).

Станом на 14.11.2012 р., заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним кредитним договором, без врахування штрафних санкцій складає 211246,94 дол. США (еквівалент 1688496,78 грн.), в тому числі : заборгованість по кредиту 134241,24 дол. США (1072990,23 грн.) та заборгованість по відсоткам 77005,70 дол. США (615506,56 грн.), обґрунтований розрахунок якої, зроблений у відповідності до норм чинного законодавства України, був наданий позивачами суду та перевірений судом (а.с. 8-9).

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що забезпеченням цього договору є земельна ділянка, площею 0,1200 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, загальною вартістю 854496 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.4, 5.5.1 договору іпотеки - у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором - іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки. У відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку», цей договір - є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може : згідно ст. 37 вказаного закону задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором - шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. В цьому випадку, цей договір (застереження п. 5.5.1) - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» - продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.3 договору, яка сторонами визначається як ціна продажу предмета іпотеки, або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продаж, укладений у відповідності до цього пункту - є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Як встановив суд, це було підтверджено матеріалами справи і поясненнями представника позивача, в подальшому, після ухвалення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків рішення про стягнення з відповідача та поручителя за кредитним договором боргу у сумі 143649,05 дол. США, які складаються з боргу по погашенню кредитних коштів, сплаті відсотків, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - відповідачем борг сплачений не був, і враховуючи, що на сьогодні, у відповідача існує заборгованість по погашенню прострочених відсотків в сумі 67597,89 дол. США, вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, судом було встановлено факт невиконання відповідачем кредитних зобов'язань, а тому у суду є всі законні підстави звернути стягнення на предмет іпотеки, з приводу чого, позивачем, у відповідності до ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», була надіслана на адресу відповідача вищевказана письмова вимога про усунення порушень у неменше ніж тридцяти денний строк.

У відповідності до висновку експерта про експертну грошову оцінку земельної ділянки - її вартість, станом на 19.09.2012 р. становить - 104328 грн. (а.с. 36-69).

На момент розгляду справи, доказів погашення відсотків, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

На думку суду, позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору з іпотекодавцем ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку слід здійснити шляхом визнання на неї права власності за позивачем, зазначивши, що рішення суду є підставою для реєстрації права власності на землю за ПАТ «Ерсте Банк».

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1043,28 грн., які були підтверджені банком документально (а.с. 1).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими і доведеними позивачем документально та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,169,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533,549,625,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість по простроченим відсоткам за договором кредиту в сумі 67597,89 доларів США - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 14.05.2008 р. (реєстр. № 1765), посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 : на земельну ділянку площею 0,1200 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, кадастровий номер : 5123781500020010346, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 14.05.2008 р. (реєстр. № 1763) посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 і знаходиться в іпотеці АТ «Ерсте Банк» на підставі вищевказаного договору іпотеки - шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (м. Київ, вул. Польова, 24-Д, код ЄДРПОУ 34001693) права власності на дану земельну ділянку, вартістю 104328 грн.;

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» суму судового збору у розмірі 1043,28 грн.;

Рішення суду є підставою для реєстрації права власності на зазначену вище земельну ділянку за Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій