Постанова № 29799044, 05.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5023/4192/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - ОСОБА_1 - особисто

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вх. №29Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4192/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр», м. Київ

про стягнення 15090,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр», м. Київ 15090 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що перший відповідач в порушення умов договору №05/07 від 05.07.2012 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг перевезення.

30.11.2012 року позивач надав остаточну заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 1 - 8000 грн. заборгованості, 75,41 грн. пені, 15,08 грн. 3% річних та судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року у справі №5023/4192/12 (суддя Смірнова О.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ФО-П ОСОБА_1 на користь ТОВ «Віннер» 8000 грн. заборгованості, 68,95 грн. пені, 13,77 грн. 3% річних та 1607,88 грн. судового збору. В стягнення 6,5 грн. пені та 1,31 грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням перший відповідач ФО-П ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.12.2012 р. з підстав порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Також, заявник апеляційної скарги просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення коштів з ФО-П ОСОБА_1

Позивач, ТОВ «Віннер», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що на його думку твердження заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи є необґрунтованим, надуманим та таким, що не відповідає дійсності. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

ТОВ «ТСК Центр» - другий відповідач по справі - відзиву на апеляційну скаргу не надав та не скористався наданим йому процесуальним правом брати участь у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач і 2-відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 05.07.2012 р. між ФО-П ОСОБА_1 (експедитор - відповідач по справі) та ТОВ «Віннер» (перевізник - позивач по справі) був укладений договір перевезення, за умовами якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати визначені цим договором зобов'язання по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності до умов заявок експедитора, а експедитор, в свою чергу, оплатити вказані перевезення згідно договору.

Заявки є невід'ємною частиною договору, в якій відображуються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та упаковка вантажу, його особисті характеристики, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоотримувача, пункти відправки та призначення вантажу, маршрут перевезення, державні номери транспортного засобу, вимоги до технічного і санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки експедитора, дата та час завантаження і розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати, інші умови перевезення (п. 1.2).

Експедитор зобов'язався оформити письмову заявку на перевезення вантажу з вказівкою, зокрема, про розмір оплати та інших умов перевезення. Також, експедитор зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати перевізнику узгоджений розмір оплати. При чому, заявки можуть передаватися перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку. Прийнята перевізником заявка повинна бути підтверджена підписом уповноваженої особи, завірена офіційно виданим штампом або печаткою перевізника та передана факсимільним зв'язком експедитору (п.3.1, 3.3).

Розділом 4 даного договору закріплений порядок розрахунків. Так, розрахунки в межах цього договору здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті в строки, встановлені в заявці, при умові отримання експедитором всіх належним чином оформлених оригіналів документів.

На виконання умов договору, ФО-П ОСОБА_1 за допомогою факсимільного зв'язку, як то передбачене п. 3.3 договору, звернулася до ТОВ «Віннер» із письмовою заявкою №1 від 05.07.2012 р. про здійснення перевезення вантажу за маршрутом: завантаження - м. Рязань (Російська Федерація), перевантаження - м. Київ, розвантаження - м. Ужгород. Вказана заявка була виконана у відповідності до умов договору та містила всі обов'язкові реквізити, зокрема печатку та підпис відповідача.

В свою чергу, позивач, ТОВ «Віннер», прийняв вказану заявку №1 від 05.07.2012 р., підписав її, чим підтвердив досягнення усіх істотних умов для договорів такої категорії: маршрут руху, найменування вантажу, адресу завантаження вантажу, адресу розвантаження вантажу, митне оформлення вантажу додаткову інформацію щодо вантажу, умови оплати, особливі умови та інше, та направив її факсом відповідачу. Тобто, зазначена заявка була узгоджена обома сторонами, про що свідчать їх підписи та печатки.

Заявка № 1 від 05.07.2012 р. містить в собі інформацію про те, що ФОП ОСОБА_1 - 1-й відповідач, повинен здійснити оплату вказаних послуг безготівковим способом у розмірі 8000 грн. на протязі 8 банківських днів після одержання оригіналів документів: рахунку, акту виконаних робіт 2 екземпляра, договору 2 екземпляра, CMR 2 екземпляра: оригіналу + копії, завіреною мокрою печаткою перевізника, свідоцтво реєстрації платника податку, завіреною мокрою печаткою перевізника, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, завірене мокрою печаткою перевізника.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач - ТОВ «Віннер» свої зобов'язання виконав належним чином та доставив вантаж вантажоодержувачу. Цей факт підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 0456946 та товарно-транспортною накладною №ТЦ-1160 від 12.07.2012 р.

Відповідно до умов заявки на адресу відповідача кур'єрською службою 08.08.2012 р. були направлені оригінали документів, отримані відповідачем 10.08.2012 р. згідно авіа накладної №1462244 та реєстру адресного обслуговування від 10.08.2012 р.

З урахуванням 8 банківських днів та того, що оригінали документів були отримані відповідачем 10.08.2012 р., передбачених заявкою, строк для оплати послуг настав 22.08.2012 р.

Але ФОП ОСОБА_1 - 1-й відповідач за послуги перевезення з позивачем не розрахувалася, внаслідок чого у 1-го відповідача виникла заборгованість у сумі 8000 грн. (сума основного боргу).

26.07.2012 р. позивачем було виставлено першому відповідачу рахунок №99 на оплату транспортних послуг в розмірі 8000 грн. та складено акт виконаних послуг, який не було підписано 1-им відповідачем.

В своїй апеляційній скарзі, 1-й відповідач зазначає, що між сторонами по справі відсутні жодні договірні відносини, оскільки договір №05/07 між ними не укладався.

Проте, заявка №1 була підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін, її оригінал був досліджений судом першої інстанції, про що зазначено в оскарженому рішенні. Перший відповідач - ФОП ОСОБА_1 не заперечувала проти цього факту ані в суді першої інстанції в ході судових засідань, ані при розгляді справи в апеляційній інстанції, що свідчить про узгодження вказаної заявки між сторонами, та ще раз підтверджує укладання договору, виконання вказаного договору сторонами та існування між сторонами договірних правовідносин.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, зважаючи на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення з 1-го відповідача коштів в сумі 8000 грн., оскільки вона є правомірною та обґрунтованою.

Також апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення з 1-го відповідача на користь позивача пені та трьох відсотків річних з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.10 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг з перевезення, експедитор оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримання оплати.

Судом першої інстанції було ретельно досліджено поданий позивачем розрахунок пені, та цілком обґрунтовано задоволено його в частині стягнення з 1-відповідача 68,95 грн., з урахуванням невірно заявленого періоду нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних за договором перевезення, поданий позивачем, був також перевірений судом першої інстанції та задоволений в розмірі 13,77 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4192/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі №5023/4192/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 04 березня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.