Рішення № 29798980, 06.03.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

06 березня 2013 року Справа №5028/8/59/2012

За позовом: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»,

вул. Набережна Перемоги, 32, офіс 402, м. Дніпропетровськ, 49000

до відповідача: приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»,

Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601 (поштова адреса: вул. Шевченка, 5, м.Чернігів, 14000)

про стягнення 11062грн.61коп. страхового відшкодування

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Супрун Н.С. - представник, довіреність №Э.37.7.0.0./Д-413 від 02.11.2011р.

Від відповідача: Меленевська Н.В. - юрисконсульт, довіреність №259/12/12 від 14.12.2012р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 жовтня 2012 року приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» подано до господарського суду Чернігівської області позов про стягнення з публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «ЯСЕН» 11062грн.61коп., виплачених ним як страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєнні якої є особа, що на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі №5028/8/59/2012.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу застрахована вказаною страховою компанією.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2012р. здійснено заміну неналежного відповідача ПрАТ «Продовольча компанія «Ясен» на належного - приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», в зв'язку з чим розгляд справи, а відтак і перебіг строку вирішення спору розпочались заново. Внаслідок вказаної дії фактично змінився процесуальний статус ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» у даній справі з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013р. за заявою відповідача (ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія») продовжено строк розгляду спору до 06 березня 2013 року.

Відповідач (ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія») проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування на підставі поданої заяви та всіх документів необхідних для розгляду цього питання. В свою чергу, позивач, за повідомленням відповідача, не звернувся до нього з заявою про виплату страхового відшкодування, не надав необхідних для розгляду та прийняття відповідного рішення документів, внаслідок чого у відповідача не має законних підстав для виплати страхового відшкодування. Також за твердженням відповідача дорожньо-транспортна пригода сталася після закінчення строку дії договору та позивачем не надано доказів дії договору страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. на момент ДТП. Як зазначає відповідач, відповідно до договору страхування №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. ПАТ КБ «ПриватБанк» як вигодонабувач мав першочергове право на отримання страхового відшкодування, а також повинен був надати письмову згоду на його виплату Міхеєнку П.М., як страхувальнику. Однак, позивачем не надано доказів узгодження виплати страхового відшкодування із вигодонабувачем. Позивачем також не надано доказів звернення до нього страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування після ДТП. Крім того, відповідач вказує, що надані позивачем на підтвердження розміру шкоди, заподіяної транспортному засобу в результаті ДТП, документи є недостатніми та не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть бути прийнятті для визначення розміру страхового відшкодування. Також відповідач стверджує, що платіжне доручення №17402 від 08.12.2009р. не є належним доказом виплати страхового відшкодування страхувальнику Міхеєнку П.М., оскільки одержувачем коштів за вказаним розрахунковим документом є «ПриватБанк», а не страхувальник Міхеєнок П.М. До того ж, у розділі «призначення платежу» зазначено «Выплата стр. возмещ. Михеенок П.М. ИНН 2976912495 (дог. SUC1АК00044098 від 31.05.2009 р. акт.И-1412 от 03.12.2009), в счет погашения зад-ти по кредиту (14458169)». При цьому, позивачем не надано документів, які б підверджували наявність заборгованості за кредитним договором, укладеним між Банком та Міхеєнок П.М. Крім того, в платіжному дорученні є посилання на договір від 31.05.2009р., докази існування якого позивачем не надані.

В зв'язку із запереченням відповідачем результатів проведеної оцінки матеріальної шкоди до початку судового засідання 27.02.2013р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля ВАЗ 21112, державний номер ВМ8210АЕ на дату заподіяння шкоди - 04.11.2009р.

В зв'язку з відсутністю представників сторін в судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2013р., з метою надання можливості відповідачу скористатись своїм правом запропонувати суду питання, які мають бути поставлені на вирішення судових експертів, розгляд справи ухвалою господарського суду від 27.02.2013р. відкладено на 06.03.2013р.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 06.03.2013р., прийняли участь уповноважені представники сторін.

06.03.2013р. в судовому засіданні позивачем подано заяву про відмову від клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи, яке подавалось до суду 27.02.2013р.

З огляду на відмову позивача від клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, вказане клопотання судом не розглядається. Підстав для призначення судової експертизи за власною ініціативою судом також не вбачається.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

31 травня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (страховик за договором) та фізичною особою Міхеєнок Павлом Митрофановичем (страхувальник за договором) укладено договір страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 (далі за текстом - договір страхування), за умовами якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.

Як вбачається із витягу з протоколу №1/2011 (Т.1, а.с.49-50) 27.04.2011р. на загальних зборах ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» прийнято рішення змінити найменування товариства з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ». З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме позивач є страховиком за договором страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р.

Відповідно до п.5.1. договору страхування об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - ВАЗ 21122, реєстраційний номер ВМ8210АЕ.

Згідно із п.3 договору страхування страховим агентом і вигодонабувачем за даним договором є ПриватБанк.

Як вбачається із п.5.2. договору страхування цей договір укладено на виконання договору застави, укладеного між ПриватБанком та страхувальником з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 31.05.2007 №SUC0АК00031545.

Відповідно до п.6 договору страхування розмір страхової суми становить 46300грн.

В силу п.7 договору страхування до страхових випадків належить, зокрема, «ДТП» Пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП за його участю (п.7.1.1.). Розмір безумовної франшизи за даним страховим випадком складає 1% від страхової суми, зазначеної в п.6 цього договору.

Згідно із п.8 договору страхування страховий платіж (разом по всіх об'єктах) становить 1944,6грн. У разі лонгації договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

В пункті 9 договору страхування сторони встановили, що цей договір діє 12 місяців (один рік) з 31.05.2007 по 30.05.2008 включно (але не більше ніж сплачуємий період п.10.1.) При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п.8 цього договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

В пункті 10 договору страхування сторони визначили порядок та строки сплати страхових платежів та домовились, що страховий платіж у сумі 1944,6 сплачується 31.05.2007р., сплачуємий період 31.05.2007 по 30.05.2008. При бажанні страхувальника продовжити строк дії договору страхові платежі сплачуються в наступних роках за цим же графіком, у вказаний в цьому пункті день вказаного місяця, але наступного року. Сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку сплати останнього платежу (п.10.1.). Страхові платежі здійснюються за реквізитами: рахунок №26507050000686, МФО 305299 у ПриватБанку, код ЗКПО 33248430 (п.10.2.). Цей договір набуває чинності з моменту надходження на поточний рахунок страховика повної суми відповідної частки страхового платежу, зазначеного у п.10.1. цього договору, за вказаними в п.10.2. реквізитами, але не раніш ніж ТЗ буде зареєстроване в відповідних органах Державної реєстрації ТЗ згідно законодавства України.

Відповідно до п.11 договору страхування у разі несплати або не повної сплати відповідної частки страхового платежу цей договір не набуває сили (або припиняє свою дію) і ніякі виплати страхового відшкодування за ним не здійснюються.

Як свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (Т.1, а.с.45) автомобіль марки ВАЗ 21112, що належить Міхеєнок П.М., 30.05.2007р., зареєстрований підрозділом Державтоінспекції при УМВС України в Сумській області за реєстраційним номером ВМ8210АЕ.

На виконання умов договору страхування страхувальником сплачено позивачу страховий платіж у сумі 1944грн.60коп., що підтверджується меморіальним ордером №70601В003Р від 01.06.2007р. (Т.1, а.с.145) та свідчить про набрання договором страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. чинності.

Крім того, страхувальником в 2008 та 2009 роках здійснено сплату страхових платежів на підставі вказаного договору страхування з урахуванням встановленого цим договором зменшення на 4,4% від попереднього страхового платежу (п.8 договору страхування), що підтверджується меморіальним ордером №OEGJ від 30.05.2008р. на суму 1859грн.04коп. (Т.1, а.с.146) та меморіальним ордером №PT029B2S6B від 29.05.2009р. на суму 1777грн.24коп. (Т.1, а.с.144) та наслідком чого в силу п.9 договору страхування є його лонгація на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

Таким чином, суд пригодить до висновку, що договір страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. діяв в 2009 році, а тому твердження відповідача, що 04.11.2009р. дорожньо-транспортна пригода сталася після закінчення строку дії договору не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Аналіз договору №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України «Про страхування».

За змістом ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із довідки ДАІ від 05.11.2009р. (Т.1, а.с.12) 04.11.2009р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ВАЗ 2112, номерний знак ВМ8210АЕ, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

05 листопада 2009 року Міхеєнок П.М. у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого автомобіля марки ВАЗ 21122, реєстраційний номер ВМ8210АЕ, звернувся до позивача із завою (т.1, а.с.150-151) про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п.п.15.8., 15.9. умов страхування, які є невід'ємною частиною договору страхування №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р., при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки. Відшкодування збитків провадиться з вирахуванням фізичного зносу на день настання страхового випадку частин, деталей і приладдя, що підлягають заміні.

Згідно із п.15.12. умов страхування страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком.

Як вбачається із п.п.6.1., 6.5. звіту №001-3618, складеного 25.11.2009р., (т.1, а.с.17-41) вартість ремонтно - відновлювальних робіт становить 10748грн.91коп. (з ПДВ 12898грн.69коп.); вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ 21112, державний номер ВМ8210АЕ складає 11525грн.61коп.

03 грудня 2009 року позивачем складено страховий акт №И-14412 (т.1, а.с.42-43), відповідно до якого вищевказана дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок, в зв'язку з чим вирішено виплатити страхове відшкодування з урахуванням 1% (463грн.) безумовної франшизи у розмірі 11062грн.61коп. на рахунок Сумської філії відділення ПриватБанку в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Факт виплати позивачем страхового відшкодування у розмірі 11062грн.61коп. підтверджується платіжним дорученням №17402 від 08.12.2009р. (т.1, а.с.44).

Як вбачається із п.п.3, 4.2. договору страхування сторони домовились, що у разі настання страхового випадку страхове відшкодування виплачується, зокрема, вигодонабувачеві, яким за даним договором є ПриватБанк.

Відповідно до ч.2 ст.985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача щодо порядку виплати страхового відшкодування судом не приймаються до уваги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 11062грн.61коп. у зв'язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р.

В силу ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне за змістом правило щодо переходу до страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат викладене в ст.993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із змісту постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.12.2009р. по справі №3-6541/2009 (т.1, а.с.62) 04.11.2009р. о 14год.20хв. Кичка Г.С. керуючи в м. Суми по вул. Привокзальна автомобілем марки «Камаз» держ. знак 05340 МН з напівпричепом ОДАЗ д.з. 07977 ММ не надав переваги в русі автомобілю, який наближався справа, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21112» д.з. ВМ8210АЕ, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.16.14 ПДР України. Вказаною постановою суду Кичку Григорія Сергійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 340грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки №60/0 від 11.11.2009р. (т.1, а.с.46), Кичка Г.С. з 21.03.1996р. та на момент видачі довідки працював у ПАТ «Продовольча компанія «ЯСЕН» водієм 2 класу транспортного цеху (наказ №47 від 25.03.1996р.). Відповідно до наказу №185а від 05.10.2009р. «Про закріплення автотранспорту та проведення ремонтних робіт при ТО та ремонті водіями та слюсарями транспортної дільниці» (т.1, а.с.47-48) за Кичкою Г.С. було закріплено автомобіль КАМАЗ 5410 №05340 МН та п.причіп ОДАЗ 9370 №07977 МН, які знаходиться на балансі підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода (04.11.2009р.) Кичка Г.С. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Продовольча компанія «ЯСЕН».

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ПАТ «Продовольча компанія «ЯСЕН» на момент, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована ВАТ «СТ «Гарантія» щодо забезпеченого транспортного засобу - автомобіля КАМАЗ 5410, номерний знак 05340МН, згідно із полісом №ВС/3105503 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Т.1, а.с.119) та щодо забезпеченого транспортного засобу - причепу до вантажного автомобіля ОДАЗ 9370, номерний знак 07977 МН згідно із полісом №ВС/7979930 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Т.1, а.с.120).

Відповідно до п.1.1.3 Статуту ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» (Т.1, а.с.114-116), в редакції затвердженій загальними зборами акціонерів (протокол №1 від 29.04.2011р.), державна реєстрація змін до установчих документів проведена 20.06.2011р. за номером запису 10701050085017939, приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (ідентифікаційний код 14229456) є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (ідентифікаційний код 14229456) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач є страховиком за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3105503 та №ВС/7979930.

За змістом п.1 вищевказаних полісів страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із п.2 полісів ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500грн., франшиза - нуль.

Відповідно до п.3 поліса №ВС/3105503 строк його дії становить один рік з 00год.00хв. 14.11.2008р. до 13.11.2009р.

Згідно із п.3 поліса №ВС/7979930 строк його дії становить один рік з 00год.00хв. 27.04.2009р. до 26.04.2010р.

Позивач, стверджуючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду, застрахована відповідачем, останній зобов'язаний сплатити позивачу 11062грн.61коп., сплачені ним як страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р.

В силу п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов'язкового страхування, яке здійснюються в Україні.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону, в редакції яка діяла на момент, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи, що як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду, застрахована, відповідачем на підставі полісів №ВС/3105503 та №ВС/7979930, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП автомобілю ВАЗ 21112, державний номер ВМ8210АЕ, що належить потерпілому Міхеєнку П.М.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту №SUC1АК00044098 від 31.05.2007р. у зв'язку із настанням страхового випадку здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 11062грн.61коп., до позивача в силу закону, а саме ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», перейшло належне потерпілому Міхеєнку П.М. право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача про те, що оскільки позивач не звертався до нього з заявою про виплату страхового відшкодування, не надав необхідних для розгляду та прийняття відповідного рішення документів, у відповідача не має законних підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки виходячи з положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування

Вищенаведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 та в силу ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України при застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно із ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на момент, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.7 вищенаведеного Закону оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (КТЗ) встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (у редакції наказу Мін'юсту, Фонду держмайна від 24.07.2009р. №1335/5/1159), зареєстрованою в Мін'юсті 24.11.2003р. за №1074/8395.

Відповідно до п/п. «д», «е» п.1.4. Методики вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

В силу п.1.6. Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

За змістом п.п.2.3., 2.4. Методики під вартістю відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Під вартістю матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Аналіз змісту ст.ст.9, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що обов'язок страховика цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо виплати потерпілій особі страхового відшкодування обмежується лімітом відповідальності страховика та витратами, пов'язаними з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, за змістом ч.18 ст.9 Закону України «Про страхування» під франшизою розуміється частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Разом з тим, аналіз полісів №ВС/3105503 та №ВС/7979930 свідчить, що при укладенні договорів сторонами визначено розмір франшизи - нуль. Таким чином, відповідач взяв на себе зобов'язання за вказаними полісами відшкодувати шкоду, заподіяну майну потерпілих, без застосування франшизи.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті позивачу становить 11062грн.61коп.

Заперечення відповідача проти позову, судом до уваги не приймаються, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу або потерпілій особі страхового відшкодування в добровільному порядку, вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача має бути стягнуто 11062грн.61коп. страхового відшкодування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.354 Господарського кодексу України, ст.ст.979, 985, 993, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», Печерський узвіз, 3, м. Київ (поштова адреса: вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, ідентифікаційний код 14229456, п/р №26507010031815 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», вул. Набережна Перемоги, 32, офіс 402, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 33248430, п/р №26507050000686 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Дніпропетровська, МФО 305299) 11062грн.61коп. страхового відшкодування та 1609грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 07 березня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич