Рішення № 29798811, 05.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.13 р. Справа № 5006/19/126/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області

про стягнення заборгованості за договором від 09.01.2007р. в розмірі 47 318,83 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Філіпенок К.Ф. за довіреністю.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

05.03.2013р. з 14.15 год. по 14.25 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області про стягнення заборгованості за договором від 09.01.2007р. в розмірі 47 318,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції.

Ухвалою суду від 21.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/126/2012.

31 січня 2013р. через канцелярію суду відповідачем надано заяву про застосування до позовних вимог позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. 05 березня 2013р. відповідачем подано заяву про застосування позовної давності тривалістю в один рік (п.1 ч.2 ст.261 ЦК України) до вимог про стягнення пені.

Ухвалою суду від 06.02.2013р. строк розгляду справи №5006/19/126/2012 продовжений на 15 днів.

25 лютого 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої ним зменшено розмір стягуваної пені, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 9 968,25 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 19 599,94 грн. та пеню в сумі 10 632,45 грн. У поясненнях від 05.03.2012р. позивач зазначив, що зменшення розміру позовних вимог в частині пені зумовлено її перерахунком у відповідності до п.5.3 договору, та зазначив, що в заяві про зменшення позовних вимог ним допущено помилку у визначенні періоду нарахування пені, у зв'язку з чим просить його вважати з 17.09.2007р. по 17.09.2010р.

В судовому засіданні 5.03.2013 року представник відповідача ознайомився з заявою про зменшення позовних вимог та письмовими поясненнями, наданими позивачем в судовому засіданні. Проти розгулу справи з урахуванням зазначених заяв не заперечував та просив суд розглянути справу по суті з урахуванням зазначених заяв позивача.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, справа №5006/19/126/2012 розглядається з урахуванням вищевказаних заяв.

В судовому засіданні 05.03.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у зменшеному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

01 вересня 2006р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку №КТ1Х16. Згідно з п.1.1 Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток №7 від 09.01.2007р. до договору банківського рахунку №КТ1Х16 від 01.09.2006р.), банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення офердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта НОМЕР_2, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 цього додатку шляхом дебатування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п.1.3 регламенту, на момент підписання цього додатку до даного договору ліміт складає 500,00 грн. Додатковою угодою від 21.08.2007р. до договору банківського рахунку №КТ1Х16 від 01.09.2006р. за згодою сторін суму ліміту встановлено в розмірі 10 000,00 грн. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до даного договору, здійснюється банком у термін до 08.01.2008р. (п.1.3 регламенту).

Відповідно до п.1.4 регламенту, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених у п.1.3, з періодом безперервного користування кредитом не більш 30 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картковому рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно з п.1.5 регламенту, клієнт сплачує відсотки за увесь час факт користування кредитом згідно з п.п.3.1-3.3 цього додатка до чинного договору. Так, з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 (п.4.1.1): при користуванні кредитом протягом 1-3 днів - 20%, протягом 4-7 днів - 21%, протягом 8-15 днів - 22%, протягом 16-30 днів - 23%. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (п.3.3 регламенту).

За умовами п.3.2 регламенту, при порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до чинного договору, клієнт сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної облікової ставки річних інтервалу «16-30 днів» від суми залишку непогашеної заборгованості.

Виходячи зі змісту п.5.1, регламенту, при порушенні клієнтом зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яких виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафів за цим додатком до даного договору установлюються тривалістю 5 років (п.п.5.3, 5.4 регламенту).

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов'язані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача НОМЕР_2. Проте, починаючи з 17.09.2007р., дебетове сальдо на вказаному рахунку клієнтом обнулено не було, у зв'язку з чим в подальшому банком нараховувались відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 46% річних.

З огляду на неналежне виконання клієнтом взятих на себе зобов'язань, банк звернувся до клієнта з претензією №70109КТS0O377 від 05.10.2012р., в якій повідомив про наявність станом на 05.10.2012р. заборгованості в сумі 47 209,45 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 968,25 грн., заборгованості за відсотками в сумі 19 599,94 грн. та пені в сумі 17 641,26 грн., яку запропонував терміново погасити. Зазначена претензія залишена клієнтом без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №5006/19/126/2012 не надано.

Як зазначає позивач, наразі у клієнта наявна заборгованість за кредитом в сумі 9 968,25 грн. та за відсотками в сумі 19 599,94 грн. На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №5006/19/127/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), з яких вбачається, що 26.12.2011р. банком списано з балансу за рахунок спеціального резерву заборгованість за відсотками в сумі 15 994,04 грн. та заборгованість за кредитом в сумі 9 968,25 грн. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано довідку від 28.02.2013р. за підписом директором КФ ПАТ КБ «Приватбанк» та головного бухгалтеру про наявність станом на 28.02.2013р. у позичальника за договором №КТ/Х16 від 09.01.2007р. ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 9 968,25 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 19 599,94 грн.

Відповідно до п.7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України №172 від 01.06.20112р., відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Як зазначалось вище, відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності, тривалість якої у п'ять років узгоджено сторонами в п.5.4 регламенту. В свою чергу позивач заперечує проти застосування позовної давності до заявлених вимог, посилаючись на переривання строків позовної давності частковим погашенням позичальником пені та на безперервне існування дебетового сальдо, оскільки кредитна заборгованість позичальником наразі не погашена.

Проаналізувавши виписку з карткового рахунку відповідача НОМЕР_2, судом встановлено, що часткове погашення пені 30.11.2007р. в сумі 0,05 грн. та 22.12.2010р. в сумі 0,10 грн. відбулось внаслідок договірного списання банком грошових коштів позичальника, що надійшли від нього через касу для поповнення рахунку.

Згідно з ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.23 інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» , з якою погоджуються позивач, такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Проте, беручи до уваги, що часткова сплата пені відбулась внаслідок дій банку, передбачених п.п.4 п.2.3 узгодженого сторонами Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, суд не може її розцінювати як визнання боргу позичальником, оскільки зазначені дії вчинені поза волевиявленням останнього, тому суд відхиляє доводи позивача щодо переривання строку позовної давності до вимог про стягнення кредитної заборгованості.

Водночас, суд відхиляє викладені в поясненнях 05.03.2013р. доводи позивача щодо визначення строку дії додатку №7 від 09.01.2007р. до договору банківського рахунку №КТ1Х16 від 01.09.2006р., за яким здійснювалось овердрафтове кредитування позичальника, умовами п.1.3 - до 08.01.2008р., оскільки у зазначеному пункті договору сторони узгодили термін кредитування банком карткового рахунку клієнта, натомість строк користування кредитом (період безперервного користування кредитом, яке визначається періодом існування дебетового сальдо на картковому рахунку позичальника) за згодою сторін встановлений не більше 30 днів.

Разом з цим, відповідно до умов п.1.4 узгодженого сторонами Регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Враховуючи вищевикладене у сукупності з іншими умовами п.1.4 Регламенту, визначальною ознакою безперервного користування кредитом є існування дебетового сальдо саме на рахунку НОМЕР_2, оскільки цей рахунок визначається пунктом 1.1 Регламент як картковий.

Водночас, посилання позивача щодо виникнення нульового дебітового сальдо у випадку повного погашення кредиту, як це передбачено умовами п.4.2.6 регламенту, не відповідає дійсності, оскільки зазначений пункт договору визначає порядок розрахунку відсотків за диференційованою процентною ставкою у залежності від строку користування (непогашення) кредиту, а тому погашення кредиту не може тлумачитись як єдина підстава виникнення нульового дебітового сальдо на картковому рахунку при закритті операційного дня.

З огляду на наведені обставини, суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 9 968,25 грн., строк якої у відповідності до узгодженого сторонами регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток №7 від 09.01.2007р. до договору банківського рахунку №КТ1Х16 від 01.09.2006р.) сплинув 17.09.2012р., тобто до звернення позивача до суду. Водночас, суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом нарахованих до 01.01.2008р., тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими у період з 01.01.2008р. по 26.12.2011р., в сумі 18 278,77 грн., відмовляючи у стягненні решти заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів наведеної норми, позивачем на підставі п.5.1 регламенту нараховано до стягнення пеню за прострочення повернення кредиту та сплату відсотків загальною сумою 17 750,64 грн.

У відповідності до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи приписи наведеної норми та вищевикладений висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення кредиту та відсотків за користування ним, нарахованими до 01.08.2008р. з огляду на застосування позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягненні пені за несвоєчасне цих грошових зобов'язань.

Разом з цим, суд проаналізовано умови регламенту надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок та встановлено, що згідно з п.3.3 порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами визначається п.п.1.11, 2.3 цього регламенту. Проте, зазначеними нормами встановлено умови договірного списання грошових коштів з рахунків клієнта у межах сум, що підлягають сплаті ним (п.1.11) та порядок овердрафтового обслуговування банком клієнта. Разом з цим, строку сплати відсотків, нарахованих відповідно до п.п.3.1-3.3 регламенту, вищевказані умови договору не містять.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Разом з цим, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч.3, 5 ст. 254 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що правомірними є позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків, розрахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, від першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки (ст. 1048 ЦК України ), а саме - з 01.02.2008р., по 17.09.2010р., як визначено позивачем у заяві від 05.03.2013р., загальною сумою 6 256,23 грн.

Водночас, суд не застосовує за заявою відповідача позовну давність до вимог про стягнення пені, нарахованої з 01.08.2008р. до 17.09.2010р., оскільки за згодою сторін, висловленою в п.5.4 регламенту (додаток №7 від 09.01.2007р. до договору банківського рахунку №КТ1Х16 від 01.09.2006р.), строк давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафів за цим додатком до даного договору встановлений тривалістю 5 років, що відповідає нормам ст.259 ЦК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 266, 267, 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 21-22, 28, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ Донецької області про стягнення заборгованості за договором від 09.01.2007р. в розмірі 40 200,64 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками в сумі 18 278,77 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 6 256,23 грн., судовий збір в сумі 982,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 07.03.2013р.

Суддя Демідова П.В.