Рішення № 29798778, 28.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2013 р. Справа № 5/5007/1498/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Древіцька І.М., довіреність №03/467 від 04.02.2013 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, підприємець (приймала участь в судовому засіданні 07.02.2013 р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Вигів, Коротенський район)

про стягнення заборгованості з орендної плати - 8612,19грн. та 1578,65грн. пені

з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України,

з 07.02.2013 р. до 28.02.2013 р.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Вигів, Коростенський район) про стягнення заборгованості з орендної плати - 8612,19 грн. та 1578,65грн. пені, за договором оренди №764 нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень від 27.12.2007 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1498/12 та призначено її розгляд на 07.02.2013 р.

В засіданні суду 07.02.2013 р. представник позивача підтримала позов з підстав, зазначених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідач - підприємець ОСОБА_2 визнала позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що заборгованість виникла у зв'язку з тяжким фінансовим станом та проведенням розрахунків з балансоутримувачем. Також заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості часткового погашення боргу перед позивачем. Такі пояснення зазначено відповідачем і в письмовому відзиві, доданому до матеріалів справи (а.с.31).

Зважаючи на клопотання відповідача та відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву з 07.02.2013 р. до 28.02.2013 р.

Після продовження слухання справи 28.02.2013 р. відповідач в судове засідання не з'явилась, свого представника в суд не направила, про причини неявки не повідомила, доказів погашення боргу не надала. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи відпвоідач була повідомлена належним чином під розписку, що вбачається з додатку до протоколу судового засіданні від 07.02.2013 р. (а.с.34).

Враховуючи, що явка представників сторін після оголошеної перерви в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, сплинув (позовна заява надійшла до суду 28.12.2012 р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), при цьому, обставин, які є обов'язковою підставою для відкладення розгляду справи не вбачається, господарський суд Житомирської області визнає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №764 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.7-9), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 251, 7 кв.м на 1-му поверсі в Будинку науки і техніки, що знаходиться на балансі Коростенської дирекції залізничних перевезень (балансоутримувач) та розміщене за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.2.2. договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п.10.1. договору, цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 21.12.2007 р. до 20.11.2008 р. включно.

За умовою п.10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строк його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його зміну чи розірвання, договір оренди №764 з врахуванням змін, внесених 05.06.2008 р., 10.12.2008 р. та 16.10.2009 р. (а.с.10-12), був продовжений до 20.09.2010 р.

За додатковим договором №4 від 20.09.2010 р. сторони дійшли згоди щодо продовження дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.12.2007 р. №764 - нежитлових вбудованих приміщень площею 251,7 кв.м. на 1-ому поверсі Будинку науки і техніки, що перебуває на балансі Коростенської дирекції залізничних перевезень Південно-західної залізниці, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області та ФОП ОСОБА_2 на 2 роки до 20.09.2012 р. включно (а.с.13).

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Частиною 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавєць передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.3.1. договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку, використання плати за оренду державного майна та за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ - 3100,00грн.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що орендна плата перераховується до Державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.5.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується підприємцем ОСОБА_2, останньою не було дотримано умов договору та вимог чинного законодавства щодо здійснення своєчасних та у повному обсязі розрахунків за договором оренди, укладеним з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті орендних платежів на суму 8612,19 грн. (розрахунок заборгованості - а.с.14).

За таких обставин, 25.05.2012р. відповідач звернулася до регіонального відділення з заявою щодо дострокового припинення договору оренди (а.с.17), у зв'язку з чим, 05.06.2012р. між сторонами підписано договір про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.12.2007р. за №764 з врахуванням змін та доповнень від 05.06.2008р., від 10.12.2008р., від 16.10.2009 р. та від 20.09.2010 р. (а.с.18).

Проте, умови договору від 05.06.2012 р. не були виконані відповідачем у повному обсязі, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оскільки станом на день розгляду справи суду не було надано доказів сплати відповідачем повністю або частково заборгованості по орендній платі у розмірі 8612,19грн., позовні вимоги щодо вказаної суми боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором оренди, та оскільки договором (п.3.7.) передбачено відповідальність орендаря за порушення зобов'язань по договору у вигляді пені, також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с.15-16), господарський суд встановив правомірність заявленого позову в частині стягнення з відповідача 1578,65 грн. пені.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 8612,19 грн. та 1578,65 грн., позов про стягнення зазанчених сум заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11554, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок Державного бюджету України №31115094700006, МФО 811039, Код ЗКПО 37909251 в Державній казначейській службі України по Житомирській області:

- 8612,19 грн. заборгованості з орендної плати,

- 1578,65 грн. пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11554, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, Житомирська область, м.Житомир, вул.1-го Травня, буд.20, ідентифікаційний код 13578893):

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.03.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.)