Ухвала суду № 29796495, 28.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №1801/2733/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О.В.Номер провадження 22-ц/788/427/13 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря судового засідання -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вікторія", третя особа - відділ Держкомзему у Білопільському районі Сумської області,

про визнання неукладеною та недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застування норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. При цьому посилається на те, що додаткова угода оформлена неналежним чином, зокрема, відсутній його підпис на кожній сторінці, невірно вказаний кадастровий номер земельної ділянки та, що суд першої інстанції послався на норму закону, яка на час ухвалення рішення суду втратила чинність, а також, що в спірній додатковій угоді відсутні акт визначення меж в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки.

Заслухавши пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи наявний спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів того, що укладення додаткової угоди відбулося з порушенням норм закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_3 і ТОВ агрофірма «Вікторія» було укладено договір оренди земельної ділянки № 722, відповідно до якого позивач передав підприємству земельну ділянку площею 2,90 га на строк до 10 квітня 2013 року. (а.с. 7)

05 лютого 2009 року цей договір було зареєстровано у Білопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №04096260026, про що є відмітка в самому договорі. (а.с. 8)

26 жовтня 2010 року була укладена додаткова угода до договору оренди землі, згідно з якою орендодавець ОСОБА_3 передав в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 2,90 га, розташовану в межах адміністративної території Жовтневої селищної ради, нормативна грошова оцінка якої станом на 01 січня 2010 року становила 39237,40грн. строком на десять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Розмір орендної плати у рік становить 1177,12 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (а.с. 10)

Крім того, з тексту цієї угоди вбачається, що 18 липня 2011 року вона зареєстрована у Білопільському відділі Держкомзему за № 592065534001856. (а.с. 11)

Частиною 1 ст. 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Сторони в п.44 договору досягли згоди про те, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. (а.с. 8)

З вищевикладеного вбачається, що ці положення сторонами виконані, і договір і додаткова угода ними підписані та зареєстровані, тому доводи апелянта про те, що його підписом повинні бути завірені всі аркуші додаткової угоди є безпідставними і колегія суддів їх не бере до уваги, оскільки такі вимоги не передбачені ні положеннями закону, ні узгоджені сторонами.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апелянта про неправильність кадастрового номеру земельної ділянки, зазначеного в додатковій угоді, оскільки з довідки Відділу держкомзему у Білопільському районі Сумської області (а.с. 9) вбачається, що останні 9 цифр цього договору співпадають з номером, зазначеним в угоді, тобто кадастровий номер зазначений вірно.

Доводи апелянта про те, що в додатковій угоді невірно зазначені нормативи грошової оцінки земельної ділянки: 39 237,40 замість 41 552,40, також не є підставою для визнання угоди неукладеною, оскільки зазначені обставини є підставою для внесення змін до договору.

Колегія суддів також не може взяти до уваги доводи представника апелянта про наявність заяви від 26 травня 2011 року (а.с. 12), оскільки з її змісту не вбачається, що позивач не погоджується з умовами додаткової угоди від 26 жовтня 2010 року.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що разом з додатковою угодою необхідно було складати акт визначення меж в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки, оскільки з огляду змісту додаткової угоди вбачається, що межі земельної ділянки не змінювались, тому відсутня необхідність повторно складати ці документи.

Що стосується посилання суду на ст. 18 Закону України «Про оренду землі», яка на час укладення додаткової угоди втратила чинність, то в рішенні суду ця стаття застосовується до самого договору оренди землі, укладеного у 2008 року, тобто під час дії цієї норми закону.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, на які посилається позивач, як на підтвердження свого позову не є підставою для визнання додаткової угоди неукладеною.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але апелянтом не надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позивачем не надано доказів того, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд при ухваленні рішення вірно проаналізував зібрані по справі докази, надав їм належну оцінку та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -