Ухвала суду № 29796229, 24.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р.справа № 13/684/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Лозовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 26.01.2010р. у справі № 13/684/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пологівський хімічний завод "Коагулянт"

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі -ВАТ "ПХЗ "Коагулянт", Товариство) звернулось з адміністративним позовом до господарського суду Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -Пологівська МДПІ):

- № 0000172301/2 від 31 липня 2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 60 318,30 грн.;

- № 0000162301/0 від 26 березня 2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 080,50 грн.;

- № 3323072301/2 від 31 липня 2008 р., яким донарахована сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської МДПІ № 0000172301/2 від 31 липня 2008 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 59 998,30 грн., оскільки в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000172301/2 в сумі податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 320 грн. позивач відмовився від позовних вимог (а. с.182, 183).

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. у справі №13/684/08-АП (суддя Серкіз В. Г.) вищевказаний адміністративний позов задоволено; прийнято відмову Товариства від позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Пологівської МДПІ № 0000172301/2 від 31 липня 2008 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 320,00 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

Постанова суду з посиланням на висновки судово-економічної експертизи мотивована правомірністю віднесення позивачем до валових витрат сум витрат на придбання настільних годинників та рушників, медичного пункту, ручок сумок, візитниць, суми кредиторської заборгованості, яка залишилась не стягнутою, невірно визначив балансову вартість основних засобів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Пологівською МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. у справі № 13/684/08-АП як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував обставини, встановлені актом перевірки.

ВАТ "ПХЗ "Коагулянт" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що висновки акту перевірки повністю оцінені судовою експертизою яка підтвердила обґрунтованість позовних вимог. Товариством подано заяву про розгляд справи в апеляційній інстанції в порядку письмового провадження, яка не підлягає задоволенню, оскільки відповідач аналогічного прохання не висловлював.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

Пологівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ "ПХЗ "Коагулянт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт № 90/2301/03327724 від 17.03.2008 р. (а. с.15-41).

На підставі даного акту перевірки Пологівською МДПІ прийняті три податкові повідомлення-рішення від 26.03.2008 р.:

- № 0000162301/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5080,50 грн.;

- № 0000172301/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 60510,20 грн.;

- № 0001051701/0 про сплату податкового зобов'язання з прибуткового податку робітників і службовців у сумі 294,75 грн.

Товариством застосовано процедуру адміністративного оскарження (а. с.45-76).

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 26 березня 2008 р., та, у частині - рішення податкового органу № 7544/23-113 від 14 травня 2008 р., прийняте за розглядом первинної скарги, до нарахувала податок на додану вартість на суму 1 151 грн. та застосувала до платника податків штрафні (фінансові) санкції; скасувала податкове повідомлення-рішення №0000172301/0 від 26 березня 2008 р. в частині 191,90 грн. зайво застосованих фінансових санкцій у зв'язку з невірним визначенням кількості податкових періодів, на які припадає недоплата податку на прибуток, та в зазначеній частині рішення, прийняте податковим органом за результатами розгляду первинної скарги.

За результатами розгляду повторної скарги 31 липня 2008 р. Пологівською МДПІ винесено податкові повідомлення рішення на донараховану Товариству суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням відповідних штрафних (фінансових) санкцій №3323072301/2, № 3323082301/2, № 0000162301/2.

09.09.2008 р. Пологівська МДПІ відкликала податкове повідомлення рішення №3323082301/2 від 31 липня 2008 р., та вручила замість нього податкове повідомлення рішення № 0000172301/2 від 31 липня 2008 р.

Таким чином Товариством оскаржені до суду податкові повідомлення-рішення:

- № 0000162301/0 від 26.03.2008 р., яким за порушення п.п.7.4.4. п.7.4, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додані вартість»Товариству визначено до сплати податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 5 080,5 грн., у т. ч. 3 387 грн.- за основним платежем, 1 693,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.43);

- № 3323072301/2 від 31.07.2008 р., яким за порушення п.п.7.4.4. п.7.4, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додані вартість»Товариству визначено до сплати податок на додану вартість на загальну суму 1 726,5 грн., у т. ч. 1 151 грн. -за основним платежем та 575,5 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.42);

- № 0000172301/2 від 31.07.2008 р., яким за порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Товариству визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 60318,30 грн., у т. ч. 40 596 грн. -за основним платежем та 19 722,30 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.44).

Колегія суддівз урахуванням встановлених по даній справі обставин, викладених доводах на користь апеляційної скарги та заперечень, вважає правомірною та обґрунтованою постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. у даній справі, а апеляційну скаргу Пологівської МДПІ такою, що не підлягає задоволенню, з наступного:

Щодо порушень норм процесуального прав:

Згідно ч.1 ст.137 КАС України (в редакції, що діяла на момент зміни Товариством позову) позивач може змінити позовні вимоги протягом усього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Таким чином, єдиною вимогою до заяви про зміну позовних вимог була її письмова форма.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством надані суду першої інстанції письмові пояснення, в яких позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської МДПІ № 0000172301/2 від 31 липня 2008 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 59998,30 грн., оскільки в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301/2 в сумі податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 320 грн. позивач відмовляється від позовних вимог (а.с.182, 183).

Отже, порушення ч.1 ст.137 КАС України відсутні, тому доводи скаржника про те, що письмові пояснення позивача не є зміною позовних вимог (зміною підстав позову) у розумінні ст.137 КАС України, колегія суддів відхиляє.

Щодо перевищення встановлених п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України № 334 обмеження щодо віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів:

Пологівською МДПІ встановлено перевищення позивачем обмежень, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів.

Як вказують податківці, згідно з наданими бухгалтерськими документами та декларацією Товариства сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на 01.01.2006 р. становила 14 997 245 грн. Товариством віднесено до складу валових витрат за рядком 04.10 декларації з податку на прибуток за 2006 рік 1651876 грн. при ліміті 1499 728 грн.

Так, відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з вимогами п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334).

Так, для розрахунку ліміту витрат на поліпшення (ремонти) основних засобів використовуються відомості рядку 4.10. таблиці 3 "Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат" додатку К1 до декларації податку на прибуток за 2006 рік, згідно яких сукупна балансова вартість на початок звітного року становить - 16518764 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що невідповідність відомостей рядку 4.10 додатку К1 (16 18764 грн.) і сум графи 3 таблиці 2 додатку К1 (14664433) свідчить лише про те, що Товариством занижено балансову вартість основних засобів для розрахунку амортизаційних відрахувань, та, як наслідок цього, суму амортизаційних відрахувань, і це не було виявлено відповідачем.

Суму амортизації за період використання цих основних засобів у господарській діяльності позивача, нараховану на підставі норм статті 8 Закону № 334, відповідач мав розрахувати самостійно, оскільки ані первинні документи обліку основних засобів, ані документи бухгалтерського обліку нарахований знос по податковому методу не відображають.

У бухгалтерському обліку нарахування зносу здійснюється по прямолінійному методу, на підставі затвердженої облікової політики підприємства. Оскільки в бухгалтерському та податковому обліку використовуються різні методи нарахування амортизації - суми нарахованої амортизації будуть різні.

Таким чином, цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що балансова вартість основних засобів за податковим обліком складає іншу суму, ніж балансова вартість основних засобів за бухгалтерським обліком.

Крім того, сума балансової вартості основних засобів, наведена податковим органом в акті, що складає 14 997 245 гри., не відповідає навіть даним бухгалтерського обліку, оскільки згідно фінансовій (бухгалтерській) звітності позивача, а саме балансу за 2006 рік, балансова (залишкова) вартість основних засобів на 01.01.2006 р. складала 18 087,8 тис. грн., а згідно рядку 4.10. таблиці "'Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат" додатку К1 до декларації по податку на прибуток за 2006 рік, сукупна балансова вартість на початок звітного року становить - 16518764 грн. Ця сума використовувалася скаржником для розрахунку ліміту віднесення витрат на поліпшення (ремонт) основних засобів до валових.

Згідно ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Відповідно до ч.1 ст.81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

З метою об'єктивного та всебічного розгляду справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2009 р. призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.125, 126).

На вирішення експерту поставлене питання чи можна за даними бухгалтерського обліку визначити балансову вартість основних засобів позивача для встановлення десятивідсоткового ліміту віднесення витрат на поліпшення основних засобів на валові.

Згідно висновку експерта з даного питання визначити десятивідсотковий ліміт витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, за даними бухгалтерського обліку балансової вартості основних засобів не надається за можливе, в зв'язку з тим, що це не передбачено нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(а. с.134-154).

Таким чином, висновки судово-економічної експертизи спростовують викладене відповідачем в акті перевірки № 90/2301/03327724 від 17.03.2008 р. твердження про перевищення позивачем встановленого п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334 десятивідсоткового обмеження щодо віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів.

Щодо порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно акту перевірки ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»порушило п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334), в результаті чого не включило до складу валового доходу за 2006 рік суму заборгованості платника податку перед ТОВ «Агрофірма «Комунар», що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Заборгованість значиться з грудня 2003 року в сумі 1280 грн.

Отже, за висновками перевірки, позивач не включив до складу валового доходу у 4 кварталі 2006 року 1280,60 грн., що призвело до заниження ним податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 320 грн.

Також в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 Товариством не зменшено валові витрати у І кварталі 2007 року на суму вищевказаної кредиторської заборгованості.

Як зазначено вище, позивач відмовився від позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Пологівської МДПІ №0000172301/2 від 31.07.2008 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 320 грн. і ця відмова була законно прийнята судом першої інстанції.

З огляду на те, що відмова від позовних вимог у вищевказаній частині жодним чином не порушила прав відповідача, і на те, що спір між сторонами у частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 320 грн. на момент здійснення апеляційного провадження фактично відсутній, колегія суддів не приймає доводи скаржника з цього приводу до уваги.

Крім того, згідно висновків експертизи згадана сума позивачем включена до валового доходу у 1 кварталі 2007 року, а вимога відповідача про обов'язок виключити цю ж суму зі складу валових витрат не відповідає приписам Закону № 334.

Щодо використання у господарській діяльності ручок, сумок, візитниць, рушників та настільних годинників

Пологівською МДПІ встановлено, що в порушення вимог Закону України № 334 Товариством включено до складу валових витрат за III квартал 2007 року витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме витрати на придбання настільних годинників, рушників, ручок тощо, що підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів вважає висновок про не пов'язаність вказаних витрати з господарською діяльністю позивача помилковим.

Згідно п.1.32. зазначеного закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація варт товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу таких витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96 р. № 270/96-ВР визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно п.1 ст.9 Закону України «Про рекламу»реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Зв'язок вищезазначених витрат з господарською діяльністю підтверджується локальними актами та первинними бухгалтерськими документами позивача (наказом керівника підприємства про проведення рекламного заходу з зазначенням дати, відповідальних осіб, договорами, актами здачі-приймання робіт), які опосередковують фактичне використання придбаних активів у господарській діяльності (а. с.78-90).

Крім того, у ході проведеного дослідження експертами встановлено, що розповсюдження рекламних матеріалів з логотипом підприємства, зокрема, ручок, сумок, візитниць, рушників, здійснене в рамках рекламної акції, пов'язано з господарською діяльністю підприємства, так як направлено на отримання доходу.

Таким чином, посилання скаржника на те, що операції з придбання рушників, ручок, сумок, візитниць не є операціями з придбання рекламної продукції, пов'язаними з веденням Товариством господарської діяльності, спростовуються матеріалами справи.

Щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з придбання конвекторів та будівлі медпункту

В акті зазначено, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з придбання товарів та невиробничих фондів, не призначених для їх використання в господарській діяльності: конвекторів та будівлі медпункту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст.4 Закону № 168 передбачено, що у разі придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що фельдшерський пункт використовується Товариством для надання медичної допомоги та організації проведення медичних оглядів працівників.

Крім того, для нагрівання повітря виробничих приміщень Товариством придбано та використовується у господарській діяльності спеціальні опалювальні установки - конвектори.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про охорону праці», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат»№ 994 від 27.06.2003 р. суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з вжиттям заходів та придбанням засобів з охорони праці, які є складовою частиною підготовки, організації і ведення виробництва інші витрати на заходи та засоби охорони праці відповідно до переліку, зокрема на придбання установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень повинні враховуватися у складі валових витрат.

Згідно п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону № 334 до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом.

Відповідно до п.п.6.1.8, п.п.6.1.12 колективного договору позивач зобов'язаний забезпечити безкоштовне проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах, а також працівників віком до 21 року. Крім цього, позивач має забезпечити належне утримання та фінансування фельдшерського пункту підприємства.

До того ж, експертизою встановлено, що вимогами законодавства зумовлено утримання медичного пункту, та зроблено висновок, що виходячи з цього медичний пункт використовується в господарській діяльності.

Таким чином, доводи скаржника, про те, що заклади охорони здоров'я, пункти безкоштовного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам та конвектори для нагрівання повітря виробничих приміщень ніяк не стосуються господарської діяльності Товариства, колегія суддів вважає хибними.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у даній справі в суді першої інстанції було Відкрите акціонерне товариство „Пологівський хімічний завод «Коагулянт», яке реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю „Пологівський хімічний завод „Коагулянт" -правонаступника прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», що підтверджується п.1.1 Статуту Товариства, довідкою Відділу статистики у Пологівському районі АБ № 135814.

Згідно ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне замінити позивача - Відкрите акціонерне товариство «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю „Пологівський хімічний завод „Коагулянт".

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Замінити позивача - Відкрите акціонерне товариство «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»- правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт».

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. у справі № 13/684/08-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. у справі №13/684/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: А.О. Коршун