Рішення № 29793928, 05.03.2013, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/4008/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

05 березня 2013 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.

при секретарі Тарапацькому Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договору недійсним частково,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним п.9.1 договору кредиту №11-2/16400144К від 05 вересня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 05.09.2007 року між ним та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір №11-2/16400144К, згідно якого останній отримав кредит в сумі 14 000,00 грн. строком на 60 місяців і сплатою за користування кредитом 33% річних. Відповідно до п.9.1. даного договору, при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами, позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,5% від несплачених сум за кожен день прострочення платежу. Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі не виконання ним зобов'язань за договором. Таким чином, у договорі кредиту передбачено несправедливі умови стосовно розміру пені, яка має сплачуватися внаслідок неналежного виконання зобов'язання, встановленого договором. Розмір пені є непропорційно великим, оскільки дорівнює 0,5% в день, тобто 182,5% річних однієї тільки пені.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, давши пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив, суд ухвалив слухати справу у його відсутності з винесенням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 05.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір №11-2/16400144К, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 14 000,00 грн. строком на 60 місяців і сплатою за користування кредитом 33% річних та зобов'язався повернути кредит у визначені даним договором терміни і своєчасно сплачувати відсотки та комісію за користування кредитом /а.с.3-6/.

Згідно п.9.1 вказаного договору кредиту, при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,5% від несплачених сум за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, є свобода договору, суть якої полягає, зокрема і в тому, що сторони є вільними у визначенні умов договору. Згідно ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства впливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачає, що скільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні. Згідно з правилами ст.205 ЦК суд за клопотанням відповідача вправі зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу. Сплата неустойки (штрафу, пені), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє виготівника (виконавця, продавця) від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі не виконання ним зобов'язань за договором.

Як видно з вищезазначеного положення Закону, сума сплати компенсації у разі не виконання ним зобов'язань є непропорційно великою тоді, коли у разі не виконання зобов'язань сума компенсації становить понад п'ятдесят відсотків вартості продукції, однак оспорюваним положенням договору передбачено, що сума такої компенсації становить 0,5% від несплачених сум за кожен день прострочення платежу, що аж ніяк не перевищує 50% суми кредиту, тобто вказана умова не суперечить вимогам Закону.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає твердження представника позивача про те, що розмір пені є непропорційно великим, оскільки дорівнює 0,5% в день, тобто 182,5% річних надуманими та необґрунтованими.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що укладений договір кредиту був добровільно підписаний ОСОБА_1, а відтак останній погодився зі всіма умовами даного договору, в тому числі і з п.9.1.

Таким чином, права позивача, при укладенні та виконанні вищезазначеного договору порушені не були, оспорюване положення договору відповідає вимогам законодавства України, тобто таке не можна вважати несправедливою умовою договору, а тому суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог та вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 88, 212, 215, 224-228 ЦПК, ст.ст. 3, 6, 203, 215, 638, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Стрельбицький В.В.